Справа № 1711/1301/12
13 листопада 2012 року м. Кузнецовськ
Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:
- головуючого судді Зейкана І.Ю.
з участю
- секретаря судового засідання Ломази С.О.
- позивача ОСОБА_1
- представника позивача ОСОБА_2
- відповідача ОСОБА_3
- представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,-
До Кузнецовського міського суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_3 у якій просить стягнути з останнього на його користь 12 054,19 грн. майнової шкоди та 8 000 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 2 травня 2012 року об 11 год. на автодорозі Ст.Рафалівка-Полиці відповідач керуючи автомобілем „Опель-кадет" д.н. НОМЕР_2, здійснив зіткнення з гужовою підводою якою керував він і рухався належною йому кобилою запряженою в гужову повозку.
В результаті зіткнення кобила була тяжко травмована, гужова підвода була повністю деформована, а він отримав тілесні ушкодження - забій правого ліктьового суглобу, консолідуючий перелом правої променевої кістки без зміщення.
Вказаними діями ОСОБА_3 порушив Правила дорожнього руху за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124, КУпАП України.
В цей же день він був вимушений здати кобилу, яка була тяжко травмована на м'ясо отримавши за неї 2000 грн. В результаті ДТП йому спричинено матеріальних збитків в сумі 12 054,19коп., які полягають у витраті коштів в сумі 11000 грн., за які він купив 29.05.2012 року коня, вартість гужової підводи, яка повністю деформована складає 3000грн., вартість придбаних ліків складає 54 грн. 19 коп.
В наслідок ДТП йому також заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичному болі та стражданнях від отриманих тілесних ушкоджень від яких я знаходився на амбулаторному лікуванні у Володимирецькій районній лікарні. Втратив душевний спокій оскільки, погіршення здоров'я та необхідність лікування вплинуло на його нормальні життєві зв'язки. Оскільки він є інвалідом 2 групи та постраждалим від аварії на ЧАЕС 1 категорії, тому кобила для нього була як засіб пересування. Кобилу втратив під час весняно-польових робіт, що порушило його нормальні життєві зв'язки. Переживання посилились зухвалою поведінкою відповідача який в день зіткнення 02.05.2012 року пообіцяв добровільно відшкодувати матеріальні збитки купити коня та гужову підводу. Однак своїх обіцянок недотримав та заявив, що всі питання будуть вирішуватись в суді. Розмір моральних збитків оцінює в сумі 8000грн.
Від відповідача надійшли заперечення на позов, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Заперечення обґрунтовує тим, що на момент ДТП, його цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПрАТ СК «Провідна».
Отже, матеріальну шкоду завдану позивачу повинна відшкодовувати ПрАТ СК «Провідна».
Крім того, у позові слід відмовити з тієї підстави, що розмір завданої матеріальної шкоди позивачу жодним чином не підтверджується.
ОСОБА_1 вказує, що вимушений був здати кобилу на м'ясо, а в подальшому купити коня, оскільки кобила була тяжко травмована під час ДТП. Проте, жодного доказу щодо характеру та тяжкості ушкоджень завданих тварині не надано. Самі по собі накладна та заява свідчать лише про укладання позивачем договорів купівлі-продажу та не містять причинного зв'язку з ДТП. Дані документи об'єктивно не відображають вартість понесених позивачем збитків їх необхідність і доцільність. Вартість гужової підводи визначена позивачем самостійно і ґрунтується тільки на його особистому переконанні. В той же час у матеріалах оформлення ДТП відсутнє будь яке посилання на травмування коня, зокрема і у наданих позивачем поясненнях, а на одній з фотографій навпаки видно, що кінь стоїть на чотирьох ногах без сторонньої допомоги. Щодо отримання позивачем моральної шкоди то останнім не надано жодного доказу на підтвердження її наявності, а розмір такої завищений.
Виходячи зі змісту пред'явленого до відповідача позову, моральна шкода, в межах встановленого ліміту, повинна відшкодовуватись ПрАТ СК «Провідна».
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, заперечення не визнав. У своїх поясненнях послався на обставини, якими обґрунтовував позов. Відповідаючи на запитання пояснив, що розмір шкоди визначав наступним чином: 11 000 грн. він витратив на придбання іншого коня та 54,19 грн. на ліки. Вартість підводи в селі становить 3000 грн. При цьому від всієї суми він відняв 2000 грн., які виручив за продаж кобили.
Вказав, що змушений був здати кобилу на забій у зв'язку з тим, що її кінцівки були поломані і її не можна було б використовувати в роботах.
Розмір моральної шкоди обґрунтував тим, що в результаті ДТП він отримав ушкодження руки та втратив кобилу. Це сталось на початку весняно-польових робіт, а тому зазнав сильні душевні хвилювання з приводу затримки у таких роботах. Кобила у нього була дуже слухняна, сама ходила на пасовище, привчена до оранки, а тому йому було її шкода продавати на забій і з цього приводу мав душевні хвилювання.
Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю, заперечення не визнав. У судовому засіданні підтримав пояснення позивача, вказав на те, що позивач є інвалідом, особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому йому було тяжко відновити свій стан здоров'я.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав повністю, підтримав свої заперечення. У своїх поясненнях, не заперечуючи своєї вини у вчиненні ДТП, вказав, що його цивільно-правова відповідальність застрахована, а тому майнову та моральну шкоду необхідно стягнути з СК «Провідна». Він возив позивача у страхову компанію, де останньому надали перелік документів необхідних для подачі до компанії та отримання страхового відшкодування. Йому відомо, що позивач таких документів до страхової не подав.
Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав повністю, підтримав повністю заперечення на позов. Дав пояснення аналогічні за змістом до обставин, якими обґрунтовував заперечення та до пояснень відповідача.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ СК «Провідна» представника у судове засідання не надала, подала заяву з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази у справі прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
У судовому засіданні встановлено, що постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 червня 2012 року ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 02.05.2012 року о 11 год., на автодорозі Стара Рафалівка-Полиці, км 3-50м, керуючи належним йому автомобілем марки «Опель Кадет», д.н.з. НОМЕР_2, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 та виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з гужовою підводою, яка належить ОСОБА_1, в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Крім того, у судовому засіданні встановлено та визнано сторонами, що в результаті описаного ДТП позивач отримав тілесні ушкодження та була ушкоджена його кобила.
Відповідач свою вину у пошкодженні гужового возу, заподіянні тілесних ушкоджень позивачу, ушкодженні кобили та обставину щодо володіння керованим ним транспортним засобом на праві власності не заперечує, а тому ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, відповідно до ст.61 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ СК «Провідна», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/0486750 від 31.05.2011 року.
За умовами п.п. 4, 6 договору страхування ПАТ СК «Провідна»взято під страховий захист цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 та забезпечено транспортний засіб - автомобіль марки Opel Kadett, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Пунктом 3 договору страхування встановлено, що строк дії договору становить з 01.06.2011 року до 31.05.2012 року.
Договір страхування станом на день дорожньо-транспортної пригоди був чинний, і сторонами його дійсність не оспорюється.
За таких обставин в судовому засіданні встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 02.05.2012 року о 11 год. відбулася із забезпеченим транспортним засобом, під керуванням ОСОБА_3 страхувальника за договором та в період дії договору.
В свою чергу ОСОБА_3 після настання ДТП виконав приписи ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та повідомив про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України; проінформував позивача про наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується поясненнями сторін.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму ( страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 названого Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
На підставі цього суд прийшов до висновку, що за цей страховий випадок у страховика виник обов'язок виплатити потерпілому ОСОБА_1 страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом. 9.1 ст.9 Закону визначено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
За умовами договору страхування від 31.05.2011 року ліміт відповідальності страховика ПАТ СМК «Провідна»за шкоду заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) встановлено у розмірі 100 тис. грн.., а за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) у розмірі 51 тис. грн.
Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика.
Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, належним відповідачем по відшкодуванню майнової шкоди у межах вищевказаних лімітів відповідальності є страхова компанія. Отже, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_3 витрат понесених на лікування, а також майнової шкоди є безпідставною.
Суд роз'яснював позивачу наслідки його дій та можливість звернутись з цією позовною вимогою до ПАТ СК «Провідна», але позивач та його представник відмовились посилаючись на те, що у позивача та страхової компанії немає договірних відносин. Проте, виходячи із засад справедливості, суд не може задоволити вимоги позивача, шляхом порушення права відповідача на відшкодування завданої ним шкоди страховою компанією.
У зв'язку з цим, суд не досліджує докази щодо наявності та розміру майнової шкоди, оскільки розмір заявленої вимоги не виходить за межі ліміту відповідальності страховика.
При вирішенні вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.
Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті порушення її прав, яка полягає: 1) фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Також, суд при розгляді даної справи та дослідженні її матеріалів, звертає увагу, що відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачам моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення, для вирішення спору.
Довідкою Володимирецької ЦРЛ №1636 від 24.05.2012 року ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні в клініко-діагностичному відділенні КЗ «Володимрирецька ЦРЛ» в травматологічному кабінеті з приводу застарілого забою правого ліктьового суглобу та консолідуючого перелому головки правої променевої кістки без зміщення. Лікування проходив у період з 08 до 17 травня 2012 року.
Інших доказів фізичних страждань позивач не подав.
Таким чином у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні 10 днів, з 8 до 17 травня 2012 року, а тому у цей період зазнавав фізичних і моральних страждань. Причиною перебування на лікуванні стали тілесні ушкодження, отримані у результаті ДТП, що сталась 02.05.2012 року. Постановою Кузнецовського міського суду від 11.06.12 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні проступку, передбаченого ст.124 КУпАП, за фактом вчинення ДТП за участю позивача.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд, також, бере до уваги те, що в результаті ДТП було втрачені гужовий віз та кобила позивача у період весняно-польових робіт. Зважаючи на те, що позивач проживає у сільській місцевості і його основним доходом є ведення особистого селянського господарства, суд вважає, що втрата кобили та пошкодження правої руки в результаті ДТП порушило нормальні життєві зв'язки позивача щодо обробітку землі, початку та закінчення польових робіт і з цього приводу він зазнав душевних хвилювань.
На основі цього суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди на користь позивача, яку поніс він внаслідок ДТП.
Враховуючи характер протиправних дій ОСОБА_3, характер та ступінь ушкодження здоров'я ОСОБА_1, час, затрачений ним на відновлення стану здоров'я тривалістю 10 днів, глибину та тривалість моральних страждань, суд, виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що для відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 5550 грн.
Згідно з вимогами ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
За таких обставин ПАТ «Провідна»зобов'язана сплатити на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 2550 грн. (51000 х 5%), а ОСОБА_3, як володілець джерела підвищеної небезпеки, має сплатити на відшкодування моральної шкоди позивачу 3000 грн. (5550 грн. -2550 грн.), відповідно до ст.1194 ЦК України.
Таким чином, позовну вимогу ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 3000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 6, п.9.3 ст.9, п.22.1 ст.22, ст.24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст.23, 1167, 979, 1194 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у сумі 32 грн. 19 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя І.Зейкан