Справа № 1490/4390/12 24.10.2012 24.10.2012 24.10.2012
Справа № 22ц-1490/2911/11 Головуючий у 1-й інстанції Далматова Г.А.
Категорія 53 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Рішення
Іменем України
24 жовтня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Буренкової К.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Колосовського С.Ю.,
при секретарі Дубовій К.В.,
за участю:
- позивачки ОСОБА_2,
- представника відповідача Кривіцької Ж.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
Публічного акціонерного товариства «Юженергобуд»
на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 серпня 2012 року
за позовом
ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Юженергобуд»
про
стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Юженергобуд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позивачка зазначала, що працювала у відповідача з 31 серпня 1981 року по 15 грудня 2008 року. При звільненні з нею не був проведений повний розрахунок і Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 14 квітня 2009 року було видано судовий наказ, яким стягнуто з ПАТ «Юженергобуд» на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 9 024 грн. 48 коп. Судовий наказ набрав законної сили був пред'явлений до виконання, проте до цього часу не виконаний.
Крім цього, рішенням Южноукраїнського міського суду від 04 серпня 2009 року з відповідача на її користь стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 9042 грн. 88 коп., однак це рішення відповідачем також не виконується.
Посилаючись на наведене, позивачка з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04 серпня 2009 року по 25 липня 2012 року в розмірі 44 627 грн. 20 коп.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 серпня 2012 року позов задоволено.
Постановлено стягнути з ПАТ «Юженергобуд» на користь ОСОБА_2 45 155 грн. 68 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення з 05 серпня 2009 року по 28 серпня 2012 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ «Юженергобуд» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд дав неналежну оцінку доказам у справі та невірно застосував норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, зі змісту вказаних правових норм вбачається, що на підприємство, покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні останнього до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Судом встановлено, що позивачка перебувала з відповідачем в трудових відносинах і була звільнена з роботи 15 грудня 2008 року за ч.1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку, зокрема, не виплачено заборгованість із заробітної плати в сумі 9 024 грн. 48 коп. Вказана заборгованість була стягнута з відповідача на користь позивачки на підставі судового наказу виданого 14 квітня 2009 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області. Судовий наказ набрав законної сили та пред'явлений до виконання.
Крім цього, рішенням Южноукраїнського міського суду від 04 серпня 2009 року з відповідача на користь позивачки стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 грудня 2008 року по 04 серпня 2009 року в розмірі 9042 грн. 88 коп.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 25 липня 2012 року, тобто на день звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом, відповідач не виконав вказане судове рішення в добровільному порядку та не провів з позивачем розрахунок.
Встановивши, що позивачці не були виплачені належні їй від підприємства суми в день звільнення, суд першої інстанції вірно вважав, що є підстави для застосування положень ст.. 117 КЗпП України і стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 04 серпня 2009 року по 29 липня 2012 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що після постановлення рішення суду про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати відносини працівника і роботодавця перейшли у сферу виконавчого провадження, є помилковими, оскільки закон прямо покладає на підприємство обов'язок підприємства виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Посилання в апеляційній скарзі на тяжкий фінансовий стан підприємства, не виключає відповідальності відповідача.
Разом з тим, ухвалюючи у справі рішення, суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування за затримку розрахунку не врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у п. 20 постанови від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», про те, що коли спір вирішується судом, який визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку, він повинен ураховувати розмір спірної суми, частку, яку вона становила в заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно з середнім заробітком та іншими конкретними обставинами та положення ст. 117 КЗпП України.
Так, із матеріалів справи вбачається, що середньомісячна заробітна плата позивачки на день звільнення складала - 1 700 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2003 року, порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Юженергобуд». У зв'язку з чим, ВДВС головного управління юстиції у Миколаївській області 25 березня 2009 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону його відчуження та 24 листопада 2009 року ВДВС складено акт опису й арешту майна, що належить підприємству. Крім цього, 02 листопада 2009 року та 27 травня 2011 року ВДВС винесено постанови про арешт коштів боржника.
Згідно довідки наданої відповідачем в суд апеляційної інстанції, станом на 24 жовтня 2012 року на підприємстві існує заборгованість по заробітній платі 52 працюючим працівникам і її розмір становить 163,7 тис. грн..
Наведене свідчить про об'єктивні причини, з яких відповідач не міг своєчасно провести розрахунок з позивачкою.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 тривалий час не зверталася до суду за вирішенням даного спору.
Приймаючи до уваги наведені обставини, колегія вважає, що розмір стягнення повинно бути визначено з урахуванням вини відповідача, середньомісячної заробітної плати позивачки, суми заборгованості по заробітній платі та тривалого часу не звернення до суду за вирішенням спору.
Тому колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення в частині стягнення із відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України слід змінити, зменшивши суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь останньої із 45 155 грн.68 коп. до 10 000 грн.
Виходячи із загальної суми задоволених вимог, розмір судових витрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави згідно зі ст. 88 ЦПК України підлягає зменшенню і становить 214 грн.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Юженергобуд» задовольнити частково.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 серпня 2012 року в частині стягнення розміру середнього заробітку та судових витрат змінити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Юженергобуд» на користь ОСОБА_2 10 000 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Юженергобуд» на користь держави 214 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді