Справа №1222/840/12
12 листопада 2012 року Попаснянський районний суд Луганської області
в складі: головуючого судді Закопайло В.А.
при секретарі Неманові М.О.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Попаснянської районної Централізованої бібліотечної системи, Відділу культури та туризму Попаснянської районної державної адміністрації про стягнення компенсації за дні невикористаної відпустки та середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати, -
встановив:
В поданому позові позивачка зазначає, що вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 08 грудня 1984 року, працюючи на посаді заступника директора районної бібліотеки ЦБС, а починаючи з 06 жовтня 2009 року працюючи на посаді бібліотекаря 9-го розряду бібліотеки філії мікрорайону ВРЗ. При цьому, згідно наказу №18/к від 28.03.2011р. позивачка була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією бібліотеки-філії. Разом з тим в день звільнення відповідач в порушення вимог ст.116 КЗпП України не провів з позивачем остаточні розрахунки та не виплатив компенсацію за дні невикористаної відпустки за відпрацьований період з 18.08.2000р. по 18.08.2001р. У зв'язку з чим позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь компенсацію за дні невикористаної відпустки у розмірі 1635 грн.26 коп. та середню заробітну плату за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 36 856 грн.25 коп.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача - Попаснянської районної Централізованої бібліотечної системи - позов не визнав, посилаючись на його необгрунтованість, надавши відповідні письмові заперечення (а.с.20-22), при цьому заявив клопотання про застосування строків позовної давності (а.с.23).
Залучений судом у якості співвідповідача представник відповідача - Відділу культури та туризму Попаснянської районної державної адміністрації - позов не визнав, посилаючись на його необгрунтованість, надавши відповідні письмові заперечення (а.с.59-60), при цьому також заявив клопотання про застосування строків позовної давності (а.с.76).
Суд, вислухавши доводи сторін, пояснення свідка ОСОБА_3, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним в задоволені позову відмовити з наступних підстав.
Так, згідно ст.10 п.3 та ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Також судом враховується, що відповідно до вимог ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Разом з тим, ч.2 ст.233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, судом враховується, що згідно абз.5-6 п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»(№13 від 24.12.1999р.) не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП. У цьому разі перебіг строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Пропуск без поважних причин строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необгрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.
Враховуючи вищенаведені вимоги діючого законодавства України і судової практики, та перевіряючи доводи сторін, судом без заперечень з боку сторін було встановлено, що позивачка починаючи з 08 грудня 1984 року й до 01 жовтня 2002 року перебувала у трудових відносинах з Відділом культури та туризму Попаснянської районної державної адміністрації, що підтверджується також і письмовими матеріалами справи (а.с.50-53 -копія трудової книжки позивачки). При цьому на підставі розпорядження Голови Попаснянської районної державної адміністрації №349 від 28.08.2002р. (а.с.40-44,65) Попаснянська районна Централізована бібліотечна система, яка до того часу була структурним підрозділом Відділу культури та туризму, починаючи з 01 жовтня 2002 року була виділена на самостійний баланс (тобто фактично була створена нова юридична особа), і саме з того часу позивачка стала перебувати у трудових відносинах з Централізованою бібліотечною системою, хоча такий відповідний запис у трудовій книжці позивачки відсутній. При цьому позивачка працювала на посаді заступника директора районної бібліотеки ЦБС, а починаючи з 06 жовтня 2009 року позивачка була переведена на посаду бібліотекаря 9-го розряду бібліотеки філії мікрорайону ВРЗ. Після чого згідно наказу №18/к від 28.03.2011р. позивачка була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією бібліотеки-філії (а.с.12 обор. стор. -наказ про звільнення позивачки).
Таким чином судом було встановлено, що в період з 08.12.1984р. по 01.10.2002р. позивачка перебувала у трудових відносинах з Відділом культури та туризму Попаснянської районної державної адміністрації, а з 01.10.2002р. по 28.03.2011р. -перебувала у трудових відносинах з Попаснянською районною Централізованою бібліотечною системою. При цьому суд зазначає, що відповідно до вимог ст.81 КЗпП України «за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення. Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи». Також, відповідно до ч.3 ст.83 КЗпП України «у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник».
Враховуючи вищенаведене та перевіряючи доводи сторін та надані сторонами письмові докази, суд зазначає, що за весь час перебування у трудових відносинах з Попаснянською районною Централізованою бібліотечною системою позивачка щорічно перебувала у основній та додатковій відпустці, про що свідчать відповідні письмові докази на а.с.31-39. При цьому за весь цей час Централізована бібліотечна система жодних перерахувань грошової компенсації за невикористані позивачкою дні щорічної відпустки з її попереднього місця роботи (відділу культури та туризму) не отримувала, про що представник відповідача зазначив в своїх запереченнях на а.с.21.
