Справа № 224/1980/12
"06" листопада 2012 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Семко Г.В.,
при секретарі Козачук Н.П.,
з участю представника -адвоката ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Томашполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої злочином та стягнення витрат на правову допомогу, -
У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 травня 2012 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин. Також цим вироком стягнуто 84,2 грн. матеріальної шкоди, 2000 грн. моральної шкоди та 1500 грн. витрат за надання правової допомоги.
На зазначений вирок суду від 14 травня 2012 року ОСОБА_3 подавав апеляцію. За надання правової допомоги в апеляційному суді, згідно угоди з адвокатом, позивач поніс витрати в розмірі 500 грн., витрати на відрядження в розмірі 30 грн. та вартість проїзду з смт. Томашполя Томашпільського району до м. Вінниці в розмірі 58,20 грн.
Крім цього, особисто ОСОБА_2 поніс витрати за проїзд до апеляційного суду, а саме до м. Вінниці в розмірі 62,84 грн. За відрив від звичайних занять ОСОБА_4 повинен сплатити ОСОБА_2 51,98 грн. (1102 грн. : 21,2 дні = 51,98), а також витрати на відрядження в розмірі 30 грн.
Загальна сума судових витрат за розгляд справи в апеляційному суді становить 733,02 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник -адвокат ОСОБА_1 позов підтримали за обставин зазначених у ньому, попросили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться -до початку розгляду справи по суті.
Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Судом установлено, що вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області 29 серпня 2012 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин. Цим вироком стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 84,20 грн. матеріальної шкоди, 2000 грн. моральної шкоди, а також 1500 грн. за надання юридичної допомоги (а. с. 2).
За вироком суду від 14 травня 2012 року ОСОБА_3 визнаний винним за те, що 1 вересня 2011 року о 09.30 годині, керуючи належним ОСОБА_5 автомобілем «ДЕУ СЕНС», здійснюючи виїзд з території Вапнярської КМС-128 Одеської залізниці, побачивши на капоті автомобіля ОСОБА_2, продовжив рух, під час якого потерпілий впав з автомобіля на землю, отримавши легкі тілесні ушкодження.
Згідно ч. 1-2, 4 ст. 92 КПК України, свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, перекладачі, експерти, спеціалісти і поняті мають право на відшкодування їм витрат по явці за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і до суду. За переліченими вище особами зберігається середній заробіток по місцю роботи за час, витрачений у зв'язку з явкою за викликом. Особам, які не є робітниками чи службовцями, виплачується винагорода за відрив їх від занять. Зазначені виплати провадяться з коштів органів дізнання, досудового слідства і суду. Порядок виплати і розмір сум, що підлягають виплаті, визначаються відповідною інструкцією.
Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 710 від 1 липня 1996 року (далі -Інструкція), відповідно до чинного законодавства (стаття 92 Кримінально-процесуального кодексу України, стаття 275 Кодексу України про адміністративні правопорушення) за свідками, потерпілими, законними представниками потерпілих, понятими, а також експертами, спеціалістами і перекладачами зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв'язку з явкою та викликом до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення (далі - орган, який зробив виклик). Особам, які не є працівниками підприємств, установ чи організацій, виплачується винагорода за відрив від звичайних занять. Крім того, всім зазначеним у цьому пункті особам, якщо виконання їх процесуальних функцій пов'язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, відшкодовуються такі витрати: вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові.
Згідно п. 7 цієї Інструкції у кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення виплати, зазначені в абзацах другому, третьому і четвертому пункту 1 цієї Інструкції, провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі.
Таким чином, витрати понесені позивачем ОСОБА_2, як потерпілим на розгляді справи в апеляційному суді Вінницької області, що складаються з витрат пов'язаних з явкою до суду, а також винагорода за відрив від звичайних занять, повинні проводитись органом, який зробив виклик, а не підсудним, тобто відповідачем ОСОБА_3 Крім того, витрати понесені захисником за рахунок коштів, органу, що здійснив виклик не відшкодовуються.
З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені витрати позивачу ОСОБА_2 не відшкодовувались, а тому питання про їх відшкодування підлягає вирішенню в цивільному порядку.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним правилом для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною поведінкою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.
Суд установив, що ОСОБА_2 при розгляді справи в апеляційному суді Вінницької області зазнав шкоди, що складається з 121,57 грн. витрат пов'язаних з явкою до суду на розгляд кримінальної справи в апеляційній інстанції його та його захисника (а. с. 3-5), з 500 грн. витрат за надання правової допомоги на розгляді кримінальної справи в суді апеляційної інстанції та 30 грн. оплати відрядження захисника (а. с. 6, 8), а всього на суму в розмірі 651,57 грн. Вказана шкода виникла внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_3 та за його вини. Крім цього ця шкода ОСОБА_2 не була відшкодована ніким, а тому підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_3, тобто винною особою.
Відшкодування ОСОБА_2 витрат за відрив від звичайних занять, а також витрат на його відрядження не підлягає відшкодуванню за відсутності доказів наявності такої шкоди.
Згідно ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивач ОСОБА_2 у цій справі поніс судові витрати, що складаються з витрат на правову допомогу в розмірі 600 грн. (а. с. 7, 12), що підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Згідно ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п. 2, 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі -за подання позовів про відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, а також смертю фізичної особа та позивачі -за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.
Згідно ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлена на 2012 рік мінімальна заробітна плата, у місячному розмірі з 1 січня -1073 грн.
Таким чином з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню в доход держави судовий збір в розмірі 214,60 грн., тобто 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, станом на 1 січня 2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 11, 15, 30, 57-62, 64, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої злочином та стягнення витрат на правову допомогу, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 651,57 грн. завданої шкоди, а також 600 грн. понесених судових витрат, що складаються з судових витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави 214,60 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити, як заявленому необґрунтовано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: