Справа № 224/1517/12
"11" жовтня 2012 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Семко Г.В.,
при секретарі Козачук Н.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Томашполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що 1 травня 2004 року з відповідачем зареєстрували шлюб.
Від спільного проживання в сторін є дитина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Спільне життя у сторін не склалось та 15 жовтня 2010 року сторони розірвали шлюб. Дитина сторін проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
За час спільного проживання сторони набули у власність таке майно: квартиру з 1/16 частиною сараю та 1/3 частиною погребу, загальною вартістю 65707 грн., ліжко з двома пуфиками, вартістю 1400 грн., кухонну стінку, вартістю 1600 грн., чотири стільці, вартістю 200 грн., холодильник «САМСУНГ», вартістю 2100 грн., прихожу, вартістю 850 грн., палас 3 на 5 метрів, вартістю 200 грн., електропраску з гладильною дошкою, вартістю 200 грн., гараж, вартістю 15000 грн., стінку розміром 3,5 метрів, вартістю 1800 грн., телевізор «САМСУНГ»з ДВД та тюнером, вартістю 2000 грн., пральну машину «LG», вартістю 2500 грн., пилосос «АСТОР», вартістю 250 грн., килим 1 на 5 метрів, вартістю 150 грн., два крісла, вартістю 500 грн., журнальний стіл, вартістю 250 грн., духовку, вартістю 280 грн., електричний радіатор, вартістю 120 грн., електричний бойлер, вартістю 1000 грн. Всього придбано майна на загальну суму в розмірі 96107 грн.
В судовому засідання сторони за взаємною згодою вирішили поділити спільно набуте майно таким чином:
За позивачкою ОСОБА_1 визнається право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, вартістю 27899,50 грн., включаючи 1/3 частину погребу позначеного в плані літерою «В», вартістю 8604 грн., а також визнається право власності та виділяється в натурі ліжко з двома пуфиками, вартістю 1400 грн., кухонна стінка, вартістю 1600 грн., чотири кухонні стільці, вартістю 200 грн., холодильник «САМСУНГ», вартістю 2100 грн., прихожа, вартістю 850 грн., палас 3 на 5 метрів, вартістю 200 грн., електропраска з гладильною дошкою, вартістю 200 грн.
За відповідачем ОСОБА_2 визнається право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, вартістю 27899,50 грн., включаючи 1/16 частину сараю позначеного в плані літерою «Б», вартістю 1304 грн., а також визнається право власності та виділяється в натурі стінка 3,5 метри, вартістю 1800 грн., телевізор «САМСУНГ»із ДВД тюнером, вартістю 2000 грн., пральна машина «LG», вартістю 2500 грн., пилосос «АСТОР», вартістю 250 грн., килим 1 на 5 метрів, вартістю 150 грн., два м»яких крісла, вартістю 500 грн., журнальний стіл, вартістю 250 грн., духовка, вартістю 280 грн., електричний радіатор, вартістю 120 грн., електричний бойлер, вартістю 1000 грн., гараж, вартістю 15000 грн.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала за обставин зазначених у ньому, попросила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав, не заперечував проти його задоволення.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом установлено, що 1 травня 2004 року сторони зареєстрували шлюб (а. с. 4).
Рішенням Томашпільського районного суду від 15 жовтня 2010 року, що вступило в законну силу 26 жовтня 2010 року, шлюб між сторонами розірвано (а. с. 6).
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Судом установлено та сторонами визнається, що за час шлюбу ними було набуто таке майно: квартира АДРЕСА_1 з 1/16 частиною сараю та 1/3 частиною погребу, що належить ОСОБА_2, згідно договору купівлі-продажу від 12 червня 2004 року, зареєстровано 27 червня 2004 року в КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»(а. с. 8-11), загальною вартістю 65707 грн. (а. с. 12), ліжко з двома пуфиками, вартістю 1400 грн., кухонна стінка, вартістю 1600 грн., чотири стільці, вартістю 200 грн., холодильник «САМСУНГ», вартістю 2100 грн., прихожа, вартістю 850 грн., палас 3 на 5 метрів, вартістю 200 грн., електропраска з гладильною дошкою, вартістю 200 грн., гараж, вартістю 15000 грн., стінка розміром 3,5 метрів, вартістю 1800 грн., телевізор «САМСУНГ»з ДВД та тюнером, вартістю 2000 грн., пральна машина «LG», вартістю 2500 грн., пилосос «АСТОР», вартістю 250 грн., килим 1 на 5 метрів, вартістю 150 грн., два крісла, вартістю 500 грн., журнальний стіл, вартістю 250 грн., духовка, вартістю 280 грн., електричний радіатор, вартістю 120 грн., електричний бойлер, вартістю 1000 грн. Всього придбано майна на загальну суму в розмірі 96107 грн.
Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Як встановив суд об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме сторін у справі позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 є квартира АДРЕСА_1 з 1/16 частиною сараю та 1/3 частиною погребу, що належить ОСОБА_2, згідно договору купівлі-продажу від 12 червня 2004 року, зареєстровано 27 червня 2004 року в КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»(а. с. 8-11). Тобто сторони мають право на поділ цієї квартири.
За взаємною згодою сторони вважають квартиру розділити між ними відповідно до їх часток, а саме кожному по 1/2 частині квартири, а також позивачці 1/3 частину погребу, а відповідачеві 1/16 частину сараю.
Згідно ч. 1-2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Як вище зазначив суд, сторони домовилися про поділ спірної квартири, а саме кожному по 1/2 частині квартири, а також позивачці 1/3 частину погребу, а відповідачеві 1/16 частину сараю.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі -Закон), нерухоме майно -земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.
