Справа № 2011/11885/2012
Провадження № 2/2011/5323/2012
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
13 листопада 2012 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Задорожного М.І.
при секретарі: Довженко І.М.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на самовільну будівлю та перерозподіл порядку користування землею загального користування,
в порядку статті 209 ЦПК України,
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на самовільну будівлю та перерозподіл порядку користування землею загального користування відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя
Справа № 2011/11885/2012
Провадження № 2/2011/5323/2012
Іменем України
13 листопада 2012 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Задорожного М.І.
при секретарі: Довженко І.М.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на самовільну будівлю та перерозподіл порядку користування землею загального користування,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на самовільну будівлю та перерозподіл порядку користування землею загального користування в якому просить визнати за нею право власності на самовольну прибудову, загальною площею 70,8 кв.м., яку вона прибудувала до своєї частини будинку АДРЕСА_1, та перерозподілити та змінити порядок користування землею загального користування площею 65 кв.м. по АДРЕСА_1 між його власниками -ОСОБА_2 та ОСОБА_1
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона є співвласником будинку, при цьому їй належить 32/100 Ѕ частини зазначеного домоволодіння. Інші 68/100 Ѕ частини будинку належать ОСОБА_2
Крім того вони, як співвласники мають землю загального користування площею 65 кв.м.
З 05.06.2000 року по теперішній час частина будинку, належна ОСОБА_2, є нежилою, в якій упродовж усіх цих років не дотримувалися і не дотримуються санітарні, протипожежні і будівельні норми, спрямовані на підтримку будови, що вимагає постійного внутрішнього, зовнішнього ремонту, і капітальної реконструкції, в нормальному, житловому стані. Домоволодіння, призначене для проживання людей, стало перетворюватися на нежитлове, не придатне для проживання людей. Зокрема, загальна стіна, що розділяє їх домоволодіння, - завтовшки 10 см, завдовжки 11,3 метрів і заввишки 2,5 метри, зроблена з дерев'яних планок, що обмазали глиною, прийшла в повну непридатність.
Проживати у вогкості 12 років вона більше не могла. Узяти згоду у ОСОБА_2 було неможливо, її ніхто ніколи не бачив. Тому в 2010 році вона зробла реконструкція своєї половини будинку, шляхом зведення капітальної стіни, що знаходиться в спільному користуванні.
Враховуючи, що площа побудованої загальної розділяючої стіни 7,72 кв.м повністю на території ОСОБА_2, необхідно перерозподілити порядок користування загальної землі площею 65кв.м., залишивши ОСОБА_1 - 12,5 кв.м площі загальної землі, а ОСОБА_2 - 52,5 кв.м.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, пояснивши, в результаті реконструції будинок, що належить їй став обособленим, дозволу на реконструкцію вона не мала та будинок належним чином в єксплуатацію прийнятий не був.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивачу ОСОБА_1 належить 32/100 частини будинку АДРЕСА_1. Інші 68/100 частини зазначеного будинку належать ОСОБА_2
Крім того вони, як співвласники мають землю загального користування площею 65 кв.м.
В 2010 році позивач ОСОБА_1 зробла реконструкцію будинку, шляхом зведення капітальної стіни, що розділяє частини будинку, збільшивши його площу та обособивши, таким чином, належну їй частину будинку, що знаходиться в спільн
Частиною 5 ст.376 ЦК встановлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
При цьому суд зазначає, що визнання за користувачем земельної ділянки права власності на самочинно збудований об'єкт на цій ділянці можливо лише у випадку, якщо будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними й місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією, а також за умови, що ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу.
Основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 22 вересня 2004 р. №1243 та постанови КМУ від 8.10.2008 р. №923.
Враховуючи, що матеріали справи не містять будь - яких даних про звернення позивача ОСОБА_1 відповідно до п.п.1 п. «б»ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 р. №280/97 ВР, до органів місцевого самоврядування з питання прийняття в експлуатацію самочинно збудованого нерухомого майна, та про відмову цих органів у його вирішенні, а також про наявність дозвільної документації для проведення будівництва (дозвіл, належно затверджений проект, інші погодження) як підтверджують факт відповідності самочинної будівлі нормам правилам за висновками відповідних органів до компетенції яких нормативними актами віднесено здійснення такого контролю та подання висновків, то відсутні підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову позивача ОСОБА_1
Крім того, суд вважає, що позивач ОСОБА_1, звернувшись з позовом про визнання права власності на самовільну будівлю до ОСОБА_2, вибрала неналежний спосіб захисту її прав, оскільки відповідач ОСОБА_2 не є тією особою до компетенції якої відносить визнання права власності на самовільну будівлю.
Що стосується позову про перерозподіл порядку користування земельною ділянкою загального користування, то на думку суду він є похідним від позову про визнання права власності на частину домоволодіння та може бути задоволений тільки в разі зміни розміру частин домоволодіння, які є у власності співласників зазначеного домоволодіння.
Крім того, позивачка не надала суду документів, визначених в ст.ст. 125,126 Земельного Кодексу України на підтвердження свого права користування земельною ділянкою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, ст.376 ЦК України, ст.ст. 125,126 ЗК України, постановами Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. №1243 та від 8.10.2008 р. №923, суд -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на самовільну будівлю та перерозподіл порядку користування землею загального користування відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя