Справа № 2601/10943/12
Провадження №: 1/2601/821/12
Іменем України
26.10.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Бойко О.В.,
при секретарі - Малоголовко О.В.,
з участю прокурора - Попової О.В.,
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
та потерпілого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4 та батька-інваліда 2 групи пенсійного віку, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, працюючого слюсарем- інструментальником в Київському електро-вагонному ремонтному заводі, раніше судимого вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 04.12.2003 року за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, постановою Апеляційного суду м. Києва від 01.04.2004 року вирок змінений за ст.186 ч.2; ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 05.07.2005 року по відбуттю покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,-
Підсудний ОСОБА_4 26.11.2005 року приблизно о 17 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_4, з корисливих спонукань, з метою нападу для заволодіння чужим майном громадянина ОСОБА_3, вступив в злочинну змову з ОСОБА_5 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 вдарив декілька разів ОСОБА_3 кулаком в обличчя, від чого останній впав на диван, тоді ОСОБА_4 сів зверху на нього та почав вимагати у потерпілого гроші, на що ОСОБА_3 почав чинити опір. В зв'язку з цим підсудний ОСОБА_4 дістав ніж, який був при ньому, приставив лезо до шиї ОСОБА_3, погрожуючи перерізати горло, продовжив вимагати у ОСОБА_3, гроші. В цей час ОСОБА_5 тримав потерпілого руками за голову, не даючи таким чином останньому можливості чинити опір. Дані погрози ножем потерпілий ОСОБА_3 сприйняв реальними для свого життя та здоров'я та перестав чинити будь-який опір. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заволоділи майном ОСОБА_3, а саме: грошима в сумі 105 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 26.11.2005 рік, складає 525 гривень, грошима в сумі 100 гривень, мобільним телефоном "Соні-Еріксон" Т-230, вартістю 300 гривень, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку Ді-Джус, вартістю 20 гривень, на рахунку якої було 60 гривень передплачених розмов; шкіряним чохлом до мобільного телефону, вартістю 30 гривень; та курткою, вартістю 200 гривень, а всього на загальну суму 1175 гривень.
В результаті скоєння вказаного нападу підсудний ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 спричинили потерпілому ОСОБА_3 наступні тілесні ушкодження: кровопідтік - на спинці і скатах носа, в біляорбітальній області ока, на нижній вії лівого ока, крововиливи в склеру правого ока, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 10588 від 08.12.2005 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину свою визнав частково та пояснив, що 26.11.2005 року приблизно о 17.00 год. він разом із ОСОБА_6 прийшли в магазин по проспекту Науки в м.Києві, де зустріли ОСОБА_3, з яким вирішили випити спиртні напої, після чого попрямували до місця свого проживання, на АДРЕСА_4, де розпочали розпивати спиртні напої. Через деякий час в них закінчилось спиртне і він запропонував ОСОБА_3 купити ще, на що останній відповів, що грошей він не дасть. Тоді між ними зав'язалась розмова, в якій він штовхнув руками ОСОБА_3 в груди, від чого той впав на ліжко. Після цього він сів на потерпілого зверху та вдарив його кулаком в обличчя. ОСОБА_3 розпочав чинити опір та намагався його вдарити, але в обличчя йому не попав, вдаривши лише в плече. Він взяв розкладний ніж, який лежав поруч на столі та намагався ним налякати ОСОБА_3, щоб той зупинити бійку. Потім він забрав з кишені сорочки ОСОБА_3 грошові кошти і разом із ОСОБА_6 вийшли в іншу кімнату. Коли повернулися ОСОБА_6 вже не було. Він взяв куртку ОСОБА_3 та пішов шукати останнього, на вулицю, однак не знайшов його та відніс куртку в магазин, де вони купували спиртні напої, попросивши продавця віддати її ОСОБА_6. Усвідомлює, що вчинив злочин, маючи непогашену судимість та попросив вибачення у потерпілого, просив суворо не карати.
Не дивлячись на часткове визнання вини підсудним ОСОБА_4, його провина доводиться наступними доказами:
- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що в 2005 році він проживав в АДРЕСА_3. 26.11.2005 року, в кінці робочого дня отримав заробітну плату в розмірі 770 гривень, частину яких в цей же день біля ринку Деміївський в м. Києві поміняв на валюту, а саме купив 105 доларів США. Після чого по проспекту Науки в м. Києві він пішов в магазин, куди зайшли його наглядно знайомі ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Останні запропонували йому купити горілки яку разом випити, на що він погодився та купив одну хлібину, пакет сметани та пляшку горілки ємкістю 500 мл. Потім, за пропозицією ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пішов до них додому в АДРЕСА_4, де він разом із ОСОБА_5 сіли на диван, а ОСОБА_4 щось робив біля столу. Через деякий час, коли він сидів на дивані, до нього підійшов підсудний та вдарив несподівано кулаком в обличчя, від чого він впав спиною на диван. При цьому горілку вони ще не розпивали. Після цього ОСОБА_4 заліз на нього зверху, сів на живіт, прижавши ногами його руки до тулуба так, що він не міг ними ворушити та опиратися. ОСОБА_4 висловив до нього вимогу віддати гроші, на що він відмовився. ОСОБА_4 знову декілька разів вдарив його по обличчю після чого він знову почав йому опиратися, однак ОСОБА_4 дістав розкладний ніж та приставив йому до шиї сказавши, що переріже горло. ОСОБА_5, який сидів поряд з ним, в свою чергу схопив його за голову та розпочав тримати її так, що він не міг нею поворушити. Далі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пригрозило йому що вб'ють його якщо він буде пручатися. Злякавшись за своє життя та здоров'я він перестав чинити опір. Тримаючи ніж у нього біля шиї ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 розпочали лазити у нього по кишенях. В цей час він побачив, як ОСОБА_4 забрав у нього з кишені гроші в сумі 105 доларів США, 100 гривень, а також мобільний телефон «Соні Еріксон Т-230» вартістю 300 гривень, в якому знаходилась картка мобільного оператора «Ді-Джус»вартістю 20 гривень, на рахунку якої було 60 гривень. Телефон знаходився у шкіряному чохлі вартістю 30 гривень. Чи забирав у нього щось ОСОБА_7 він не бачив. Потім ОСОБА_4 зліз з нього та підійшов до стільця, на якому він залишив свою куртку вартістю 200 гривень, забравши її собі. Вчинивши злочин ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з його речами пішли до іншої кімнати, а він скориставшись їхньою відсутністю, встав з дивана, швидко вибіг з даного будинку та зателефонував працівникам міліції.
- показами свідка ОСОБА_5, засудженого вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 28.02.2006 року за вказаний злочин, який в судовому засіданні пояснив, що 27.11.2005 року вони з ОСОБА_4 випивали в кафе, до них приєднався ОСОБА_6. Тоді вони втрьох пішли в магазин, купили горілку та попрямували до нього додому за адресою АДРЕСА_4. Він був в стані сильного алкогольного сп'яніння та заснув, прокинувся від того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 впали на нього, розпочалася бійка. Пізніше ОСОБА_11 втік, а наступного дня прийшли працівники міліції. Він не бачив, щоб ОСОБА_4 забирав гроші чи речі у ОСОБА_9, злочинної змови у них не було.
- показаннями свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні пояснив, що 27.11.2005 року він спільно з міліціонером підрозділу «Беркут»заступили на службу по Голосіївському району. Так, близько 14 години 35 хвилин вони від чергового Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві отримали інформацію, про те, що по провулку Моторному, 19 в м. Києві чекає заявник, якого пограбували. Прибувши за вищевказаним місцем, до них звернувся ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8, який повідомив, що 26.11.2005 року близько 17 години 00 хвилин наглядно знайомі йому чоловік та хлопець, запросили до себе додому, а саме в АДРЕСА_4, де побили та під погрозою застосування ножа забрали в нього гроші, мобільний телефон та куртку. Після чого вони приїхали за вищевказаною адресою спільно з потерпілим ОСОБА_3, де був затриманий власник даного будинку, а саме ОСОБА_5 , який перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння, та нічого пояснити не міг. Іншого чоловіка на імя ОСОБА_5 там не було. В ході досудового слідства ОСОБА_10 стало відомо, що іншим чоловіком являється ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
- показами свідка ОСОБА_12, який в судовому засіданні дав покази аналогічні показам свідка ОСОБА_10
- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 08.05.2012 року з фото таблицею, згідно якого потерпілий ОСОБА_3, розповів та показав про події, які трапились 26.11.2005 року, а саме про заволодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_4 його особистим майном.
Том 1 а.с.98-104;
- протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 від 08.05.2012 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_3 підтвердив покази дані ним раніше
Том 1 а.с.105-108;
- висновком судово-медичної експертизи №10588 від 08.12.2005 року, згідно якої у гр.ОСОБА_3 виявленні тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів на спинці і скатах носа, в біляорбітальній області правого ока, на нижній вії лівого ока, крововиливи в склеру правого ока, які могли утворитись від дії тупого (тупих) предмета (предметів) 26.11.2005 р. та відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння
Том 1 а.с. 60-61;
- протоколом огляду місця події від 22.11.2005 року, згідно якого було оглянуто будинок АДРЕСА_4 -місце вчинення злочину.
Том 1 а.с. 19-23;
- речовим доказом , а саме копією гарантійного талону від 30.10.2005 року на мобільний телефон «Соні-Еріксон Т230»
Том 1 а.с.37;
- матеріалами дізнання
Том 1 а.с. 14-29;
Проаналізувавши вказані докази, суд вважає доказаною вину підсудного ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного злочину.
До вказаного висновку суд приходить з огляду на покази потерпілого ОСОБА_3, який, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, вказав, яким чином і де ОСОБА_4 з ОСОБА_5 вчинили щодо нього злочин. Ці покази потерпілого послідовні, логічні та незмінні з моменту досудового слідства, що зайвий раз підтверджує їх об'єктивність. Як з'ясовано судом у потерпілого не було будь-яких неприязних стосунків із підсудним ОСОБА_4, щоб могло викликати сумнів у їх правдивості.
Оцінивши всі зібрані докази по справі суд вважає, що підсудний, займаючи позицію часткового визнання вини, намагається заплутати суд та таким чином уникнути кримінальної відповідальності за фактично вчинені дії.
Неправдивою позицію підсудного суд вважає, оскільки вона суперечить іншим зібраним по справі та перевіреним в судовому засіданні доказам.
Зокрема, при першому допиті в якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину визнав повністю. В подальшому, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, свої покази розпочав змінювати, таким чином намагаючись заплутати органи слідства, та перешкоджати встановленню істини по справі, але незважаючи на його теперішнє часткове визнання своєї вини, його вина доведена повністю всіма доказами по справі.
Судом також не було встановлено, що відносно підсудного під час досудового слідства, або дізнання вчинявся з боку працівників міліції психологічний чи фізичний тиск з метою спонукання до дачі саме таких показів.
Окрім того, вина підсудного підтверджується вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 28.02.2006 року, яким засуджено ОСОБА_5 за вказаний злочин, за ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 3 років позбавлення волі
З огляду на викладене суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні підсудному міри покарання, суд враховує наступні обставини: ступінь тяжкості вчиненого злочину: злочин, передбачений ч. 2 ст. 187 КК України класифікується, як тяжкий; особу винного, який раніше судимий; на обліку у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога перебуває з 2000 року з діагнозом розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю ; має задовільні характеристики за місцем проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку.
Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України суд визнає такими, що пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_4, наступні обставини - має на утриманні малолітню дитину, батька - інваліда 2 групи пенсійного віку, протягом шести років з моменту вчинення даного злочину більше злочинів не вчиняв.
Відповідно до ст. 67 КК України обставинами, що обтяжують покарання підсудному ОСОБА_4 є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
Оскільки, наявні кілька обставин, а саме: відшкодування завданих злочином збитків, має на утриманні малолітню дитину та батька- інваліда 2 групи пенсійного віку, протягом шести років з моменту вчинення даного злочину більше злочинів не вчиняв, які пом'якшують покаранні та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням особи підсудного ОСОБА_4, який частково визнав вину, має задовільні характеристики, одружений, має малолітню доньку, суд, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання, вважає достатніми заходи примусу з боку держави, які необхідні для виправлення підсудного та попередження з його боку вчинення нових злочинів і призначає основне покарання за вказаний злочин нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, тобто застосовує ст. 69 КК України до основного покарання.
На підставі викладеного, суд вважає, що перевиховання та виправлення підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.187 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України і призначити йому покарання, з урахуванням ст. 69 КК України, у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з конфіскацією усього належного йому майна.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін -тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 ДДУПВП в м. Києві та Київській області.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4, відповідно до ст. 72 КК України, відраховувати з 26.10.2012 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк перебування під вартою з 13.03.2012 року по 25.10.2012 року, включно .
Речовий доказ: копія гарантійного талону від 30.10.2005 року на мобільний телефон «Соні-Еріксон Т230», який знаходиться при матеріалах кримінальної справи- зберігати при матеріалах кримінальної справи.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Суддя: