Справа № 2011/15771/12
2-О/2011/436/12
07 листопада 2012 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого: судді Подус Г.С.,
при секретарі: Коваленко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, особа відносно якої вимагається розкриття банківської таємниці - Товариство з обмеженою відповідальністю «Єва плюс 2010», установа банку-АТ «Банк Кредит Дніпро» про розкриття банківської таємниці, -
Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявою, в якій просила постановити рішення про разкриття ПАТ «Банк Кредит Дніпро»МФО 305749 інформації, що містить банківську таємницю відносно ТОВ «Єва Плюс 2010»(код ЄДРПОУ 37363842) про обсяг та обіг коштів на банківському рахунку № 2600930629601 відкритих у валюті українська гривя, з вказфівкою призначення платежів, дати, назви контр агентів їх код ЄДРПОУ з періоду відкриття рахунку по теперишній час.
В обґрунтування своїх вимог, Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС посилається на те, що ТОВ «Єва плюс 2010»як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований Виконавчим комітетом Харківської міської ради № 1 480 102 0000 048466 від 29.11.2010 року. В Західній МДПІ м. Харкова підприємство як платник податків зареєстроване 30.11.2010 року. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи: 61004, м. Харків вул. Конєва, б.21.
В ході виконання функцій, покладених на податкові органи пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, ст. 75 Податкового кодексу, відповідно до Наказу від 17.07.2012 № 658 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Єва плюс 2010», з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності період з 29.11.2010 по 17.07.2012 року. Проведення перевірки було покладено на співробітників Західної МДПІ.
На підставі направлень на перевірку від 17.07.2012 №648, №649, №650 головним державним податковим ревізором -інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю Кузьміною О.В., головними державним податковими ревізором - інспектором відділу спеціальних перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Русіною Є.В., та головним державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контро фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Фуклевою Л.А. було здійснено вихід на позапланову виїзну перевірку ТОВ «Єва плюс 2010». Проведення вказаної перевірки виявилось неможливим у зв'язку з неможливістю вручення направлення наказу на перевірку через те, що посадові особи були відсутні за місцезнаходженнями, і про що було складено акт від 17.07.2012 № 174/22-204/37363742 «Про неможливість в вручення копії наказу та, пред'явлення направлення та здійснення перевірки ТОВ «Єва плюс 2010»відповідно, з вищевикладених причин було складено акт «Про відсутність плати податків за місцезнаходженням»від 17.07.2012 № 173/22-204/37363742.
З метою встановлення фактичного місцезнаходження вказаного платника податків начальник Західної МДПІ м. Харкова Борисенко В.В. направив запит першому заступні Західної МДПІ м. Харкова, першому заступнику начальника ДПІ, начальнику ВПМ Луніну О.Г. на встановлення місця знаходження платника податків. Працівниками податкової міліції були проведені необхідні та достатні заходи, за результатами ж встановлено, що за адресою м. Харків вул. Маршала Конєва 6.21 підприємство не знаходиться (довідка від 17.07.2012 року № 22-205/25).
Представник Західної МДПІ у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Представники зацікавлених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва плюс 2010», АТ «Банк Кредит Дніпро»не з'явились, про слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС вимоги є незаконними та необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основними нормативно-правовими актами та документами, якими визначається правовий режим інформації, що містить банківську таємницю, та які гарантують таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком та відомостей про клієнта в Україні є Цивільний кодекс, Закон України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 р. № 2121-III та нові Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджені постановою правління НБУ від 14.07.2006 р. № 267, зареєстровані Міністерством юстиції 03.08.2006 р. за № 935/12809, з наступними змінами.
Статтею 1076 Цивільного кодексу передбачено, що банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком та відомостей про клієнта.
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їх представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність»інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.
Банківською таємницею, зокрема, є:
- відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;
- операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
- фінансово-економічний стан клієнтів;
- інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;
- відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація.
Порядок розкриття банківської таємниці визначено в ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Цією правовою нормою визначено коло осіб, на вимогу яких розкривається банківська таємниця, підстави її розкриття та обсяг інформації, яка надається.
З огляду на зміст ч. 1 ст. 62 Закону підставами для розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, є: по-перше, письмовий запит або дозвіл власника інформації; по-друге, рішення суду; по-третє, письмова вимога уповноважених державних органів, перелік яких визначений законом і є вичерпним.
З аналізу цієї правової норми вбачається, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.
Зазначені обмеження, зокрема викладені в ч. 4 ст. 62 Закону, й не стосуються випадків надання банком інформації, яка є банківською таємницею, за дозволом клієнта чи за рішенням суду.
Такий висновок узгоджується з п.п. 3.2, 3.5 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 р. N 267, та главою 12 ЦПК України, що регулює порядок розгляду судом справ про розкриття банківської таємниці (п. 5 ч. 1 ст. 288, п. 4 ч. 1 ст. 290 ЦПК України).
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Положенням про Державну податкову службу в Україні, затвердженим Указом Президента України від 12 травня 2011 року N 584/2011.
Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону завданнями органів державної податкової служби, зокрема є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
До набрання чинності Податковим кодексом України права органів державної податкової служби, порядок та підстави проведення перевірок встановлювались Законами «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та «Про систему оподаткування»(втратив чинність з 01.01.2011 року).
На сьогодні права органів державної податкової служби визначені у ст. 20 Податкового кодексу України.
Органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (його представник). Працівники податкової служби мають право під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (їх представників) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, органи державної податкової служби мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а крім того, фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених Податковим кодексом.
Також органи податкової служби мають право безоплатно одержувати від платників податків та установ Національного банку України, комерційних банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Податковим кодексом України, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності.
При цьому, як роз'яснено в п.п. 12, 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб», у разі, якщо підставою звернення до суду органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПКУ.
У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Таким чином, системний аналіз зазначеного вище законодавства, у тому числі й того, яким визначається правовий режим інформації, що містить банківську таємницю та порядок її розкриття, свідчить про те, що розкриття інформації, яка містить банківську таємницю стосовно юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання, в судовому порядку за заявою органів державної податкової служби може мати місце у виключних випадках, за наявності відповідних підстав, у випадку, якщо всі можливості отримати таку інформацію при здійсненні покладених на них законодавством контрольних функцій у межах наданих їм прав і повноважень у позасудовому порядку вичерпані, а саме: при не допуску податкових органів суб'єктом господарювання - платником податків та зборів (обов'язкових платежів) до проведення перевірок їхньої фінансово-господарської діяльності, ухиленні від проведення цих перевірок чи перешкоджанні в їх проведенні, відсутності суб'єкта господарювання за місцем його реєстрації за відсутності даних про його дійсне місцезнаходження, що взагалі унеможливлює проведення таких перевірок, оскільки в противному випадку, виконання безпосередніх обов'язків органів державної податкової служби перекладалося б на суди.
Як зазначалося вище, звертаючись до суду із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо ТОВ «Єва Плюс 2010», заявник Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС в обґрунтування свої вимог вказував на те, що зазначене підприємство за місцем своєї державної реєстрації відсутнє й фактичне місцезнаходження його не встановлено.
Однак, при цьому матеріали справи не містять достатніх даних на підтвердження того, що Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС взагалі застосовувалися будь-які заходи в межах наданих їй чинним законодавством прав та повноважень щодо здійснення своїх контрольних функцій стосовно платника податків -ТОВ «Єва Плюс 2010»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також з інших питань дотримання податкового законодавства, у тому числі й шляхом призначення та проведення планових чи позапланових виїзних документальних перевірок фінансово-господарської діяльності цього суб'єкта господарювання (ст.ст. 20, 61, 71, 72, 73 Податкового кодексу України).
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, суд вважає що, оскільки наведені заявником в обґрунтування своїх вимог обставини не знайшли свого об'єктивного підтвердження в судовому засіданні, в зв'язку з чим не можуть бути визнані передбаченими чинним законодавством підставами для ухвалення судом позитивного рішення по суті ініційованого питання, а здійснення податковим органом своїх контрольних функцій щодо платника податків -ТОВ «Єва Плюс 2010»можливе шляхом безпосередньої реалізації наданих йому законом прав та повноважень у сфері здійснення податкового контролю.
При цьому, суд звертає увагу також й на ту обставину, що заявником - Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС в поданій ним до суду заяві про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо його клієнта, в супереч вимогам п. 5 ч.1 ст. 288 ЦПК України не зазначено конкретних обсягів (меж розкриття), тобто чітко вказаного календарного проміжку часу, за який банківській установі необхідно було надати інформацію стосовно операцій за рахунками його клієнта -ТОВ «Єва Плюс 2010», що само по собі вже є самостійною підставою для відмови у задоволенні поданої заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 31, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ч.2 ст. 19 Конституції України, Законом України «Про банки і банківську діяльність»
Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб», -
У задоволенні заяви Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про розкриття інформації, що містить банківську таємницю -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня ухвалення рішення апеляційної скарги з направленням копії апеляційної скарги до апеляційного суду.
Суддя: Г.С. Подус