Справа № 1601/5666/2012
07.11.2012 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука, Полтавської області в складі:
головуючого судді -Середа А.В.
при секретарі -Махлай С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»про визнання не чинним правочину,
В квітні 2012 року публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позові вказували, що 23.07.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», яке відповідно до статуту, перейменовано на публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/6212/2/20435. Позивач 23.07.2008 року згідно заяви про видачу готівки №6212/361987 видав відповідачу грошові кошти в сумі 41300 дол. США 00 центів в порядку та на умовах визначених кредитним договором.
Позивач 09.02.2012 року на адресу реєстрації відповідача направив відповідачу лист - вимогу про порушення зобов'язання за кредитним договором № 014/6212/2/20435 від 23.07.2008 року за вих. № 6.2.0.15.0/86 з вимогою про дострокове виконання зобов'язання по кредитному договору в тридцяти-денний строк та попередження про те, що в разі невиконання листа-вимоги від 09.02.2012 року, позивач розпочне процедуру примусового стягнення заборгованості у передбаченому законом порядку, який відповідач отримала 15.02.2012 року. Проте лист-вимога від 09.02.2012 року була залишена відповідачем без реагування.
Посилаючись на обставини і підстави викладені в позовній заяві позивач просив суд достроково стягнути з ОСОБА_1 на корист ПАТ «Ерсте Банк»заборгованість за кредитним договором з фізичною особою № 014/6212/2/20435 від 23.07.2008 року, яка станом на 23.03.2012 року складає 25 229 дол. США 20 центів.
В жовтні 2012 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк »про визнання нечинним правочину.
Посилаючись на обставини і підстави викладені в зустрічній позовній заяві, а також норми матеріального права, а саме ст. 99 Конституції України, ст. 55 ЗУ «Про судоустрій України», ст.ст.3,4,16,192,203,215,216,227,236,524,533,548,638,1054,1055 ЦК України, ст.ст. 180,189,345 ГУ України, ст.ст. 1,3,5,13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного реагування та валютного контролю», ЗУ «Про національний банк України», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про банки та банківську діяльність», «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», Постановами правління Національного банку України №483 від 14.10.2004 року, №200 від 30.05.2007 року, Постановою пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» просила суд в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_1 відмовити. Визнати нечинним правочин, який оформлений Кредитним договором №014/6212/2/20435 від 23 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» в особі Логвиновського Сергія Григоровича. Зобов'язати ОСОБА_1 повернути Публічному акціонерному товариству «Ерсте Банк»в особі Спіріна Сергія Станіславовича усе отримане за правочином, який оформлено кредитним договором № 014/6212/2/20435 від 23 липня 2008 року, у розмірі 199 892 грн. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»повернути ОСОБА_1 усе отримане за правочином, який оформлено кредитним договором №014/6212/2/20435 від 23 липня 2008 року. Визнати недійсним правочин, який оформлений Договором Іпотеки (застави) квартири №014/6212/2/20435 від 23 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк»у відповідності із статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів»звільнити ОСОБА_1 від сплати державного мита. Судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17.10.2012 року було об'єднано в одне провадження позов публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»про визнання не чинним правочину.
Представник позивача-відповідача ПАТ «Ерсте Банк»- Спірін С.С. в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив суд первісний позов задовольнити посилаючись на обставини і підстави викладені в позовній заяві, проти задоволення зустрічного позову заперечував, просив суд в зустрічному позові відмовити.
Відповідач-позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні зустрічний позов підтримали в повному обсязі, просив суд позов задовольнити посилаючись на обставини і підстави викладені в позовній заяві, проти задоволення первісного позову заперечували, просили суд в первісному позові відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, давши аналіз та оцінку наданим доказам знаходить, що позов публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню. В позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»про визнання не чинним правочину -необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч. 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор має право в разі невиконання боржником, зобов'язання забезпеченого заставою, одержати за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч. 1 ст. 589 цього ж Кодексу зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ч. 2 ст. 589 ЦК України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Ч.2 ст.39 цього ж Закону визначає, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, в т.ч., і на підставі рішення суду.
Судом в ході розгляду даної справи було достовірно встановлено, що 23.07.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», яке відповідно до статуту, перейменовано на публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/6212/2/20435. Позивач 23.07.2008 року згідно заяви про видачу готівки №6212/361987 видав відповідачу грошові кошти в сумі 41300 дол. США 00 центів в порядку та на умовах визначених кредитним договором.
Позивач 09.02.2012 року на адресу реєстрації відповідача направив відповідачу лист - вимогу про порушення зобов'язання за кредитним договором № 014/6212/2/20435 від 23.07.2008 року за вих. № 6.2.0.15.0/86 з вимогою про дострокове виконання зобов'язання по кредитному договору в тридцяти-денний строк та попередження про те, що в разі невиконання листа-вимоги від 09.02.2012 року, позивач розпочне процедуру примусового стягнення заборгованості у передбаченому законом порядку, який відповідач отримала 15.02.2012 року. Проте лист-вимога від 09.02.2012 року була залишена відповідачем без реагування.
Станом на 23.03.2012 р. заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ПАТ «Ерсте Банк»за кредитом -25229 доларів США 20 центів, що по курсу НБУ станом на 23.03.2012 складає 201472 грн. 82 коп., заборгованість по сплаті відсотків за фактичне користування кредитом - 775 долари США 23 центів, пеня, нарахована за порушення строків повернення кредиту - 298 доларів США 94 центи, пеня, нарахована за порушення строків сплати відсотків - 1496 доларів США 70 центів.
Суд критично оцінює доводи відповідача-позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 014/6212/2/20435 від 23.07.2008 року. Відповідач-позивач вважає, що вказаний договір суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, а тому є таким, що має бути визнаний судом недійсним, виходячи з наступного. Так, ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім того ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Крім того, встановлювалось, що банк згідно умов пункту 9.2. договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення при настанні наступних обставин: порушення Позичальником кредитної дисципліни та/або погіршення фінансового стану Позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться банком та/або здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ. Укладаючи даний договір, відповідач умисно нав'язав умови, знаючи про те,що вони значно погіршать моє становище та завдадуть значної шкоди. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Таким чином, всупереч умовам чинного законодавства, умовами договорів передбачена зміна процентної ставки за користування кредитами в односторонньому порядку, чим порушуються мої права, як споживача зазначених послуг.
Суд при постановленні рішення не може виходити з припущень та доводів сторони по справі, які не мають під собою документального обґрунтування, а тому приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними окремих пунктів договору про надання споживчого кредиту № 014/6212/2/20435 від 23.07.2008 року -не підлягають до задоволення.
Враховуючи вищевикладені обставини, а також невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов Договору про надання кредиту № 014/6212/2/20435 від 23.07.2008 року суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Необхідно стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»заборгованість за кредитним договором № 014/6212/2/20435 від 23.07.2008 року, яка складає 25229 доларів США, що еквівалентно 201472 (двісті одна тисяча чотириста сімдесят дві) грн. 82 коп. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»судові витрати у сумі 2014,73 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»про визнання не чинним правочину - відмовити.
Керуючись ст.ст. 14,27,57-59,60-61,88,147,208-209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 572, 589, 610, 611, 629, 1050 ЦК України суд -
Позов публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором № 014/6212/2/20435 від 23.07.2008 року, яка складає 25229 доларів США, що еквівалентно 201472 (двісті одна тисяча чотириста сімдесят дві) грн. 82 коп.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» судові витрати у сумі 2014,73 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»про визнання не чинним правочину - відмовити.
З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитись 12.11.2012 року.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м.Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення суду було постановлено без участі особи, яка його оскаржує апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: підпис
Копія вірна:
Суддя: