Справа№2-6053/11
05 листопада 2012 р. року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Коваленко О.Б.,
за участю - секретаря Маценко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості у розмірі 740655 гривень, а також судових витрат у сумі: державне мито у розмірі 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 гривень.
Позивач посилається на те, що 01.01.2009 року був укладений договір позики, згідно якого відповідач ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 83562 доларів США, що було зафіксовано розпискою, яку відповідач написав власноруч у присутності двох свідків. Згідно тексту розписки отримані гроші ОСОБА_2 позичив на придбання частки земельної ділянки в смт Сергіївка, Білгород-Дністровський району, Одеської області. Повернення грошей ОСОБА_2 зобов'язався здійснити за рахунок продажу складських приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, якими він володіє на підставі спільної приватної власності зі ОСОБА_1 21.01.2009 року ОСОБА_2 власноручно написав розписку, що придбана ним частка земельної ділянки в розмірі 30/100 за адресою АДРЕСА_1 належить також ОСОБА_1 в розмірі 50% і зобов'язався провести усі необхідні дії щодо переоформлення права власності частки землі. До теперішнього часу відповідач не виконав жодного із зобов'язань, тому позивач був змушений звернутися до суду. Позивач ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 розмір заборгованості 83561 доларів США +3% за кожен рік=93363,82 долара США, що по курсу НБУ на 17.09.2012 року складає 740655 гривень.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Відповідач пояснив суду, що позивач у якості доказів наявності заборгованості надав розписку від 21.01.2009 року та розписку від 01.01.2009 року. Відповідач зазначив, що жодна з розписок не містить вказівок ані розмір позики, ані на отримання грошових коштів від позивача, а також не містить вказівок на строк повернення нібито позичених коштів. Наведене спростовує вказівки позивача на наявність між ними будь-яких правовідносин за договором позики. Дійсно, між позивачем та відповідачем на протязі тривалого часу були досить довірительні стосунки, які склалися на ґрунті спільного придбання деяких об'єктів нерухомого майна в м.Одесі та у Біляєвському районі Одеської області. Розписки були написані відповідачем за наполегливим проханням ОСОБА_1, який, ввівши ОСОБА_2 в оману, мотивував необхідність написання цих розписок метою зафіксувати спільні плани на майбутнє. Вони спільно планували придбати 30% корпоративних прав ТОВ «Фортуна». В подальшому відповідачу стало відомо, що позивач вводить в оману стосовно необхідності кількості грошових коштів для придбання корпоративних прав, а також, що ним вже придбані та переоформлені на себе корпоративні права у ТОВ «Фортуна». З цих причини відповідач відмовився від подальшої співпраці з позивачем, але розписки позивач не повернув. Таким чином, ніяких грошових коштів відповідач не отримував від позивача. Доказом безпідставності стверджень позивача про запозичення в нього грошових коштів, є й ті факти, що на час написання розписки земельна ділянка вже була відповідачем придбана у власність, а також той факт, що 30% корпоративних прав ТОВ «Фортуна» були переоформлені позивачем на себе у січні 2008 року і належать йому по цей час. Крім того відповідач стверджує, що при складенні розписок свідки не були присутні та розписки не підписували. Відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що 01.01.2009 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 розписку в тому, що за час сумісної участі у проектах: придбання землі в смт Сергіївка та придбанні 30% корпоративних прав ТОВ «Фортуна»ОСОБА_1 сплачував витрати. На 01.01.2009 року витрати сплачені за ОСОБА_2 склали за проект 1,51 га-20562 долара США; за проект «Фортуна»-63000 долара США, а всього заборгованість 83562 долара США.
21.01.2009 року ОСОБА_2 надав розписку про гарантію того, що його доля в ділянці землі за адресою: АДРЕСА_1, складає 30/100 частин та на 50% належить ОСОБА_1 В зв'язку з цим зобов'язується підписати необхідні документи для переоформлення його частки на ОСОБА_1 за необхідністю.
На підставі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку є суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З тексту розписок від 01.01.2009 року та від 21.01.2009 року, наданих суду позивачем, не вбачається, що взагалі позивач ОСОБА_1 передав у власність відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 83562 доларів США.( жодна з розписок не містить вказівок ані розмір позики, ані на отримання грошових коштів від позивача, а також не містить вказівок на строк повернення позичених коштів)
На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2008 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 30/100 частин земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Тому твердження позивача ОСОБА_1, що він 01.01.2009 року позичив ОСОБА_2 гроші на придбання частки земельної ділянки в смт Сергіївка, Білгород-Дністровський району, Одеської області є безпідставними.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили в судовому засіданні, що вони не були безпосередньо присутніми поруч з позивачем та відповідачем під час написання розписок. Також вони не бачили передачу грошей.
Обидва свідка працюють під керівництвом позивача ОСОБА_1
З показань свідків не вбачається, що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості у розмірі 740 655 гривень
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209 ч. 3, 212-215 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості у розмірі 740 655 гривень -відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя : Коваленко О. Б.