Станично-Луганський районний суд Луганської області
Справа № 2-990/2011
іменем України
01.11.2012 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:
головуючого Соболєва Є.О.
при секретарі Сухаревській Н.О.,
за участю представників позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Станично-Луганської районної державної адміністрації, треті особи: відділ Держкомзему у Станично-Луганському районі, Луганська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про визнання недійсним розпорядження Станично-Луганської райдержадміністрації в частині передачі у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, скасування державної реєстрації державного акту, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: відділ Держкомзему у Станично-Луганському районі, Луганська філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою, про скасування розпорядження про передачу у власність земельної ділянки, про визнання не чинним державного акту на право власності на земельну ділянку, про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та Станично-Луганської районної державної адміністрації посилаючись на наступне.
Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 17.01.06 р., яке набрало законної сили 18.02.06 р. , було узаконено її право користування земельними ділянками НОМЕР_1,НОМЕР_2 загальною площею 0,12 га в садівничому товаристві «Луч»на території Комишненської сільської ради. На підставі зазначеного рішення суду та розпорядження голови Станично-Луганської райдержадміністрації № 517 від 20.07.06 р., їй 15 серпня 2006 року біло видано державний акт на вказані земельні ділянки.
У зв'язку із ліквідацією СТ «Луч»стало питання про зміну цільового призначення землі. При оформленні необхідного пакету документів їй стало відомо і відповідач ОСОБА_3 займається переоформленням цільового призначення земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,06 га , виданого йому 07.11.07р..
Вважаючи, що державний акт, виданий ОСОБА_3 неправомірно: він отримав його на земельну ділянку, яка знаходилась у неї у власності без вилучення цієї ділянки, вказуючи на те, що ОСОБА_3 державний акт оформив незаконно за домовленістю зі своєю дружиною ОСОБА_6, надавши до землевпорядних організацій завідомо неправдиві документи, після уточнення свого позову, просила суд: визнати недійсним розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації № 363 від 07 червня 2007 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,06 га з земель садівничого товариства «Луч-1»на території Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області; визнати недійсним державний акт серії ЛГ № 176241 на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,06 га у садівничому товаристві «Луч-1»на території Комишненської сільської ради, виданий на ім'я ОСОБА_3 07 листопада 2007 року і зареєстрованого у Книзі записів реєстрації держаних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 010742300075; Скасувати державну реєстрацію за номером 010742300075 в Книзі записів реєстрації держаних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі державного акту серії ЛГ № 176241 на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,06 га у садівничому товаристві «Луч-1»на території Комишненської сільської ради, виданий на ім'я ОСОБА_3 07 листопада 2007 року.
Не погодившись із зазначеним позовом ОСОБА_3, вказуючи, що мова іде саме про земельну ділянку НОМЕР_1 у колишньому садівничому товаристві «Луч», вважаючи, що рішення суду, за яким було узаконено право користування ОСОБА_5 спірною земельною ділянкою після повторного розгляду справи набуло законної сили лише 12.01.09 р., тому підстави набуття права власності ОСОБА_5 на цю ділянку, зазначені у державному акті на її ім'я є такими, що не відповідають діючому законодавству, зазначаючи, що своїми діями ОСОБА_5 створює йому перешкоди у здійсненні права власності цією земельною ділянкою, просив суд: усунути перешкоди з боку ОСОБА_5 шляхом заборони будь-якого господарського використання нею земельної ділянки; частково скасувати розпорядження Станично-Луганської районної адміністрації № 517 від 20.07.06 р. про надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,12 га, яка знаходиться на території Комишненської сільської ради в частині площі ділянки, зменшивши її площу до 0,06 га; визнати не чинним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 072239 площею 0,12 га, виданий 15 серпня 2006 року на ім'я ОСОБА_5; скасувати державну реєстрацію вказаного державного акту.
В судовому засіданні представники ОСОБА_5 позов підтримали, зустрічний позов не визнали, підтвердили обставини наведені у позовній заяві, крім того, представник ОСОБА_5 ОСОБА_2 додала, що ОСОБА_3 замість того, щоб при повторному розгляді справи пред'явити позов про скасування державного акту на землю на ім'я ОСОБА_5, оформив на цю ділянку право власності на себе, без скасування державного акту на ім'я ОСОБА_5. Також вона була не згодна з доводами ОСОБА_3 про те, що рішення суду у справі за позовом ОСОБА_5 до СТ «Луч»та ОСОБА_7 набрало законної сили лише 12.01.09 р., вказуючи, що ОСОБА_5 оформлювала державний акт на час дії скасованого рішення суду. Була проти вимог ОСОБА_3 стосовно усунення перешкод у здійсненні його права власності спірною ділянкою, пояснюючи, що вона у нього у користуванні ніколи не перебувала. А далі, на твердження Держкомзему, викладених у їх письмових запереченнях та доводах представників ОСОБА_3, стосовно того, що виділені ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_8 фактично є різними ділянками, підкреслювала, що немає підстав сумніватись, що мова іде про одну і ту саму ділянку, тому що СТ «Луч-1»взагалі не існувало, що в такому разі зайвий раз свідчить про фальшування документів з боку ОСОБА_3 і органів землевпорядкування.
Представник ОСОБА_3 ОСОБА_6 та ОСОБА_9 позов ОСОБА_5 не визнали, зустрічний позов ОСОБА_3 підтримали в повному обсязі. Спочатку вважали позов ОСОБА_5 безпідставним, пояснюючи, що вона отримала спірну земельну ділянку у власність за недійсним рішенням суду, тому ОСОБА_3 пізніше отримав цю ділянку на законних підставах. Однак, далі стали на полягати на тому, що позов ОСОБА_5 взагалі не підлягає задоволенню, через те, що держаний акти ОСОБА_5 та ОСОБА_3 видані на зовсім різні земельні ділянки з числа різних товариств. Також вони вважали державний акт, виданий ОСОБА_5 таким, що не відповідає законодавству через відсутність в ньому координат точок, що присутні у державному акті, виданому на ім'я ОСОБА_3.
Представник Станично-Луганської районної адміністрації ОСОБА_10 позов ОСОБА_5 не визнала, позов ОСОБА_3 вважала обґрунтованим. Підтвердила обставини наведені у наданих ними письмових запереченнях, суду додала, що державний акт на землю ОСОБА_3 було видано правомірно, оскільки на той час рішення суду від 17.01.06 р. було скасоване. Вважала, що мова в позовах іде саме про одну і ту саму земельну ділянку НОМЕР_1 у колишньому садівничому товаристві «Луч».
Вислухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши заперечення проти позову відділу Держкомзему у Станично-Луганському районі, відгуки до позовних заяв ДП «Центр державного земельного кадастру», матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_5 таким, що підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що спір стосовно земельної ділянки НОМЕР_1 у колишньому садівничому товаристві «Луч», яке припинило свою діяльність з 24 листопада 2010 року (див. довідку на а.с. 19, т. 1), між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виник після 21 травня 2005 року -моменту відмови загальними зборами товариства у виділенні ОСОБА_5 вказаної земельної ділянки.
З приводу захисту свого права на вказану ділянку у 2005 році ОСОБА_5 звернулася до Станично-Луганського районного суду Луганської області з позовом до СТ «Луч»та ОСОБА_7 про часткове скасування рішення зборів СТ «Луч»від 21.05.05 р. та визнання правочину таким, що відбувся.
Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 17 січня 2006 року (т. 1, а.с. 9-11) вказаний позов ОСОБА_5 було задоволено. Скасовано рішення зборів СТ «Луч»від 21 травня 2005 року в частині відмови у виділенні ОСОБА_5 земельної ділянки НОМЕР_1. Угоду між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 визнано такою, що відбулася в повному обсязі. Зобов'язано правління СТ «Луч» виписати членську книжку садовода на земельні ділянки НОМЕР_1, НОМЕР_2, площею 12 соток на ім'я ОСОБА_5.
Це рішення суду одразу після його винесення не оскаржувалось, тому воно набрало законної сили 18 лютого 2006 року.
На підставі вказаного рішення суду та розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації № 517 від 20.07.06 р. ОСОБА_5 15 серпня 2006 року було видано державний акт серії ЛГ № 072239 на право власності на земельну ділянки НОМЕР_1, НОМЕР_2 площею 0,12 га, розташовані в садівничому товаристві «Луч»Комишненської сільської ради, цільовим призначенням: для ведення садівництва (т. 1, а.с. 16-17).
Однак, після поновлення строків на апеляційне оскарження за скаргою ОСОБА_3 05 березня 2007 року ухвалою апеляційного суду Луганської області рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 17 січня 2006 року було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи за позовом ОСОБА_5 11 червня 2008 року Станично-Луганським районним судом Луганської області було постановлено рішення суду (т.1, а.с. 12-13) аналогічне рішенню Станично-Луганського районного суду Луганської області від 17 січня 2006 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 12 січня 2009 року (т. 1, а.с. 14).
Однак, після скасування рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 17 січня 2006 року, під час нового розгляду вказаної справи, ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації № 363 від 07.06.07 р. було видано державний акт серії ЛГ № 176241 на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,06 га, що розташована в садівничому товаристві «Луч-1»Камишеннської (назва сільради як в оригіналі документа) сільської ради, цільовим призначенням: для ведення садівництва (т.1, а.с. 18,79).
Як вбачається, основною підставою пред'явленого ОСОБА_5 позову до ОСОБА_3 та Станично-Луганської районної державної адміністрації є наявність існування двох державних актів на одну і ту саму земельну ділянку, а саме земельну ділянку НОМЕР_1, користування якою було узаконено за нею згідно рішень суду.
Що саме на одну земельну ділянку були видані держані акти у суду не виникає сумнівів, оскільки про це йдеться із змісту зустрічного позову ОСОБА_3, де на а.с. 60, т.1, він вказує, що отримання земельної ділянки НОМЕР_1 у садівничому товаристві «Луч»ним було здійснено у відповідності до чинного законодавства.
Першою державний акт на земельну ділянку НОМЕР_1 у садівничому товаристві «Луч», як вказувалось вище, отримала ОСОБА_5.
Ця ділянка у власність їй була виділена на підставі розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації № 517 від 20.07.06 р., виданого на підставі чинного на той момент рішення суду від 17.01.06 р..
Із зазначеного йдеться, що вказане розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації на той момент було винесено у законний спосіб, на реалізацію рішення суду.
В даному випадку, виділяючи земельну ділянку ОСОБА_5, Станично-Луганська районна державна адміністрація як місцевий орган виконавчої влади відповідно до статей 13, 14, 118, 119 Конституції України, статей 11, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 80, 84, 118 Земельного кодексу України реалізовувала повноваження власника земельної ділянки у правовідносинах з розпорядження землею, що знаходилась у державній власності.
Із цього йдеться, що скасування в подальшому рішення суду апеляційною інстанцією не означає, що розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації № 517 від 20.07.06 р. є незаконним і таким, що втратило сили, а державний акт виданий ОСОБА_5, - став недійсним.
Дані висновки суду засновані на висновках, зроблених Верховним Судом України в абзаці 1 пункту 8 постанови Пленуму № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі всіма змінами та доповненнями), де зазначено, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 -149 Земельного кодексу України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. У разі пред'явлення до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування позову про незаконність припинення права землекористування через відсутність судового рішення про вилучення земельної ділянки відповідач вправі пред'явити зустрічний позов про таке вилучення, а суд має розглянути його разом із первинним позовом.
Після скасування рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 17 січня 2006 року Станично-Луганська районна державна адміністрація з позовом до ОСОБА_5 про вилучення у неї отриманої у власність земельної ділянки до суду не зверталась.
Частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Застосовуючи безпосередньо наведені норми закону до спірних правовідносин, суд вважає, що незважаючи на те, що рішення суду від 17.01.06 р. і було скасоване, голова Станично-Луганської районна державної адміністрації не вправі був видавати нове розпорядження № 363 від 07.06.07 р. про виділення у власність цієї ж земельної ділянки ОСОБА_3 без вилучення її у ОСОБА_5. В цьому випадку вказаним розпорядженням, на підставі якого ОСОБА_3 потім отримав державний акт, фактично були порушені права ОСОБА_5 щодо володіння, користування та розпорядження нею раніше виділеною земельною ділянкою НОМЕР_1 у садівничому товаристві «Луч», оскільки вказаним розпорядженням було виділено земельну ділянку ОСОБА_3, що знаходилась у власності іншого громадянина.
На підставі наведеного, а також з огляду на те, що за результати нового розгляду справи після скасування апеляційною інстанцією рішення суду від 17.01.07 р. в подальшому було постановлено аналогічне рішення на користь ОСОБА_5, яке було залишено без змін апеляційною інстанцією, суд вважає обґрунтованими її вимоги щодо визнання недійсним розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації № 363 від 07.06.07 р. в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки НОМЕР_1 з земель СТ «Луч-1», а також визнання недійсним державного акту серії ЛГ № 176241, виданого 07.11.07 р. на ім'я ОСОБА_3 на підставі цього розпорядження.
Враховуючи, що відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, суд також вважає обґрунтованою вимогу ОСОБА_5 щодо скасування державної реєстрації зазначеного вище державного акту, виданого на ім'я ОСОБА_3.
У зв'язку із задоволенням в повному обсязі первісного позову, суд вважає неможливим задоволення зустрічного позову ОСОБА_3, в якому ним пред'явлені фактично такі ж вимоги з підстав порушення його прав на спірну земельну ділянку у зв'язку із наявністю державного акту на спірну ділянку у ОСОБА_5, за необґрунтованістю.
Суд не бере до уваги заперечення відділу Держкомзему у Станично-Луганському районі, які потім були підтримані представниками ОСОБА_3, про те, що земельні ділянки виділені у власність ОСОБА_5 і ОСОБА_3 знаходяться у різних місцях (фактично різні ділянки), оскільки як вже зазначалось раніше цей факт спростував сам ОСОБА_3 у своїй зустрічній позовній заяві.
Крім того, на підтвердження цієї обставини ні ОСОБА_3, ні відділом Деркомзему у Станично-Луганському районі не надано суду переконливих доказів, оскільки надана Держкомземом схема (т.1, а.с. 117) розташування земельних ділянок ОСОБА_5 і ОСОБА_3 згідно обмінних файлів нібито у різних місцях неможна вважати допустимим доказом у справі через те, що не зрозуміло з якого саме джерела вона була взята (немає конкретних посилань достовірне джерело походження цієї схеми) і на яких вона даних заснована (на схемі відсутні конкретні прив'язки загальної системи координат). Також, ця схема, при порівнянні, дещо відрізняється від викопіювання місцевості з зазначенням нібито різних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_3, наданого ДП «Центр державного земельного кадастру»до свого заперечення до позову ОСОБА_5, з якого вбачається, що ними тільки звіряються обмінні файли, без перевірки координат земельної ділянки на місцевості (див. заперечення на а.с. 59, т.1).
Насправді, як загадувалось вище, у даній справі мова йде про одну і ту саму земельну ділянку, оскілки в матеріалах справи відсутні дані про виділення окремо землі для ведення садівництва садівничому товариству «Луч-1», тому що такого товариства взагалі не існувало.
До цих висновків суд дійшов виходячи з матеріалів, що були надані ОСОБА_3 до свого зустрічного позову (т.1, а.с. 70-92), з яких йдеться, що він був членом саме садівничого товариства «Луч», членом товариства «Луч-1»він ніколи не був.
Факт не існування СТ «Луч-1»в судовому засіданні підтвердила також представник ОСОБА_3 ОСОБА_6, яка пояснювала, що у її чоловіка членська книжка СТ «Луч-1»відсутня.
Крім цього, ОСОБА_3 не надано як це вимагає частина перша статті 58 Цивільного процесуального кодексу України належних доказів про існування вказаного товариства відповідно до статей 80, 89 Цивільного кодексу України, а саме даних з ЄДРПОУ про реєстрацію вказаної юридичної особи.
Суд переконаний, що мнимість існування СТ «Луч-1»ОСОБА_3 при оформленні державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 у садівничому товаристві «Луч»на своє ім'я, не без допомоги сторонніх осіб, потрібно було для викривлення даних про фактичне місце розташування цієї ж земельної ділянки, виділеної у власність ОСОБА_5.
Про цей факт свідчать наявні у справі копії заяв ОСОБА_3 про виділення йому земельної ділянки НОМЕР_1 у СТ «Луч -1»від 21.05.05 р. (т. 1, а.с. 112), що містяться в матеріалах цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до СТ «Луч»та ОСОБА_7 про часткове скасування рішення зборів СТ «Луч»від 21.05.05 р. та визнання правочину таким, що відбувся, та таких же його заяв від цієї ж дати, але вже з виправленнями про виділення двох ділянок, що наявні в технічній документації із землеустрою, щодо складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку 19 громадянам із земель СТ «Луч-1»(т.1, а.с. 120).
Не заслуговують на увагу також доводи представників відповідачів стосовно невідповідності державного акту, виданого на ім'я ОСОБА_5 вимогам закону, де за їх твердженнями не вказані координати точок, як це вказано в державному акті ОСОБА_3, оскільки в ньому вказаний опис меж ділянки, які співпадають з таким ж даними про межі, вказані у плані розташування ділянок, доданих до державного акту на право колективної власності С, «Луч» (т.1, а.с. 110) та експлікації земель товариства «Луч»при оформленні права власності ОСОБА_5 спірної ділянки на себе.
Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати відшкодовуються позивачеві за рахунок відповідача.
Крім того, виходячи з положень ст. 7 Закону України «Судовий збір»надмірно сплачені судові витрати підлягають поверненню позивачеві в сумі переплати.
При зверненні з цим позовом до суду ОСОБА_5 сплатила судовий збір та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи як за позов майнового характеру, хоча він є немайновим.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_5 задовольнити.
Визнати недійсним розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації № 363 від 07 червня 2007 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,06 га з земель садівничого товариства «Луч-1»на території Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області.
Визнати недійсним державний акт серії ЛГ № 176241 на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,06 га у садівничому товаристві «Луч-1»на території Комишненської сільської ради, виданий на ім'я ОСОБА_3 07 листопада 2007 року і зареєстрованого у Книзі записів реєстрації держаних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 010742300075.
Скасувати державну реєстрацію за номером 010742300075 в Книзі записів реєстрації держаних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі державного акту серії ЛГ № 176241 на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,06 га у садівничому товаристві «Луч-1»на території Комишненської сільської ради, виданий на ім'я ОСОБА_3 07 листопада 2007 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 17,00 грн. -суму судового збору та 37,00 грн. -витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього -54,00 грн.
Зобов'язати Державну казначейську службу України у Станично-Луганському районі повернути ОСОБА_5 34,00 грн. -частину суми судового збору, надмірно сплаченого згідно квитанції Луганського обласного управління № 54 от 08.08.11 г. та 83,00 грн. -суму надмірно сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи згідно квитанції Луганського обласного управління № 113 від 04.08.11 р..
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: відділ Держкомзему у Станично-Луганському районі, Луганська філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою, про скасування розпорядження про передачу у власність земельної ділянки, про визнання не чинним державного акту на право власності на земельну ділянку, про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку -залишити без задоволення за необґрунтованістю.
Рішення в частині вирішення спору може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутніми в судовому засіданні -в той строк з моменту отримання копії рішення. В іншій частині рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий: