Справа № 1407/4633/2012
іменем України
"08" листопада 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Малюк Т.О.
при секретарі Бодюл А.О..
з участю прокурора Кіракосян Т.А.
захисника ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
представника потерпілої адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Прибужани Вознесенського району Миколаївської області, українки, громадянки України, з професійно-технічною освітою, проживаючої в АДРЕСА_1 не працюючої, інваліда 3-ї групи, заміжньої, раніше не судимої,
- за ст. 121 ч. 1 КК України,
04.07.2012 року близько 7.15 год. в м. Вознесенську Миколаївської області підсудна ОСОБА_4, знаходячись в районі будинку АДРЕСА_2 з мотивів помсти, на підґрунті особистих неприязних відносин умисно облила соляною кислотою тіло та обличчя ОСОБА_2, чим спричинила останній тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку роговиці та кон'юктиви 3 А-Б, шкіри повік 1-2 ступеню правого ока, хімічний опік роговиці та кон'юктиви 4 Б ступеню, шкіри повік 1-2 ступеню лівого ока, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою розладу здоров'я зі стійкою стратою працездатності не менше, ніж на одну третину.
Підсудна ОСОБА_4 винною себе у пред'явленому її обвинуваченні як у ході досудового слідства, так і у судовому засіданні визнала повністю та пояснила, що у 2005 році тяжко захворіла її донька ОСОБА_5, яку госпіталізували до Вознесенської лікарні. Лікуючим лікарем її доньки була ОСОБА_2 -потерпіла по справі. Остання не вжила всіх заходів до лікування її доньки, внаслідок чого донька померла. Вона вважає винною у смерті її доньки саме потерпілу, яка залишилася непокараною. 2 липня 2012 року вона була на могилі своєї доньки і прийняла рішення помститися ОСОБА_2 за смерть своєї дитини. 4 липня 2012 року приблизно о 7-й год. вона взяла дома соляну кислоту, яку використовувала для промивання каналізаційних труб, відлила її в банку, пішла до місця мешкання потерпілої та зупинилася у провулку Усенко. Побачивши, що ОСОБА_2 вийшла з дому, вона пішла попереду неї, потім відкрила кришку банки і, повернувшись до ОСОБА_2 вилила її в обличчя кислоту, сказавши, що це за її доньку та пішла далі. Після цього вона пішла до відділу міліції і розповіла про вчинене нею. Згодна відшкодувати потерпілій матеріальну шкоду в повному обсязі, а моральну шкоду -частково. У вчиненому кається.
Вина підсудної у вчиненому повністю підтверджується матеріалами досудового та судового слідства, в тому числі поясненнями:
- потерпілої ОСОБА_2, яка пояснила, що у 2005 році у терапевтичне відділення Вознесенської лікарні, де вона працювала лікарем, у тяжкому стані була доставлена донька підсудної ОСОБА_4 -ОСОБА_5, яка через декілька днів лікування померла, хоча лікування згідно з діючими інструкціями МОЗ України вона проводила правильно. З тих пір підсудна почала обвинувачувати її у смерті доньки. Підсудна неодноразово приходила до неї на роботу, де висловлювала погрози на її адресу, також висловлювала погрози в громадському транспорті. 4 липня 2012 року приблизно о 7.15 год. вона вийшла з дому та йшла у напрямку автобусної зупинки, щоб дістатися до роботи. Вийшовши у провулок Усенко, вона побачила, що попереду неї йшла жінка, але вона не звертала на неї уваги. Вона почала обганяти цю жінку. В цю мить остання повернулася до неї обличчям і вона впізнала в цій жінці ОСОБА_4 Остання вилила її на обличчя якусь рідину, як потім виявилося, соляну кислоту, сказавши: «На тобі, отримай. Це тобі за доньку». Вона /потерпіла/ побачила на одному з городів жінку, почала кричати, кликати на допомогу. Та жінка полила її водою, щоб змити кислоту, зібралися люди, які викликали швидку допомогу, після чого вона була доставлена до Вознесенської лікарні, де її надали першу медичну допомогу, а потім відправили в Одеський інститут очних хвороб ім. Філатова. Там вона тривалий час лікувалася, перенесла декілька операцій і в подальшому ще буде виконано декілька операцій. Вона повністю втратила зір на ліве око, частково втратила зір на праве око. В подальшому буде проходити лікування тривалий час. В даний час вона визнана інвалідом третьої групи, вимушена залишити роботу і невідомо, чи зможе вона в подальшому працювати, чим позбавлена можливості утримувати свою малолітню дитину. У зв'язку з цією травмою вона перебуває на обліку у лікаря-психіатра. Крім того, вона переживає за свою дитину, оскільки підсудна може заподіяти шкоду і її здоров'ю. Внаслідок вчиненого підсудною злочину повністю змінилося її життя. ЇЇ заподіяно велику моральну шкоду, на відшкодування якої просить стягнути з підсудної 200000 грн. Витрати на лікування на даний час становлять 12419 грн., які також просить стягнути з підсудної. Просить обрати підсудній покарання, пов'язане з позбавленням волі;
- свідка ОСОБА_6, яка пояснила, що 4 липня 2012 року вранці вона працювала на своєму городі і бачила, як мимо її городу проходила ОСОБА_2, а перед цим по вулиці пройшла підсудна. Раптом вона почула крик. Це кричала ОСОБА_2, просила надати її допомогу, сказавши, щоб вона /свідок/ облила її водою, оскільки її облили соляною кислотою. Вона облила потерпілу водою. Тут же зібралися люди, які викликали швидку допомогу і ОСОБА_2 відправили до лікарні;
- свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що 4 липня 2012 року вранці, коли вона прийшла на роботу, дізналася, що ОСОБА_2 облили соляною кислотою. ЇЇ було надано першу медичну допомогу, поміщено в реанімаційне відділення, а потім доставлено до Одеського інституту очних захворювань ім. Філатова. Підсудну знає як мешканку міста та як хвору, яка приходила на прийом;
- свідка ОСОБА_9, який пояснив, що у 2005 році він був на чергуванні, коли до лікарні поступила донька підсудної. Він її оглянув, призначив медичні препарати. Як отоларинголог, він не знайшов її стан тяжким і тому він не вбачав необхідності направляти її в реанімаційне відділення. Скарг на його дії від підсудної не надходило. Зі слів колег йому відомо, що підсудна приходила до ОСОБА_2 на робоче місце, але сама ОСОБА_2 йому з цього приводу нічого не розповідала. Про обставини, які сталися з ОСОБА_2 4 липня 2012 року, йому нічого не відомо;
- свідка ОСОБА_10, який пояснив, що 4 липня 2012 року він був черговим лікарем і чергування закінчувалося о 8-й год. Саме в цей час до приймального відділення каретою швидкої допомоги була доставлена ОСОБА_2, у якої було виявлено хімічні опіки обличчя з ураженням очей. Вона була ним оглянута та направлена до реанімаційного відділення і після цього він її більше не бачив та з нею не спілкувався. Від колег йому відомо, що ОСОБА_2 була направлена до Одеського інституту очних захворювань;
- свідка ОСОБА_11, яка пояснила. що 4 липня 2012 року вона вранці прийшла на роботу і її повідомили, що до лікарні поступила ОСОБА_2 з хімічними опіками обличчя та з ураженням очей. Вона зайшла до реанімаційного відділення, де знаходилася ОСОБА_2, яка її пояснила, що ушкодження вона одержала від ОСОБА_4, яка вилила її в обличчя кислоту;
- свідка ОСОБА_12, яка пояснила, що у 2005 році її донька ОСОБА_2 лікувала доньку підсудної - ОСОБА_5, яка на момент госпіталізації до Вознесенської ЦРЛ перебувала у тяжкому стані, у зв'язку з чим ОСОБА_2 виходила на роботу у вихідні дні. Пізніше від ОСОБА_2 її стало відомо, що ОСОБА_5 померла. Донька сказала, що підсудна обвинувачує її в смерті ОСОБА_5, але вона не винна в її смерті. Після цього донька неодноразово розповідала її, що підсудна погрожує її помстою за смерть доньки, що викликає у неї хвилювання за життя дитини та своє життя. 4 липня 2012 року вранці її зателефонувала донька та повідомила, що ОСОБА_4 вилила її в обличчя кислоту. Доньку доставили до Вознесенської лікарні, а потім направили до Одеського інституту очних хвороб, де вона тривалий час лікувалася. Внаслідок дій підсудної ОСОБА_2 частково втратила зір та її визнано інвалідом третьої групи.
Пояснення підсудної, потерпілої, свідків про обставини, місце та спосіб вчинення злочину. а також вина підсудної об'єктивно підтверджуються:
- протоколом усної заяви потерпілої ОСОБА_2 про злочин від 04.07.2012 року /а.с. 6/;
- довідкою Вознесенської ЦРЛ від 04.07.2012 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 з 04.07.2012 року знаходилася в реанімаційному відділенні з приводу хімічного опіку обличчя, грудей верхніх кінцівок, очей та направлена в інститут очних захворювань /а.с. 8/;
- протоколом огляду місця події від 04.07.2012 року та фото таблицею до нього, в ході якого вилучено скляну банку з прозорою рідиною /а.с. 10-13/;
- протоколом огляду місця події від 04.07.2012 року та фото таблицею до нього, з якого вбачається що з квартири підсудної ОСОБА_4 вилучено полімерну пляшку з прозорою рідиною /а.с. 15-17/;
- висновком експерта № 363 від 09.08.2012 року, згідно з яким у ОСОБА_2 мали місце хімічний опік роговиці та кон'юктиви 3 А-Б, шкіри повік 1-2 ступеню правого ока та хімічний опік роговиці та кон'юктиви 4Б ступеню, шкіри повік 1-2 ступеню. Тілесні ушкодження виникли від дії хімічних речовин та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень зі стійкою втратою працездатності не менше, ніж на одну третину /а.с. 45-46/;
- висновком експерта № 1014 від 02.08.2012 року, з якого вбачається, що на момент вчинення злочину підсудна ОСОБА_4 в стані афекту не перебувала /а.с. 104-111/;
- висновком хімічної експертизи № 1180 від 17.08.2012 року, згідно з яким в складі нашарувань на внутрішній поверхні скляної банки виявлено нітрат іони, що свідчить про ймовірну наявність в їх складі азотної кислоти. Надана на експертизу рідина в полімерній пляшці є соляною кислотою та відноситься до прекурсорів, стосовно яких встановлено заходи контролю /а.с. 126-130/;
- висновком судово-психіатричної експертизи № 589 від 12.09.2012 року, з якого вбачається. що підсудна ОСОБА_4 психічним захворюванням не страждала і не страждає в теперішній час. Застосування до неї примусових заходів медичного характеру не потребує 8а.с. 138-141/;
- довідкою Вознесенської центральної районної лікарні від 15.08.2012 року № 1569/о6, згідно з якою ОСОБА_2 з 07.08.2012 року перебуває на обліку у лікаря-психіатра Вознесенської ЦРЛ з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад. Стійко виражений астено-депресивний синдром з тривожно-панічними включеннями /а.с. 151/;
- речовими доказами /а.с. 133/.
Аналізуючи викладене, перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що пред'явлене підсудній ОСОБА_4 обвинувачення доведено в повному обсязі, і її дії, що полягають в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менше, ніж на одну третину, органами досудового слідства правильно кваліфіковано за ст. 121 ч. 1 КК України.
Обставинами, які у відповідності до ст. 66 КК України пом'якшують покарання підсудної ОСОБА_4, є: визнання нею своєї вини та щире каяття у вчиненому, стан її здоров'я, те, що вона є інвалідом третьої групи.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудної ОСОБА_4, суд не вбачає.
Сукупність обставин, що пом'якшують покарання підсудної ОСОБА_4, те, що вона раніше не судима, позитивно характеризується за місцем мешкання, дають суду підстави для застосування до неї ст. 69 КК України та обрання її покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст. 121 ч. 1 КК України.
Обираючи покарання підсудній ОСОБА_4 суд враховує викладене, тяжкі наслідки, які настали внаслідок її дій, думку потерпілої, і не вбачає підстав для звільнення її від покарання з випробуванням.
Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на лікування в сумі 12419 грн.
Суд вважає даний позов обґрунтованим та таким, що на підставі ст. 1166 ЦК України підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в сумі в сумі 200000 грн., який вона обґрунтовує тим, що вона перенесла сильний біль, тривалий час лікувалася в Одеському інституті очних захворювань, на деякий час втратила зір, а на ліве око не бачить і до теперішнього часу, на праве око бачить лише частково; лікування буде проходити тривалий час, буде проведено ще декілька операцій; внаслідок перенесеної травми вона перебуває на обліку у лікаря-психіатра; до цього часу переживає за життя та здоров'я своєї дитини та своє життя, оскільки підсудна неодноразово висловлювала погрози на її адресу. Був змінений звичний ритм її життя та життя її доньки та близьких родичів. На даний час позбавлена можливості працювати та забезпечувати матеріально себе та свою дитину, оскільки виховує її сама.
Суд вважає, що діями підсудної ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_2 дійсно заподіяно тяжкі фізичні та моральні страждання, порушився нормальний ритм її життя, вона позбавлена можливості працювати. Вимоги про відшкодування моральної шкоди, враховуючи матеріальний стан підсудної, суд вважає можливим задовольнити частково -у сумі 80000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, і з застосуванням ст. 69 КК України призначити її покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 /два/ роки 6 /шість/ місяців. Запобіжний захід засудженій ОСОБА_4 до набрання вироком чинності залишити підписку про невиїзд.
Стягнути з засудженої ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 12419 грн. та на відшкодування моральної шкоди 80000 грн., а всього стягнути 92419 /дев'яносто дві тисячі чотириста дев'ятнадцять/ грн..
Стягнути з засудженої ОСОБА_4 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Миколаївській області витрати, пов'язані з проведенням хімічної та дактилоскопічної експертиз, в сумі 999 /дев'ятсот дев'яносто дев'ять/ грн. 60 коп.
Речові докази: скляну пляшку з нашаруванням нітрату іону та полімерну пляшку з соляною кислотою, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Вознесенського МВ УМВС, - знищити.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя Вознесенського
міськрайонного суду Т.О.Малюк