Справа № 2011/14801/12
2/2011/6121/12
19 жовтня 2012 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого -судді: Подус Г.С.
при секретарі: Коваленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Консоль ЛТД»про стягнення боргу,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Консоль ЛТД» на свою користь 74510,65 доларів США та судові витрати в сумі 17 000 гривень.
Свої позовні вимоги позивач., посилаючись на положення ст. ст. 525, 526, 530, 610-612 ЦК України, мотивував тим, що відповідач станом на дату звернення до суду не виконує своє зобов'язання щодо повернення грошових коштів, яке виникло на підставі п. 2 угоди про розірвання договору пайової участі у будівництві № 0790/402-16(р) від 21.02.2008 року, згідно якого Відповідач зобов'язався виплатити Пайщику грошову компенсацію в розмірі фактичного внесеного Пайщиком паю в розмірі 73 746, 92 (сімдесят три тисячі сімсот сорок шість доларів 92 цента) доларів США шляхом перерахування даної суми на розрахунковий рахунок Пайщика.
В судове засідання позивач та його представник не з'явився подав заяву про слухання справи за його відсутності, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та постановити заочне рішення. Відповідач у судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить квитанція про вручення телеграфного повідомлення.
Відповідно до ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 224 - 226 ЦПК України.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Між позивачем та відповідачем, був укладений договір пайової участі у будівництві від 21 лютого 2008 року № 0790/402-16 (р). Згідно п. 1.1. даного договору учасники за цим договором без утворення юридичної особи на підставі об'єднання своїх пайових внесків зобов'язались діяти задля проектування, будівництва та вводу у експлуатацію житлового багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2.
Як вбачається з умов п. 3.2. даного договору, відповідач зобов'язався у якості свого внеску за даним договором, своїми і привернутими силами, власними і привернутими трудовими ресурсами, професійними навиками, кваліфікацією, діловою репутацією і діловими зв'язками, на підставі ліцензій, що є у неї, дозвільних документів, з використанням власних механізмів, устаткування, а також пайових і позикових засобів юридичних і фізичних осіб привернутих на підставі укладених нею договорів з третіми особами в межах частки фірми в загальній пайовій власності Учасників відповідно до ст. 361 ЦК України, завершити будівництво житлового багатоквартирного будинку відповідно до проекту і вимог ДБН.
Відповідно до п. 3.1. відповідач зобов'язаний був внести у якості свого внеску грошову суму еквівалентну 94 560 (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот шістдесят) доларів США. Позивачем було внесено суму еквівалентну 73 746, 92 (сімдесят три тисячі сімсот сорок шість доларів, 92 цента).
В свою чергу відповідач за умовами даного договору (п.п. 1.2., 1.3., 3.6.) зобов'язаний до четвертого кварталу 2010 року закінчити будівництво об'єкту, ввести будинок в експлуатацію та виділити позивачу частку у вигляді двохкімнатної квартири НОМЕР_1 на третьому поверсі, другого під'їзду, загальною проектною площею 78,80 м2.
Згідно п. 1 угоди про розірвання договору пайової участі у будівництві № 0790/402-16(р) від 21.02.2008 року учасники погодилися вважати договір розірваним зі всіма його умовами. Згідно з положеннями ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до п. 2. Відповідач зобов'язався виплатити Пайщику грошову компенсацію долі Пайщику в розмірі фактичного внесеного Пайщиком паю в розмірі 73 746, 92 (сімдесят три тисячі сімсот сорок шість доларів 92 цента) доларів США шляхом перерахування даної суми на розрахунковий рахунок Пайщика. Даною угодою не був обумовлений строк для виконання грошового зобов'язання щодо повернення внесеного паю, позивач 27 квітня 2012 року направив відповідачу вимогу щодо повернення грошових коштів. Відповідач отримав дану вимогу 03 травня 2012 року, таким чином строк виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів настав 11 травня 2012 року. Однак станом на дату розгляду справи грошові кошти позивачу не повернені.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Положення статті 525 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином. У відповідності до вимог ч.1 ст. 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені законом. Відповідно до статті 625 цього Кодексу, яка встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідно до ст. 99 Конституції України і Указу Президента України від 25 серпня 1996 р. № 762/96 «Про грошову реформу в Україні»грошовою одиницею і єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, стягненню підлягає сума за курсом Національного банку України. Згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України -гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України -гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.
У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. На день ухвалення рішення курс Національного банку становить 799, 30 гривень за 100 доларів США.
Таким чином суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 74 510,65 доларів США з яких 73 746, 92 доларів США сума основного боргу, 763,73 доларів США три відсотки річних законними, обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача гривневого еквіваленту суми боргу, а саме 595 563 (п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч гривень п'ятсот шістдесят три) гривень 62 копійки.
Відповідно до ст. ст. 82, 88 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно з п. 2) ч. 2 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат»на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Відповідно до наданого розрахунку та квитанції про сплату послуг адвоката сума витрат на правову допомогу склала 16 053, 75 гривень.
На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати суд в сумі 16 053, 75 гривень стягує з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Консоль ЛТД»(місцезнаходження: Україна, 95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, будинок 16 Код ЄДРПОУ 20676633, з будь-яких банківських рахунків) на користь ОСОБА_1, (місце проживання: АДРЕСА_1) 616 617, 37 гривень з яких: 589 459,13 гривень -сума основного боргу, 6104,49 гривень -три відсотки річних; 16 053,75 гривень -судові витрати на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя