Справа № 2а-451/12
12 листопада 2012 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі :
Головуючого судді : Марцішевської О.М.
При секретарі : Снігурській Т.В.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Департаменту управління справами Черкаської міської ради до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа ОСОБА_2 про скасування вимоги державного виконавця про зобов'язання виконати рішення суду,
Департамент управління справами Черкаської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, посилаючись на те, що на адресу департаменту управління справами Черкаської міської ради 17.10.2012року надійшла вимога державного виконавця від 15.10.2012року № 11446-03-01-30, якою зобов'язано на виконання виконавчого листа № 2а-1992/10 від 09.02.2012р. виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 195002,64грн. Вважають вимогу державного виконавця безпідставною та такою, що підлягає до скасування, оскільки судове рішення, яким стягнуто на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку набрало законної сили 22.12.2010року, строк пред'явлення виконавчого документа сплинув 23.12.2011року. Крім того, постанова Соснівського райсуду м. Черкаси за позовом ОСОБА_2 до міського голови Одарича С.О., Черкаської міської ради, Департаменту забезпечення діяльності виконавчого комітету Черкаської міської ради допущена до негайного виконання в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць в розмірі 10317,50грн. Просить суд скасувати вимогу головного державного виконавця від 15.10.2012р. № 11446-03-01-30.
В ході розгляду справи в якості третьої особи по справі залучений стягувач по виконавчому провадженню ОСОБА_2
В судовому засіданні представник позивача Літовкіна Л.В. позов підтримала в повному обсязі, просила суд позов задоволити. Пояснила, що оскаржувана вимога є незаконною, оскільки надана в рамках виконавчого провадження, відкритого за виконавчим документом, строк пред'явлення якого до виконання сплинув, відкриття виконавчого провадження оскаржене позивачем у самостійному провадженні. Боржником в межах стягнення за один місяць постанова суду виконана 29.10.2010р.
Представник відповідача Вельган О.М. позов не визнала, адвокат ОСОБА_2 ОСОБА_1 вважав позов таким, що не підлягає до задоволення, просили відмовити у позові, посилались на те, що у виконавчому листі вказаний кінцевий строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 12.10.2013р., в межах даного строку було відкрито виконавче провадження, до даних правовідносин потрібно застосовувати норми Закону України «Про виконавче провадження», що діяли до 04.10.2011року. Заперечили проти порушення прав боржника внаслідок направлення оскаржуваної вимоги від 15.10.2012р., якою зобов'язано виконати постанову суду, що набрала законної сили.
В наданих суду запереченнях представник відповідача посилається також на те, що вимога державного виконавця не породжує сам по собі наслідків та не є процесуальних документом таким як постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про накладення штрафу, тощо.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України «Про виконавче провадження» надає гарантії прав фізичним і юридичним особам у виконавчому провадженні. Так, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Судом встановлено, що постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 11.10.2010р. зобов'язано Департамент забезпечення діяльності виконавчого комітету Черкаської міської ради, правонаступником якого є Департамент управління справами Черкаської міської ради, виплатити ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24.03.2009р. по 11.10.2010р. в сумі 195 00,64 грн., в частині стягнення за один місяць постанова допущена до негайного виконання та виконана 29.10.2010р. у межах стягнення за один місяць в розмірі 10317,50грн.
Постанова суду від 11.10.2010р. набрала законної сили, 09.02.2012р. ОСОБА_2 був виданий виконавчий лист № 2а-1992/10 строком пред'явлення до виконання до 12.10.2013р.
Постановою від 15.02.2012р. відкрито виконавче провадження, дана постанова отримана боржником 06.03.2012р., протягом строку для добровільного виконання постанова суду виконана не була.
З метою забезпечення виконання постанови суду державним виконавець суду 15.10.2012р. направив боржнику вимогу про зобов'язання вчинити дії по виконанню судового рішення, що набрало законної сили.
В судовому засіданні відповідачем спростовані посилання позивача на те, що в ході виконавчого провадження шляхом направлення вимоги виконати рішення від 15.10.2012р. були порушені права боржника, тому позов не підлягає до задоволення. Постанова суду від 11.10.2010р. набрала законної сили та підлягає до обов'язкового виконання, виконавче провадження відкрито та не є припиненим, тому державний виконавець на законних підставах направив позивачу вимогу про зобов'язання виконання судове рішення. Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, направлені на забезпечення виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст.9, 69-71, 87,94, 160 - 163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.19 Конституції України, Законом України "Про виконавче провадження"
Відмовити у задоволенні позову Департаменту управління справами Черкаської міської ради про скасування вимоги державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 15 жовтня 2012 року про зобов'язання виконати постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 11.10.2010 року про зобов'язання виплатити ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.