Крім того суд зазначає, що на день розгляду справи архівні дані у відділі культури та туризму Попаснянської райдержадміністрації збереглися частково, при цьому не збереглися наказ про надання позивачці щорічної відпустки за відпрацьований період 2000-2001 роки, а також особиста заява позивачки про надання такої щорічної відпустки, що підтверджується відповідним листом на а.с.24,77. При цьому суд зазначає, що підставою для звернення позивачки з цим позовом до Попаснянського райсуду став лист, отриманий позивачкою з боку відділу культури та туризму Попаснянської райдержадміністрації (а.с.12), в якому було зазначено, що позивачка у 2001 році у відпустці не перебувала, хоча в подальшому відповідачі спростували достовірність відомостей, зазначених в цієї частині листа.
Разом з тим, із пояснень свідка ОСОБА_3, а також перевіряючи зміст наданих відповідачами письмових доказів, судом було встановлено, що в 2001 році позивачка перебувала в щорічній відпустці в березні-квітні 2001 року, але не використала відпустку в повному обсязі.
Так, судом враховується, що розмір відпускних, яку позивачка повинна була отримати за відпрацьований період з березня 2000 року по лютий 2001 року, складав 98 грн.16 коп., що підтверджується наданими відповідачем розрахунками на а.с.77. При цьому з особистого рахунку позивачки за 2000-2001 роки (а.с.69) вбачається, що розмір заробітної плати позивачки в січні-квітні 2001 року складав: 101 грн. (посадовий оклад) + 17 грн. (доплата) = 118 грн., а починаючи з травня 2001 року розмір посадового окладу був підвищений до 147 грн.20 коп., що також підтверджується як наданим відповідачем листом на а.с.77, так і Індивідуальними відомостями про застраховану особу, які були надані УПФУ в Попаснянському районі (а.с.7-8). Разом з тим, в травні 2001 року позивачці була нарахована заробітна плата у розмірі 205 грн.60 коп., з яких 147,20 грн. - посадовий оклад, а 58 грн.40 коп. -нарахована сума відпускних за частково використану відпустку в березні-квітні 2001 року. При цьому суд зазначає, що компенсацію за невикористані дні відпустки за 2001 рік у розмірі 39 грн. позивачка отримала в відділі культури та туризму Попаснянської райдержадміністрації в березні 2003 року, коли вже не перебувала у трудових відносинах з цією установою, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.7-8). При цьому, цю суму позивачка отримала на підставі касового ордеру, який на час розгляду справи не зберігся у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується відповідними письмовими доказами на а.с.87-91.
Враховуючи вищенаведене, суд також зазначає, що інших будь-яких доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивачка на адресу суду не надала, крім того не в змозі була надати обґрунтоване пояснення щодо нарахування їй заробітної плати у травні 2001 року у розмірі 205 грн.60 коп., яка за своїм розміром значно перевищувала встановлений згідно штатного розкладу посадовий оклад у розмірі 147 грн.20 коп., а також щодо отримання нею в березні 2003 року разової суми у розмірі 39 грн. з боку відділу культури та туризму Попаснянської райдержадміністрації, коли вона вже не перебувала у трудових відносинах з цією установою. При цьому суд зазначає, що в своєму письмовому відзиву на письмові заперечення відповідача (а.с.92-94) представник позивача поставила під сумнів достовірність належно завірених копій особистого рахунку відповідачки за 2000-2001 роки у зв'язку з відсутністю оригіналу, але, по-перше суду були надані як оригінал так і копія особистого рахунку позивачки, при цьому ніяких клопотань щодо огляду оригіналу особистого рахунку позивачки протягом усього розгляду справи по суті ані позивачкою, ані її представником заявлено не було, а по-друге відомості щодо розмірів нарахованої заробітної плати позивачці за 2000-2001 роки в повному обсязі співпадають з аналогічними відомостями, зазначеними в Індивідуальних відомостях про застраховану особу, які були складені УПФУ в Попаснянському районі для нарахування пенсії позивачці на підставі первинних бухгалтерських документів. Крім того, суд також зазначає, що співпадають й аналогічні відомості щодо перебування позивачки у відпустці у 2000 та 2002 роках, які зазначені в особистому рахунку позивачки за 2000 рік (а.с.69 графа №4) та в платіжній відомості працівників відділу культури за квітень 2002 року (а.с.84-86 графа №13), відповідно до яких у 2000 році позивачка перебувала у щорічній плановій відпустці у липні-серпні 2000 року, що також підтверджується довідкою на а.с.68, а в 2002 році позивачка перебувала у щорічній плановій відпустці у квітні-травні 2002 року, що також підтверджується копією наказу про відпустку позивачки на а.с.83.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що при таких обставинах заявлені позивачкою позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст.ст.81,83,116,117,233 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№13 від 24.12.1999р., керуючись ст.ст.10,60,212-215,292-294 ЦПК України, суд -
Вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Попаснянської районної Централізованої бібліотечної системи, Відділу культури та туризму Попаснянської районної державної адміністрації про стягнення компенсації за дні невикористаної відпустки та середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати -відмовити у зв'язку з необгрунтованістю заявлених позовних вимог.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення або з дня отримання копії рішення до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області через Попаснянський райсуд.
Суддя: