1 інстанція
Справа № 2-1438/2011
№ 2/2702/204/12
Категорія № 26
02 листопада 2012 року Гагарінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого-судді Лугвіщик А.М.
при секретарі Гуменюк К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»про визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк»про визнання недійсними кредитного договору № 1064/ФКВ-07 від 30.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк», іпотечного договору № 1064-ZФКВіп від 30.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк», та зобов»язати відповідача прийняти у нього в рахунок погашення зобов»язань за кредитним договором суму у розмірі 75 750 грн. за курсом 1 долару США -5,05 грн. з розстроченням платежу на 191 місяць при умові, що місячний платіж складає 397 грн., про зобов»язання приватного нотаріуса ОСОБА_2 виключити з реєстру іпотек за іпотечним договором 3-хкімнатну квартиру АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що Банк при укладенні договорів зайнявся нечесною підприємницькою діяльністю у вигляді омани споживача: лишив можливості вибору кредитної послуги, обмежує можливість мати не заборонені законом цивільні права, примусив позичальника незаконно використовувати іноземну валюту для оплати послуг банку (проценти). В квартирі за іпотечним договором на сьогоднішній день проживає він, дружина та їх малолітня дитина. Суди зобов»язані перевірити виконання Банком положень ст.11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів»- активний захист прав споживачів. Суд повинен перевірити наявність попередження про валютні ризики. Банк не надав достовірної інформації щодо умов кредитного договору в письмовій формі: про умови кредитування, відносно орієнтованої сукупної вартості кредиту, про наявні форми кредитування з описом різних зобов»язань споживача, про переваги та недостатки схем кредитування, про вартість усіх послуг, а також інших фінансових зобов»язань споживача. Банк зобов»язаний був в кредитному договорі чи в додатку до нього чітко розписати сукупну вартість кредиту з врахуванням процентної ставки та вартості усіх послуг, а також інших фінансових зобов»язань споживача. Банк не надав інформацію відносно методики визначення валютного курсу, строків, комісії, пов»язаних з конвертацією валюти платежу в валюту зобов»язання під час погашення кредиту. Банк неправомірно нарахував суму за послуги банку та комісію. При укладенні договору Банк зобов»язаний був попередити споживача про те, що валютні ризики несе споживач. Згідно закону валютні ризики покладаються на Банк. Банк належно повідомлений про те, що позивач до укладення кредитного договору надав довідку про доходи в національній валюті і затрати на обслуговування та погашення кредиту несе виключно в національній валюті - в гривні. Сума для погашення основного боргу складає 75 000 грн. за курсом 1 долару 5,05 грн. Умови договору у доларах США є несправедливими, підвищення курсу долару привело до істотних змін умов договору: значно погіршився фінансовий стан позивача. Оплата процентів у доларах США є незаконною, зобов»язання повинно бути виражено у національній валюті - гривні. Кредитний договір укладений внаслідок омани з корисною метою -отримання Банком доходу. У зв»язку з цим Кредитний договір та іпотечний договір визнаються недійсним.
У судовому засіданні позивач позов підтримав і просив задовольнити.
Представник відповідача з позовом не згідний і пояснив суду, що між сторонами були укладені договір кредиту та іпотечний договір відповідно до норм закону. Основний закон держави не встановлює обмежень відносно можливості використання в Україні грошової одиниці іноземних держав. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. Не потребується індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України. Застосування Закону України «Про захист прав споживачів»виникає до підписання договору у випадку, якщо предметом і підставою позову є надання інформації споживачу про умови отримання кредиту, типах процентної ставки, валютних рисках, процедури виконання договору і т.д.. Після підписання договору між сторонами виникають кредитні правовідносини. У розділі 7 Кредитного договору надана повна інформація по кредитному продукту.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги безпідставні і в їх задоволенні необхідно відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи 30 листопада 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк»/правонаступник ПАТ «Дельта Банк»/ та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 1064/ФКВ-07, згідно якого Кредитор /відповідач у справі/ надав Позичальнику / позивачу у справі/ у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру, використання грошові кошти в сумі 60 000 доларів США, зі сплатою 11, 8 % річних.
З метою забезпечення умов виконання зобов»язань за договором кредиту між сторонами був укладений Договір іпотеки № 1064-ZФКВіп від 30.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк».
Згідно ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов»язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину повинно відповідати його внутрішній волі.
Ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами визначеного кредитного договору, зокрема, є відсоткова ставка та ціна договору.
У данному випадку як вбачається з умов кредитного договору та Графіку платежів за договором /Додаток №1/ сторони у справі дійшли згоди щодо умов кредитування. Позивачем у справі не були надані докази того, що Банк не надав позивачу /позичальнику/ достовірну інформацію щодо умов договору та ввів його в оману .
Неправильне нарахування послуг банку та пені, період стягнення не є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Розрахунок заборгованості за кредитним договором може бути предметом аналізу при визначенні суми заборгованості. Крім цього, згідно ч.2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті.
Ст. 47 та 49 цього Закону визначаються операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини в сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет КМ України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Твердження позивача безпідставні про те, що укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Позивачем не доведено, що сторони при укладенні
Виходячи зі змісту ст.. 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику. Діючим законодавством не встановлений стабільний курс долару США до кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане. національної валюти -гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України»офіційний курс гривні до іноземної валюти встановлюється Національним Банком України.
Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов»язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання ( ст.. 625 ЦК України).
Отже, позивач зобов»язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства. При укладенні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов»язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долару США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом. Ризик підвищення курсу долару США до гривні несе саме позичальник. Тому права позивача при укладенні кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, не порушені. У зв»язку з цим безпідставні вимоги позивача про проведення перерахунку заборгованості за кредитним договором за курсом 1 долару США -5,05 грн.
Відповідно до ст. 5 цього Декрету за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленному порядку, тобто отримання дозволу НБУ на операції, пов»язані з іноземною валютою. Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії не суперечить вимогам чинного законодавства України.
У даному випадку у ТОВ «Укрпромбанк»був Дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями на момент укладення Кредитного договору.
Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Твердження позивача про проживання в квартирі, яка є предметом іпотеки, дружини і малолітньої дитини, як підстави для визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсними безпідставні.
У ході судового слідства встановлено, що малолітня дитина зареєстрована в квартирі, яка є предметом іпотеки, після укладення кредитного договору та договору іпотеки.
Виходячи з вимог п.44 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»зареєстрована в спірній квартирі неповнолітня дитина не мала права власності на предмет іпотеки чи права користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки ( у даному випадку реєстрація у спірній квартирі) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.
І згідно спірного іпотечного договору ( п.1.6) Іпотекодавець засвідчує, що попередив Іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, що Предмет іпотеки досі нікому не проданий, не подарований, не заставлений, не підлягає вилученню і вільний від зобов»язань, крім тих, що передбачені цим Договором, а також немає права користування Предметом іпотеки малолітніх та неповнолітніх дітей. Предмет іпотеки є спільною сумісною власністю подружжя. Згоду дружини Іпотекодавця викладено в заяві, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально.
Таким чином, заявлені позовні вимоги безпідставні і в їх задоволенні необхідно відмовити.
На підставі наведеного і керуючись ст. 57, 60, 81, 88, 179, 213-218, 292-295 ЦПК України, ст. 192, 625, 629, 1046, 1054, 1056-1 ЦК України, Конституцією України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»про визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору в і д м о в и т и.
Рішення може бути оскаржено в Севастопольський апеляційний суд через Гагарінський районний суд м. Севастополя протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. У разі постановлення рішення у вісутність особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення складено власноручно в єдиному екземплярі.
Головуючий-суддя: підпис
З ОРИГІНАЛОМ ВІРНО: Рішення не набуло чинності.
Суддя Гагарінського районного суду
М. Севастополя А.М.Лугвіщик