Справа № 2018/3776/2012
н/п 2/2018/1659/2012
30 жовтня 2012 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Єфіменко Н.В.
при секретарі Дубровій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою, -
встановив:
29 лютого 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, ОСОБА_3 з вказаним позовом про стягнення боргу за борговою розпискою. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 25.06.2010р. між ним та відповідачем укладений договір позики, за яким ОСОБА_2. одержала позику у сумі 43 896.60 грн. строком до 15.08.2010р., про що нею власноруч написана розписка. У встановлений строк суму позики відповідач не повернула, чим прострочила виконання грошового зобов'язання. Просив стягнути з відповідачів, які є подружжям, заборгованість за договором позики у сумі 59289.93 грн., з яких: борг у сумі 43 000 грн., відсотки за користування грошовими коштами у сумі 1979.18 грн., пеня у сумі 10225.75 грн., інфляційні витрати у сумі 4085 грн., а також моральну шкоду у сумі 10 000 грн.
У судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_5 зменшили розмір позовних вимог, надавши суду позовну заяву в новій редакції (а.с.43). В іншій частині позов підтримали. Просили стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором позики у сумі 49064.18 грн., з яких: борг у сумі 43.000 грн., 3% відсотки за користування грошовими коштами в період з 17.08.2010р. по 27.02.2012р. у сумі 1979.18 грн., компенсація інфляції за період з 17.08.2010р. по 27.02.2012р.у сумі 4085 грн., моральну шкоду у сумі 10000 грн., витрати на правову допомогу у сумі 1500 грн., судовий збір.
Позивач пояснив, що він підприємець, а відповідач ОСОБА_2. працювала у нього продавцем з 01.07.2007р. до 30.06.2010р. на ТЦ «Барабашово»продавцем. У квітні 2010р. ним виявлена недостача у сумі 43.000 грн., спричинена ОСОБА_2, чого вона не заперечувала і написала розписку на суму 43 896 грн., зобов'язавшись у такий спосіб відшкодувати спричинені збитки. Однак, ОСОБА_2. своїх зобов'язань не виконала, що змісило його звернутись до Київського РВХДУУМВС у Харківській області. В порушенні кримінальної справи за його заявою 12.01.2012р. відмовлено.
Представник позивача ОСОБА_1. у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на домовленість між сторонами по заміні первісного зобов'язання про відшкодування шкоди, спричиненої працівником, новим зобов'язанням про сплату боргу за борговою розпискою.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що переоблік товару проведений за її відсутності, розписка від написана під тиском позивача, гроші за нею вона не отримувала.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що він не є належним відповідачем у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали ЖРЗПЗ №52/407 від 10.01.2012р. заслухавши міркування сторін та представників позивача, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж самими сторонами (новація).
Відповідно до ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. При цьому новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що 01.07.2007р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладений трудовий договір який продовжувався до квітня 2010р., за яким відповідач зобов'язалась виконувати роботу продавця-консультанта непродовольчих товарів. Під час здійснення ОСОБА_2 трудових обов'язків позивачем у квітні 2010р. виявлена недостача товару та коштів. З метою усунення недостачі відповідачем ОСОБА_2 25.06.2010р. написана розписка, за якою вона зобов'язалась повернути позивачу заборгованість у сумі 43960 грн. у строк до 15.08.2010р. У визначений строк ОСОБА_2. кошти не повернула.
Вищевикладені обставини також відображені у постанові ДІМ МВМ-2 Київського РВ ГКМВСУ в Харківській області від 12.01.2012р. якою відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 на час утворення відшукуваної суми, були трудовими, що підтверджено поясненнями сторін у судовому засіданні та матеріалами ЖРЗПЗ №52/407 від 10.01.2012р.
З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованим посилання представника позивача на застосування новації при заміні зобов'язання про відшкодування шкоди іншим позиковим зобов'язанням, так як первісне зобов'язання за своєю формою не відповідає договору новації, оскільки виникло не з цивільно-правових, а з трудових правовідносин, тобто в даному випадку замінюються обов'язки, що виникли з різних за своєю правовою природою правовідносин, а тому здійснювати новацію в позикове зобов'язання за умови, що між сторонами існували трудові правовідносини, - неможливо.
Суд також відмовляє у стягненні суми боргу за борговою розпискою з відповідача ОСОБА_3 у зв'язку з їх безпідставністю.
Відповідно ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відмовляючи у стягненні боргу за розпискою, суд також не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, а тому відмовляє у стягненні з відповідача компенсації моральної шкоди у сумі 10000 грн. за їх недоведеністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 604, 1053 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212 -215 ЦПК України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. У разі, якщо рішення ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Суддя -