Справа № 1407/2695/2012
іменем України
"12" листопада 2012 р. Вознесенський міськрайониий суд Миколаївської області в складі:
головуючої- судді Висоцької Г.А.
при секретарі - Кожухар О.М.
за участю позивачки -ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3
відповідачки - ОСОБА_4 її представника - ОСОБА_5
відповідачки -ОСОБА_8
третьої особи - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вознесенська із застосуванням звукозаписувальної техніки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про усунення від права на спадкування, та визнання спадкоємцем 2\3 частин спадщини,
11.06.2012 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_8 про усунення від права на спадкування та визнання її єдиним спадкоємцем.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_9, який приходився чоловіком ОСОБА_4 та батьком ОСОБА_8, ОСОБА_7 Після смерті спадкодавця залишилась спадщина - житловий будинок АДРЕСА_1 земельна ділянка площею 0,0873 га, надана для обслуговування житлового будинку та грошовий вклад в Ощадному банку СРСР.
ОСОБА_2 зазначила, що з грудня 2010 року брат тяжко захворів та потребував сторонньої допомоги, перебував у безпорадному стані до самої смерті, вона була оформлена опікуном ОСОБА_9 та здійснювала над ним догляд, тоді як відповідачі, які є спадкоємцями першої черги ухилялися від надання допомоги, дочка ОСОБА_8 взагалі не відвідувала батька, а дружина ОСОБА_4 матеріально не допомагала, тому вони мають бути усунуті від права на спадкування. Просить позов задовольнити.
15.10.2012 року позивачкою подано уточнену позовну заяву, в якій окрім усунення від спадкування ОСОБА_4 та ОСОБА_8, просить визнати її спадкоємцем 2\3 частин спадщини після смерті ОСОБА_9 та третьою особою зазначає доньку спадкодавця- ОСОБА_7 і проти прийняття нею спадщини не заперечує.
Судом до участі в справі притягнуто в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, спадкоємця першої черги ОСОБА_7.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, додатково пояснили, що після погіршення стану здоров'я спадкодавця, а саме в січні 2011 року позивачка привезла його з лікарні до свого будинку.
За період перебування спадкодавця за місцем проживання позивачки до дня смерті останній отримував усю необхідну йому допомогу, оскільки був безпорадним, потребував догляду, який надавала сім'я позивачки та сторонні особи, однак до відповідачок ОСОБА_2 з приводу надання додаткової допомоги не зверталася бо не бачила в цьому потреби.
Разом з тим ОСОБА_4, як дружина, знаючи про стан здоров'я чоловіка протягом цього періоду відвідувала та жодної допомоги не надавала, а відповідачка ОСОБА_8 взагалі не відвідувала батька, хоча неодноразово запрошувалася позивачкою до хворого.
В іншій частині надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Відповідачка ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали.
Свої заперечення обґрунтовували безпідставністю позовних вимог, зокрема відсутністю всіх передбачених нормами ст. 1224 ЦК України обставин, що в сукупності дають підстави для усунення її, як спадкоємця від права на спадкування.
При цьому пояснили, що відповідачка до часу смерті систематично навідувала чоловіка, за домовленістю з позивачкою давала останній по 500 грн. щомісяця, пропонувала сама опікуватись та доглядати за хворим, але ні ОСОБА_2, ні хворий на це не погодились.
В той же час ОСОБА_4 зазначила, що перебувала з ОСОБА_9 у зареєстрованому шлюбі, хоча і жили нарізно, спілкувалися, допомагали одне одному.
Враховуючи такі обставини, не вбачали підстав для задоволення позову.
Відповідачка ОСОБА_8 позов не визнала, зазначила, що у зв'язку з сімейними обставинами та матеріальним станом більш тісно підтримувати зв'язки з батьком не мала змоги, оскільки проживає в іншому населеному пункті -с. Бузьке Вознесенського району, працювала, тому ні коштів, ні вільного часу в неї не було, до того ж за допомогою до неї ніхто не звертався.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, заперечувала проти задоволення позову і зазначила, що як вона так і її мати ОСОБА_4 постійно дзвонили та відвідували хворого, відповідачка допомагала продуктами та грошима позивачці.
Вислухавши також показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивачки ОСОБА_2, чоловік відповідачки ОСОБА_4, батько відповідачки ОСОБА_8, та третьої особи ОСОБА_7 - ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, актовий запис № 433 ( а.с. 8-9, 10 75-76).
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,0873 га, наданої для обслуговування житлового будинку та грошовий вклад в Ощадному банку СРСР, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами ( а.с. 12, 28-30).
Сторони, як спадкоємці за законом, звернулися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявами про її прийняття.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, поданих судом у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", правило ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного Кодексу не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
При вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування суд має встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Як вбачається з вищевказаних роз'яснень, відсутність таких обставин в сукупності унеможливлює застосування наслідків положень ч. 5 ст. 1224 ЦК України
Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні з пояснень сторін, письмових доказів, що містяться в матеріалах справи (а.с. 31-34, 36-37) вбачається те, що до грудня 2010 року ОСОБА_9 мав задовільний стан здоров'я, працював, сторонньої допомоги не потребував.
В грудні 2010 року його стан здоров'я різко погіршився в зв'язку з чим він до 06.01.2011 року перебував у Вознесенській ЦРЛ, після чого ОСОБА_2 з власної ініціативи перевезла брата до свого будинку.
08.04.2011 року ОСОБА_9 було встановлено 1 «А»групу інвалідності з діагнозом глиобластлома- злоякісна пухлина головного мозку) та висновком про те, що він потребує постійного стороннього догляду ( а.с.31-32).
Протягом грудня 2010 року -вересня 2011 року спадкодавець постійно потребував стороннього догляду та допомоги і таку допомогу йому надавала сім'я позивачки.
З пояснень позивачки, показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 вбачається, що відповідачка ОСОБА_4 -дружина спадкодавця, проживала окремо від нього більш ніж 10 років, після захворювання відвідувала його в лікарні, так і вдома у позивачки, надавала кошти для транспортування хворого до Миколаївської обласної лікарні в грудні 2010 року, але ніякої іншої допомоги не пропонувала та не надавала.
Відносно відповідачки ОСОБА_8 судом встановлено, що вона не відвідувала батька з січня 2011 року до часу його смерті( ІНФОРМАЦІЯ_1) та не надавала йому ніякої допомоги, що сама визнала, оскільки жила с. Бузькому Вознесенського району а не в місті, не мала часу, оскільки опікувалася дитиною та працювала.
В судовому засіданні було встановлено і це не заперечувалося позивачкою, що на пропозицію відповідачки ОСОБА_4 найняти доглядальницю і забрати хворого чоловіка до себе в с. Бузьке Вознесенського району з метою догляду за ним, як ОСОБА_2 так і спадкодавець відмовилися.
Однак з наданих в судовому засіданні сторонами пояснень та показань допитаних свідків
ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 вбачається те, що позивачка з власної ініціативи в період хвороби спадкодавця повністю взяла на себе обов'язок по догляду за братом, забезпечила його всім необхідним, в зв'язку з чим спадкодавець не потребував додаткової сторонньої допомоги.
Доводи позивачки, що вона не бажає з моральних міркувань усувати від прийняття спадщини третю особу -ОСОБА_13, тому просить визнати її спадкоємцем тільки 2\3 частин спадщини суд сприймає критично
Зважаючи на те, що ОСОБА_13 за життя спадкодавця була неповнолітньою ( вісімнадцять виповнилося 16.01.2011 року), навчалася в школі, будь-яких доказів умисного ухилення від надання допомоги спадкодавцю позивачка не надала.
Ні спадкодавець, ні позивачка не зверталися до обох відповідачок та третьої особи з проханням або пропозицією про отримання такої допомоги, навпаки ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що не потребувала допомоги від них, навпаки розуміла їх проблеми та потреби, хотіла тільки щоб вони відвідували хворого, спілкувалися з ним.
Оскільки вказані обставини визнані сторонами в судовому засіданні, а тому в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Таким чином в судовому засіданні підтвердилися обставини щодо перебування спадкодавця в безпорадному стані через тяжку хворобу, його потреба в отриманні сторонньої допомоги, фізична та матеріальна спроможність відповідачів, як спадкоємців надавати таку допомогу.
Проте в судовому засіданні також було встановлено, що спадкодавець отримував в повному обсязі необхідну допомогу з боку позивачки та інших осіб, не потребував додаткової допомоги від інших спадкоємців, зокрема відповідачів, не звертався до них із проханням про надання допомоги та як наслідок ОСОБА_4, ОСОБА_8 - не вчиняли дій, що б свідчили про відмову від надання такої допомоги або іншим чином свідомо ухилялися від її надання.
Встановлені судом обставини свідчать лише про факт ненадання відповідачкою ОСОБА_8 допомоги батьку, а не про ухилення від неї, що є суттєвою обставиною.
Та обставина, що позивач фактично утримував спадкодавця власними силами та за власні кошти, доглядав за ним, створював всі необхідні умови для життя та лікування останнього за певних умов та у передбачених законом випадках може бути для ОСОБА_2 підставою для зміни черговості спадкування або для відшкодування витрат на догляд, лікування, поховання спадкодавця, а не для усунення відповідачів від права на спадкування.
Зазначені обставини, які встановлені судом, є підставою для відмови в позові.
Позивачкою при зверненні до суду сплачено судовий збір, який відповідно до положень ст. 88 ЦПК України не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст.10,11,209,212-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про усунення від права на спадкування, та визнання спадкоємцем 2\3 частин спадщини - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після його проголошення.
Суддя: Висоцька Г.А.