Справа № 2601/18238/12
Проовадження № 2/2601/4879/12
Іменем України
07.11.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Крекотень О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Інтерсервіс»до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та виселення, -
позивач ПрАТ «Торговий дім «Інтерсервіс»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та виселення його, посилаючись на те, що 10 березня 2011 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2-840/11, залишеним без змін Апеляційним судом м. Києва ухвалою від 11 травня 2011 року та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 30 травня 2012 року, визнано за ним право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. В результаті чого він став власником вказаної квартири. Вільно розпоряджатись належним йому на праві приватної власності майном він не може, оскільки у спірній квартирі на даний час перебуває відповідач. На неодноразові прохання відповідач відмовляється звільнити квартиру. Тому позивач звернувся до суду та просить позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, повноважного представника не направив, про день, час та місце повідомлений належним чином, доказів поважності неявки у судове засідання не надав.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу ПрАТ «ТД «Інтерсервіс»на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва по справі №2-840/11 від 10 березня 2011 року, залишеного без змін Апеляційним судом м. Києва ухвалою від 11 травня 2011 року та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 30 травня 2012 року. (а.с. 4-8)
Таким чином, ПрАТ «ТД «Інтерсервіс»є власником квартири АДРЕСА_1.
Як вбачається з постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 29.08.12р. в ході розгляду скарги було встановлено, що до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві надійшла заява представника ПрАТ «ТД «Інтерсервіс»про те, що ОСОБА_1 та невстановлені особи, які проникли у квартиру АДРЕСА_1, не зважаючи на рішення суду про визнання права власності на вказану квартиру за ПрАТ «ТД «Інтерсервіс», продовжують дії по захопленню вказаної квартири. За результатами проведеної перевірки 01.08.12р. ДІМ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві Добрянським М.В. винесено постанову, якою в порушенні кримінальної справи відмовлено за ст. 356 КК України за відсутністю складу злочину. (а.с. 10, 11-12)
Вказаною постановою від 29.08.12р. встановлено, що, виносячи постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, дільничний інспектор Голосіївського РУ ГУ МВС лейтенант міліції Добрянський М.В. не виконав вимоги ст. 99 КПК України.
Таким чином, суд, досліджуючи вказану постанову від 29.08.12р. та скасовану постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 01.08.12р., приходить до висновку про наявність спору між ПрАТ «ТД «Інтерсервіс»та ОСОБА_1 щодо користування квартирою АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном - ст. 319 ЦК України.
Відповідно до ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Перебування ОСОБА_1 та будь-яких осіб з його згоди у квартирі АДРЕСА_1 позбавляє позивача користуватись належним йому майном на власний розсуд. За таких підстав, відповідач ОСОБА_1 підлягає виселенню.
В задоволенні вимог позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою, на думку суду, необхідно відмовити, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.
У позовній заяві позивач вказує на те, що у спірній квартирі знаходилася невідома особа, яка на вимогу відкрити двері та пояснити причину перебування у квартирі, через зачинені двері висловила погрозу завдання фізичного супротиву у випадку спроби відкрити замок та те, що останній є охоронцем. Приблизно об 11 год. 20 хв. до квартири прибув ОСОБА_1 та повідомив, що у квартирі знаходиться його представник.
На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Торговий дім «Інтерсервіс»107,30 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 109, 163 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 321, 383, 391 та 405 ЦК України, ст.ст. 10, 58, 60, 88, 131, 208, 209, 212- 215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_1 з житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «торговий дім «Інтерсервіс»107,30 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя