18.10.2012 Справа № 1506/4469/2012
Провадження № 2/1506/1836/2012
Категорія 26
Біляївський районний суд Одеської області
в складі: судді - Буран В.М.
при секретарі - Рогачко О.С.
за участю:
позивача -ОСОБА_1
відповідача -ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_3 -ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -ОСОБА_3, про стягнення боргу,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просив в рахунок погашення заборгованості яка виникла внаслідок будівництва будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, половину якого визнано власністю ОСОБА_2 стягнути з відповідачки на його користь грошові кошти в сумі 35 000 доларів США, що складає 284 200 грн., та покласти на відповідача судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29 квітня 2004 року ОСОБА_3, третя особа у даній справі, надав позивачеві, ОСОБА_1 цільову позику в сумі 70 000 доларів США на будівництво будинку на земельній ділянці виділеній позивачеві рішенням Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 29 квітня 2004 року за № 392, площею 0,080 га по АДРЕСА_1, з терміном повернення 29 квітня 2008 року, та зобов'язанням, в випадку неповернення позики -право власності на будинок, який ОСОБА_1 збудує, та земельну ділянку площею 0,080 га по АДРЕСА_1 переходить до ОСОБА_3
21 грудня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Однак сім'я проіснувала недовго та заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 18.11.2008 року шлюб між сторонами було розірвано.
За кошти цільової позики наданої ОСОБА_3 позивач придбав будівельні матеріали із яких згодом, уже під час шлюбу із ОСОБА_1 збудував та здав у експлуатацію будинок.
За період шлюбу позивач 28 липня 2005 року і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Біляївської райдержадміністрації отримано дозвіл на виконання будівельних робіт.
З липня по вересень 2005 року будинок було збудовано, здано в експлуатацію та 28 вересня 2005 року отримано технічний паспорт, а 29 грудня 2005 року свідоцтво на право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який складається з будинку, гаража і цистерни для води.
23 листопада 2009 року Біляївським районним судом Одеської області винесено рішення за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, згідно з яким позов задоволено повністю, а саме визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1.
Третя особа -ОСОБА_3 надав позику ОСОБА_1 в сумі 70 000 доларів США . Всі ці кошти позивач затратив на купівлю будівельних матеріалів в період травень-червень 2004 року, тобто до укладання шлюбу із відповідачкою, яка, як стверджує позивач, не доклала жодних зусиль для будівництва будинку та повернення боргу. Тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом про погашення в рахунок заборгованості, яка виникла внаслідок будівництва будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, половину якого визнано власністю ОСОБА_2 стягнути з відповідачки на його користь грошові кошти в сумі 35 000 доларів США, що складає 284 200 грн., та покласти на відповідача судові витрати.
Відповідачка ОСОБА_2 подала заперечення проти позову та наполягала, що обставини викладені у позовній заяві є надуманими, не відповідають дійсності, не підтверджені будь-якими доказами та направлені на уникнення від виконання обов'язку, передбаченого договором позики від 29.04.2004 року.
В судове засідання з'явились позивач та третя особа, на задоволенні позовних вимог у повному обсязі наполягали.
Відповідачка до судового засідання з'явилася, з позовними вимогами позивача не погодилася та заперечувала .
Вислухавши позивача та відповідачку, третю особу, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 29 квітня 2004 року ОСОБА_3, третя особа у даній справі, надав позивачеві, ОСОБА_1 цільову позику в сумі 70 000 доларів США на будівництво будинку на земельній ділянці виділеній позивачеві рішенням Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 29 квітня 2004 року за № 392, площею 0,080 га по АДРЕСА_1, з терміном повернення 29 квітня 2008 року, та зобов'язанням, що в випадку неповернення позики -право власності на будинок, який ОСОБА_1 збудує, та земельну ділянку площею 0,080 га по АДРЕСА_1 переходить до ОСОБА_3, що підтверджується розпискою - зобов'язанням, доданою до матеріалів справи. (а.с.5).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Згідно ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
21 грудня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Однак сім'я проіснувала недовго та заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 18.11.2008 року шлюб між сторонами було розірвано. (а.с.73)
За час шлюбу подружжя ОСОБА_1 збудували житловий будинок по АДРЕСА_1 і 29 грудня 2005 на ім'я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок (а.с.23), 02 квітня 2005 року позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 292111(а.с.21-22), а 28 вересня 2005 року позивач отримав технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду (а.с.24-26).
23 листопада 2009 року Біляївським районним судом Одеської області винесено рішення за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, згідно з яким позов задоволено повністю, а саме визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1.(а.с.91-93)
Позивач вважає, що оскільки судовим рішенням за відповідачкою визнано право власності на Ѕ частину будинку, збудованого за рахунок позики, то частково обов'язок повернення вказаної позики лежить на позивачеві, він рахує законним справедливим, добросовісним та розумним стягнення із відповідачки на його користь половини суми отриманої позики, як компенсації за використані будівельні матеріали, виконану роботу, та використані чужі кошти, а саме 35 000 доларів США.
Але твердження позивача про виникнення у відповідачки зобов'язань по борговим дошлюбним зобов'язанням позивача спростовуються рішеннями судів Біляївського районного суду Одеської області від 23 листопада 2009 року по справі № 2-267/09 (а.с.91-93) та від 20 грудня 2011 року по справі № 2-181/11 (а.с.94-96) та ухвалами Апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2010 року по справі №22ц-956/10 (а.с. 97-98) та від 25 червня 2012 року по справі № 22ц-1590/4612/12(а.с.99-100), та ухвалою Верховного Суду України від 24 вересня 2010 року по справі № 6-25507 св.10(а.с.101).
Відповідно до ст.. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зазначеними вище судовими рішеннями і ухвалами було встановлено, що право власності на 1/ 2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, а також те що цей житловий будинок був збудований за рахунок спільних з ОСОБА_1 сумісних коштів.
Судовими рішеннями встановлено, що у ОСОБА_1 ще до реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 виникли перед ОСОБА_3 боргові зобов'язання і що в цих боргових зобов'язаннях, відповідачка не приймала участі, а обов'язок повернення позики повністю покладено на ОСОБА_1, адже, відповідач не довів підстави стягнення з відповідачки коштів за позовом. Суду не надано документів на які посилається позивач в обґрунтування стягнення 35 000 доларів США, на підтвердження зобов'язання відповідачки як перед позивачем так і перед третьою особою.
Крім того під час виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-2600/2008, ОСОБА_3 заявляв про факт повернення ОСОБА_1 більшої частини боргу та встановлено факт того, що сторони виконавчого провадження заявили про укладання мирової угоди по виконанню рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2008 року по справі № 2-2600/2008, в якій сторони не посилалися на боргові зобов'язання будь-яких третіх осіб.(а.с.82)
Отже, відповідач не надав суду доказів наявності підстав виникнення боргових зобов'язань, які б продовжували зобов'язання відповідачки перед позивачем.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований та не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а тому в задоволенні позовних вимог відмовляє.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 212-216 ЦПК України, ст.ст. 202, 220, 635, 215, 657, ЦК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -ОСОБА_3, про стягнення боргу, - відмовити в повному обсязі.
На рішення суду може бути подано Апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції.
Суддя Біляївського районного суду
Одеської області Буран В.М.