Як убачається з матеріалів справи, доказами того, що сторони спільно набули у власність гараж, є будівельний паспорт на забудову земельної ділянки виділеної забудовнику, виданий відповідачу ОСОБА_2, згідно якого відповідно до рішення виконавчого комітету Вапнярської селищної ради Томашпільського району № 166 від 10 червня 2005 року йому дозволено будівництво гаража по АДРЕСА_1 на виділеній земельній ділянці. Також з цього будівельного паспорту вбачається проект забудови земельної ділянки з відображенням місця розташування гаража.
Про те, будь-яких доказів того, що на гараж, який згідно будівельного паспорту є нерухомим майном, отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, суду не надано.
Оскільки законодавцем саме з отриманням свідоцтва про право власності на нерухоме майно пов'язано виникнення права власності, в цьому конкретному випадку права власності на гараж, відповідно даний гараж не є у власності сторін, а тому не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя та відповідно об'єктом поділу.
Тобто вимоги щодо поділу гаража, як об'єкта права спільної сумісної власності подружжя є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Таким чином з урахуванням домовленості сторін щодо поділу спірного майна за ОСОБА_1 має бути визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, вартістю 27899,50 грн., включаючи 1/3 частину погребу позначеного в плані літерою «В», вартістю 8604 грн., а також має бути визнано право власності та виділено в натурі ліжко з двома пуфиками, вартістю 1400 грн., кухонна стінка, вартістю 1600 грн., чотири кухонні стільці, вартістю 200 грн., холодильник «САМСУНГ», вартістю 2100 грн., прихожа, вартістю 850 грн., палас 3 на 5 метрів, вартістю 200 грн., електропраска з гладильною дошкою, вартістю 200 грн., всього на загальну суму в розмірі 43053,50 грн.
За ОСОБА_2 має бути визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, вартістю 27899,50 грн., включаючи 1/16 частину сараю позначеного в плані літерою «Б», вартістю 1304 грн., а також має бути визнано право власності та виділено в натурі стінка 3,5 метри, вартістю 1800 грн., телевізор «САМСУНГ»із ДВД тюнером, вартістю 2000 грн., пральна машина «LG», вартістю 2500 грн., пилосос «АСТОР», вартістю 250 грн., килим 1 на 5 метрів, вартістю 150 грн., два м»яких крісла, вартістю 500 грн., журнальний стіл, вартістю 250 грн., духовка, вартістю 280 грн., електричний радіатор, вартістю 120 грн., електричний бойлер, вартістю 1000 грн., а всього на загальну суму в розмірі 38053,50 грн.
Таким чином, установлено, що різниця у вартості розділеного майна становить 5000 грн., які підлягають стягненню з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2, оскільки саме на користь позивачки виділено більшу частину майна.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При розгляді цієї справи позивачка ОСОБА_1 понесла судові витрати, що складаються з витрат зі сплати судового збору в розмірі 344,50 грн. (а. с. 1), які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на її користь.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлена на 2012 рік мінімальна заробітна плата, у місячному розмірі з 1 січня -1073 грн.
Таким чином, оскільки на момент пред'явлення позову до суду точну ціну спірного майна встановити було неможливо та таку ціну було визначено в суді за домовленістю між сторонами та відповідно до наданих доказів вартості нерухомого майна, розмір судового збору підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 відповідно до ціни позову, а саме відповідно до 81107 грн. (вартість майна, що підлягає поділу), тобто в розмірі 811,07 грн. (1 % ціни позову) за мінусом судового збору, що був сплачений позивачкою ОСОБА_1 при пред'явлені позову до суду, а саме 344,50 грн., що підлягають стягненню з відповідача на її користь. Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в доход держави, становить 466,57 грн.
Разом із тим, позивачкою ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів понесення нею витрат на правову допомогу, а тому її вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 1000 грн. понесення витрат на таку допомогу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 69, ч. 1 ст. 70, ч. 1, 2 ст. 71 СК України, ст. 372 ЦК України, ст. ст. 11, 15, 30, 57-62, 79, 80, 84, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, задовольнити частково.
Поділити спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таким чином:
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1, вартістю 27899,50 грн., включаючи 1/3 частину погребу позначеного в плані літерою «В», вартістю 8604 грн., а також визнати право власності та виділити в натурі ліжко з двома пуфиками, вартістю 1400 грн., кухонну стінку, вартістю 1600 грн., чотири кухонні стільці, вартістю 200 грн., холодильник «САМСУНГ», вартістю 2100 грн., прихожу, вартістю 850 грн., палас 3 на 5 метрів, вартістю 200 грн., електропраску з гладильною дошкою, вартістю 200 грн., всього на загальну суму в розмірі 43053,50 грн.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1, вартістю 27899,50 грн., включаючи 1/16 частину сараю позначеного в плані літерою «Б», вартістю 1304 грн., а також визнати право власності та виділити в натурі стінку 3,5 метри, вартістю 1800 грн., телевізор «САМСУНГ»із ДВД тюнером, вартістю 2000 грн., пральну машину «LG», вартістю 2500 грн., пилосос «АСТОР», вартістю 250 грн., килим 1 на 5 метрів, вартістю 150 грн., два м»яких крісла, вартістю 500 грн., журнальний стіл, вартістю 250 грн., духовку, вартістю 280 грн., електричний радіатор, вартістю 120 грн., електричний бойлер, вартістю 1000 грн., а всього на загальну суму в розмірі 38053,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю у вартості спільного майна в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 344,50 грн. понесених та документально підтверджених судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 466,57 грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: