Справа № 2610/6758/2012
Провадження №2/2610/5081/2012
іменем України
07 листопада 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарях Пироговській Я.О., Подмазко О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, останнє місце проживання якого було АДРЕСА_1. Позивач, як спадкоємець за законом у встановлений законом термін звернувся до 8-ї Київської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом, проте отримав відмову у зв'язку із наявністю спадкоємця за заповітом. 04.01.2005 р. в адресу нотаріальної контори надійшла заява про прийняття спадщини від ОСОБА_2, який є єдиним спадкоємцем і бажає прийняти спадщину. Вказана заява, на думку позивача, подана та підписана не належним спадкоємцем, оскільки ОСОБА_3 складено заповіт на ОСОБА_2, а не на ОСОБА_2. Вимогу 8-ї Київської державною нотаріальної контори особисто з'явитися та надати необхідні документи ОСОБА_2 не виконав. Нотаріусу не було надано доказів, що підтверджують родинні зв'язки між померлим та спадкоємцем. Позивач вважає подану ОСОБА_2 заяву одностороннім правочином, зазначає, що вона не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому має бути визнана недійсною, такою що подана неналежним спадкоємцем для збагачення в майбутньому. За таких обставин, представник позивача просить суд визнати заяву про прийняття спадщини від 04.01.2005 р. на адресу Восьмої Київської державною нотаріальною конторою, подану ОСОБА_2 такою, що подана неналежним спадкоємцем, визнати заяву подану ОСОБА_2 недійсною.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що заява від імені особи, на яку складено заповіт є підробленою.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив суду, що після смерті спадкодавця право на спадок заявили декілька осіб в тому числі позивач -як брат покійного, відповідач -як син покійного та ОСОБА_4 -сестра покійного. В зв'язку із тим, що між спадкодавцями не було досягнуто згоди щодо оформлення прав на спадщину, спір вирішувався через судові органи. Закінчився судовий розгляд 08.05.2012 р. ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на користь відповідача за яким і було визнано право власності на все спадкове майно. Під час розгляду судами всіх інстанцій справи щодо спадкового майна заява від 04.01.2005 р. не була прийнята до уваги, оскільки вона не була оформлена належним чином -не посвідчена нотаріально. Згодом ОСОБА_2 засвідчив заяву у Генеральному Консульстві США, проте пропустив 6-місячний строк, тому і вирішувалось питання про прийняття спадщини через суд. Заява є нікчемним правочином відповідно до положень ст. 219 ЦК України та в розумінні ч. 2 ст. 215 ЦК України не може бути визнаний недійсним.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Встановлено і не заперечується сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 за яким відкрилась спадщина -квартира АДРЕСА_1.
Не заперечується представниками сторін, що до Восьмої Київської державної нотаріальної контори 05.01.2005 р. надійшла заява про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_3 від ОСОБА_2.
За приписами ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній. Господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються пр. розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.
19.05.2008 р. Шевченківським районним судом задоволено позов ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Головного управління юстиції у м. Києві про зобов'язання вчинити дії.
При цьому судом встановлено, що 05.01.2005 р. до Восьмої Київської державної нотаріальної контори надійшла рукописна заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 04.01.2005 р.
Представником відповідача не оспорюється та обставина, що заява надіслана ОСОБА_2 не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Представник позивача вважає, що оскільки заяву про прийняття спадщини надіслано ОСОБА_2, який є неналежним спадкоємцем, в свою чергу представником відповідача не заперечується, що саме відповідачем нотаріусу подавалась зазначена заява.
Представник позивача стверджує, зо спірна заява є одностороннім правочином, який не відповідає вимогам чинного законодавства, в той час, як представник відповідача вважає правочин нікчемним.
Правочином, відповідно до ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Підставою недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостої ст. 203 ЦК України.
За приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Спадкуванням, відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України, є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до приписів ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За положеннями ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Аналізуючи положення зазначених норм матеріального права, суд приходить до висновку. що подання заяви до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, це обумовлена законом спрямована для прийняття спадщини дія і не є в розумінні положень ЦК України правочином -прийняттям спадщини.
Положеннями ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) припинення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання зобов'язання в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення, 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За встановлених обставин, зважаючи на те, що заява про прийняття спадщини не є в розумінні положень ЦК України правочином, беручі до уваги відсутність такого способу захисту цивільних прав, визнання заяви такою, що подана неналежноюособою, суд вважає за можливе відмовити в задоволення позову.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 3,11,57,60,61,88,169,212-215 ЦПК України, ст.ст. 15,16,202,203,215,1268,1269 ЦК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суддя: