Справа № 429/3523/12
іменем України
05 листопада 2012 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
в складі: головуючого судді Юдіної С.Г.
при секретарі Воротник В.В.
за участю представника відповідача Кізенко С.І.
прокурора Фіночко В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлоград цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконкому Павлоградської міської ради, ОСОБА_3 про скасування ордеру на житлову площу, про виселення особи з квартири та вселення до квартири іншої, суд -
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів в якому просила суд : скасувати ордер № 572 на житлову площу (кімнату АДРЕСА_1) виданий ОСОБА_3 Павлоградською міською радою від 28 березня 2007 року; виселити ОСОБА_3 з квартири за адресою : АДРЕСА_1; вселити її до цієї квартири як єдиного законного користувача квартири.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що вона з 1992 року проживала у квартирі АДРЕСА_1. У 2007 році вона була незаконно позбавлена відповідачами цієї квартири. Однак рішенням Апеляційного суду від 16.06.2009 року позивачка була визнана такою, що має право проживати у квартирі. КП «УЖКГ» було відмовлено у задоволенні позову щодо визнання її такою, що втратила право користування житлом. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.02.2012 року було визнано недійсним та скасовано: рішенням виконкому № 237 від 14.03.2007 року «Про надання житлової площі»в частині наданні кімнати АДРЕСА_1 ОСОБА_3; рішення виконкому № 1345 від 11.12.2007 року «Про надання житлової площі»в частині зміни статусу житлового приміщення в малосімейному гуртожитку на АДРЕСА_1; розпорядження органу приватизації Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради № 26777 від 24.01.2008 року про дозвіл на приватизацію ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1; свідоцтво про право власності на житло від 24.01.2008 року -квартиру АДРЕСА_1 видане відділом по обліку та розподілу житлової площі. ОСОБА_3 Звертаючись до суду з позовами про скасування рішень виконкому щодо надання житла вона вважала, що автоматично буде скасовано і ордер на житлову площу. З рішення апеляційного суду Дніпропетровської області вона зрозуміла що необхідно звертатися до суду з позовом про скасування ордеру на житло. На даний час відповідачка ОСОБА_3 проживає у її квартирі і вона не має можливості вселитися у квартиру та приватизувати її.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі посилаючись на доводи наведені в позовній заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.
Представник виконкому Павлоградської міської ради Кізенко С.І. в судовому засіданні позов не визнав, оскільки жодних даних, відомостей про порушення порядку і умов надання жилих приміщень у позивача й в дійсності немає, а також немає і жодних підстав для визнання ордеру недійсним. Крім того, вважає, що позивачкою пропущений трирічний строк звернення до суду з вимогою про визнання ордеру недійсним. Зазначив, що обставини щодо виселення ОСОБА_3 з спірної квартири уже були предметом судового розгляду, та встановлені судовим рішенням, тому повторний розгляд між тими самими сторонами, про той самий предмет, на тих же підставах не передбачено ЦПК. Просив застосувати до вимог позивачки позовну давність, відмовити в задоволенні позову в частині визнання ордеру недійсним та закрити провадження у справі в частині виселення ОСОБА_3 з спірної квартири та вселення до даної квартири ОСОБА_2 Також зазначив, що у разі якщо суд прийде до висновку про можливість задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 просив, з урахуванням положень ст. 109 ЖК України, зазначити в рішенні житло, яке може бути виділено виконкомом Павлоградської міської ради ОСОБА_3 у разі її виселення, а саме квартира АДРЕСА_2.
Прокурор в судовому засіданні позов не визнала просила застосувати до позовної вимоги щодо скасування ордеру на житлове приміщення строк позовної давності, оскільки ордер був виданий 28.03.2007 року, а з вимогою про скасування ордеру можливо звернутися протягом трьох років з моменту його видачі. В задоволенні інших позовних вимог просила відмовити.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підставах.
28 березня 2007 року виконкомом Павлоградської міської ради, на підставі рішення виконкому міської ради від 14.03.2007 року за № 237, був виданий ордер № 572 на житлову площу на ім'я ОСОБА_3 на право зайняття житлової площі у гуртожитку за адресою : АДРЕСА_1. ( а.с. )
16 червня 2009 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2009 року по справі за позовом КП «Управління житлово-комунального господарства»до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.03.2009 року було скасовано, та відмовлено у задоволенні позову КП «УЖКГ»до ОСОБА_2 (а.с. )
В січні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, відділу обліку і розподілу житлової площі виконавчого комітету Павлоградської міської ради, ОСОБА_3 про поновлення порушених житлових прав, скасування рішення про надання житла, рішення про приватизацію житла та свідоцтва про право власності на житло.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.09.2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2012 року скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 237 від 14 березня 2007 року «Про надання житлової площі»в частині надання кімнати АДРЕСА_1 ОСОБА_3 Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 1345 від 11 грудня 2007 року «Про надання житлової площі»в частині зміни статусу житлового приміщення в малосімейному гуртожитку на АДРЕСА_1 (однокімн. житл. пл. 10.0 кв.м.), визнання цього приміщення житловою квартирою з наданням права постійного користування ОСОБА_3. (склад сім'ї 1 чоловік). Визнано недійсним та скасовано розпорядження органу приватизації Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради № 26777 від 24 січня 2008 року про дозвіл на приватизацію ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житло від 24 січня 2008 року - квартиру АДРЕСА_1, видане Відділом обліку та розподілу житлової площі Павлоградської міської ради ОСОБА_3
Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2012 року залишено без змін.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог суд керується положеннями ст. 59 ЖК України згідно якої, ордер на житлове приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішені питання про надання жилого приміщення, а також інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
Суд вважає що позивачці необхідно поновити строк на пред'явлення вимоги щодо визнання ордеру недійсним, визнавши причини пропуску цього строку поважними, оскільки позивачка не була обізнаною про необхідність звернення до суду саме з вимогою про скасування ордеру на житлову площу. Рішення про визнання її такою, що втратила право користування житлом нею було оскаржено та скасовано апеляційним судом Дніпропетровської області. В 2011 році позивачка звернулася до суду з позовом про поновлення її порушених прав та скасування рішення про надання житла, рішення про приватизацію житла та свідоцтва про право власності на житло, що свідчить про .
Також суд вважає, що позовна вимога позивачки щодо визнання ордеру недійсним підлягає задоволенню. Підставою визнання ордеру на кімнату АДРЕСА_1 недійсним по даній справі, відповідно до ст. 59 ЖК України, є інші випадки порушення порядку і умов надання жилих приміщень, оскільки рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2009 року за позовом КП «УЖКГ»до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житлом скасовано рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2009 року, та відмовлено КП «УЖКГ»у задоволенні позову до ОСОБА_2
Відповідно до положень ст. 117 ЖК України у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадянського житлового фонду, їм надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення. У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, громадяни, зазначені в ордері підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.
Згідно ч. 2 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»у випадку, коли позов пред'явлено особами, права яких порушено видачею ордера і на яких не може бути покладено обов'язок по наданню відповідачам жилого приміщення, до участі у справі має бути притягнутий виконком або інший відповідний орган, що здійснює управління житловим фондом. Якщо, незважаючи на попередження, притягнутий до участі у справі орган не вирішив питання про надання відповідачам приміщення, суд вирішує позов по суті і при його задоволенні покладає на цей орган обов'язок надати відповідачам те жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше, яке за змістом ч. 2 ст. 117 ЖК має відповідати за розміром і благоустроєм наданому за ордером.
Суд враховуючи інформацію виконкому Павлоградської міської ради щодо можливості надання відповідачці ОСОБА_3 іншого житла, а саме квартири АДРЕСА_2 (а.с. ) та відповідності вказаного жила розмірам та благоустроєм наданого ОСОБА_3 за ордером, вважає що позовна вимога щодо виселення ОСОБА_3 підлягає задоволенню та з врахуванням вимог ст. 109 ЖК України, з наданням їй іншого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_3.
Позовна вимога позивачки щодо вселення в квартиру АДРЕСА_1 також підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою та доведеною позивачкою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 59, 109, 117 ЖК України, ст. ст. 10, 60, 131, 137, 212 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до Виконкому Павлоградської міської ради, ОСОБА_3 про скасування ордеру на житлову площу, про виселення особи з квартири та вселення до квартири іншої -задовольнити.
Скасувати ордер № 572 на житлову площу, а саме кімнату АДРЕСА_1 виданий на ім'я ОСОБА_3 виконкомом Павлоградської міської ради 28 березня 2007 року.
Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 з наданням іншого житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 Дніпропетровської області.
Вселити ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 Дніпропетровської області.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається апеляційному суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.Г. Юдіна