Справа № 1411/304/2012
Провадження № 2/1411/112/2012
07 листопада 2012 року
Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі: головуючого -судді Козаченка Р.В., при секретарі -Бітюковій С.В.,
за участю:
позивачки -ОСОБА_1 (яка не з'явилася), її представника - ОСОБА_2,
відповідачки -ОСОБА_3 (яка не з'явилася), її представника -ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення, визначення порядку користування квартирою та стягнення моральної шкоди,
Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, який під час розгляду справи був уточнений її представником, і остаточно просила зобов'язати відповідачку не чинити перешкод в користування їх спільної квартирою АДРЕСА_1 та вселити її в дану квартиру. Також просила визначити порядок користування квартирою, надавши їй у користування кімнату площею 10,8 кв.м., а іншу кімнату, площею 15,6 кв.м. -відповідачці, залишивши інші приміщення в спільному користуванні. Крім того, в рахунок відшкодування нанесеної їй моральної шкоди,яка полягала в переживаннях та стражданнях через неможливість користуватися картирою, просила стягнути з відповідачки на свою користь 10000 грн.
Вказувала, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого чоловіка ОСОБА_5, вона оформила спадщину на 7/54 та 2/9 частини зазначеної квартири. Інший спадкоємець -ОСОБА_6 оформив спадщину на 7/18 та 7/54 частин квартири, які потім подарував відповідачці. Однак та протиправно та без будь-яких підстав не пускає її до квартири і не дозволяє нею користуватися.
В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідачки заперечував проти задоволення даного позову, вказуючи, що ніяких доказів на його обґрунтування надано не було.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
25 червня 1990 року між позивачкою та ОСОБА_5 був укладений шлюб, зареєстрований Воскресенською селищною радою Жовтневого району Миколаївської області, що підтверджується копією свідоцтва про їх шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. 25).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1.
Спадщину після його смерті прийняла дружина та його діти.
Дружина, тобто позивачка в справі, оформила в порядку спадкування право власності на 7/54 та 2/9 частини квартири, про що їй Жовтневою державною нотаріальною конторою Миколаївської області були видані свідоцтва на спадщину за законом № 2-304 та № 2-306 від 16 травня 2006 року (а.с. 19, 21).
В подальшому, вона належним чином зареєструвала своє право власності.
Також, іншому спадкоємцю ОСОБА_6 були видані 14 квітня 2004 року свідоцтва про право на спадщину № 1-216 та № 1-218, на 7/18 та 7/54 частини цієї ж спадкової квартири.
Інша частка права власності спадкової квартири не оформлена.
Далі, за договором дарування від 21 квітня 2004 року ОСОБА_6 подарував належні йому 28/54 частини квартири ОСОБА_3, тобто відповідачці у справі.
Між тим відповідачка, з моменту отримання у власність частини квартири, відмовилася допустити до неї іншу співвласницю -ОСОБА_1 Даний факт суд вважає доведеним, на підтвердження чого є повідомлення Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області в 2008 році про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом протиправної поведінки громадянки
ОСОБА_3
В той же час, відповідно до вимог ст. ст. 319, 391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Тому вимоги позивачки про усунення перешкод в користуванні спільною квартирою та вселення є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки вона нарівні з відповідачкою має право користуватися квартирою, яка є їх спільною частковою власністю.
У відповідності до приписів ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників відповідної матеріальної компенсації.
В разі коли співвласник не виявляє бажання на отримання матеріальної компенсації, він не позбавляється права на реалізацію своїх правомочностей, якщо зберігається можливість визначення порядку володіння чи користування спільним майном.
Вирішуючи спір про визначення порядку користування спільною квартирою суд виходить з того, що співвласниками квартири є сторони у справі: ОСОБА_1 - 19/54 та ОСОБА_3 -28/54. Інша частина власності -7/54, не оформлена.
Тому питання про визначення порядку користування спірною квартирою між цими двома особами є можливим.
Запропонований позивачкою варіант користування спільною квартирою суд вважає таким, що відповідає інтересам співвласників та не буде порушувати їх права та обов'язки. Так, позивачці слід виділити у користування житлову кімнату, площею 10,8 кв.м., а відповідачці -житлову кімнату, площею15,6 кв.м., інші нежитлові приміщення необхідно залишити у їх спільному користуванні.
Своїми протиправними діями, які виразилися в порушенні права позивачки на користування спільним майном, відповідачка завдала їй моральних страждань та переживань, вона вимушена звертатися до правоохоронних органів та до суду за захистом своїх прав. Фактично з 2004 року вона не відновила своє право. Тому суд, виходячи з положень ст. 1167 ЦК України, вважає, що компенсація завданої їй моральної шкоди буде достатньою в 1000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 88, 11, 209, 212-215 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення, визначення порядку користування квартирою та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 вселити ОСОБА_1 до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні даною квартирою.
Виділити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату площею
10,8 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 виділити у користування житлову кімнату площею 15,6 кв.м. цієї ж квартири, залишивши інші приміщення даної квартири в їх спільному користуванні.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 1000
(одна тисяча) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в загальній сумі 81(вісімдесят одна) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення.
Суддя Р.В.Козаченко