Справа № 2-1634/12
26 жовтня 2012 року
Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Бабенко С.Ш.,
при секретарі Пархоменко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Свердловська Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -
Позивач звернулася до суду з дійсною позовною заявою до відповідача про поділ спільного сумісного майна подружжя, в обґрунтування вимог указавши, що з 06.09.1997р. сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у 1998р. сторони придбали житловий будинок АДРЕСА_1
Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 15.02.2012р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний. Після розірвання шлюбу позивач запропонувала відповідачу добровільно поділити спільне сумісне майно подружжя, але відповідач відмовився.
У зв'язку з чим позивач просить суд постановити рішення, яким визнати будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, спільним майном подружжя, позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, розділити вказане спільне майно і виділити його відповідачу в натурі, стягнувши з нього на користь позивача грошову компенсацію 1/2 частини в загальній спільній власності в розмірі 30000,00 грн, визнати за відповідачем право власності у цілому на вказаний житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, стягнути з відповідача на свою користь сплачену суму судового збору.
За клопотанням відповідача, підтриманого позивачем, було призначено судову будівельно-технічну експертизу, яка була доручена спеціалістам відділення Донецького НДІ судових експертиз. Згідно даної експертизи встановлено дійсну вартість житлового будинку АДРЕСА_1, яка складає 40192 грн.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, також уточнила свої позовні вимоги, а саме, просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію за 1/2 частину в загальній спільній власності у розмірі 20100,00 грн, судовий збір стягувати не просить.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, уточнені позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно положень ст.ст.3, 11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому даним Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 даного Кодексу. Відповідно до вимог ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Суд вважає, що правовий режим спірного майна має визначатись за нормами КпШС України та СК України, оскільки СК України не має зворотної сили і поширюється на відносини, що виникли після введення його в дію, а джерело та час придбання спільно нажитого подружжям майна має враховуватись при вирішенні спору про поділ майна подружжя. У зв'язку з викладеним, порядок набуття спільного майна та його правовий режим по даному спору має визначатися нормами КпШС України, а поділ майна подружжя за правилами, які передбачені СК України.
Так, згідно зі ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до ст.ст.69,70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, у разі поділу якого частки майна дружини та чоловіка з рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Такі ж вимоги містяться у ст.368 ЦК України.
У судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували між собою шлюб 06.09.1997р., який рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 15.02.2012р. було розірвано.
Судом також встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 01.04.1998р., посвідченого приватним нотаріусом Свердловського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3, та зареєстрованого у реєстрі за №545, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 купив житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до копії технічного паспорту, виданого 15.05.2012р. КП «Свердловське МБТІ», ОСОБА_2 зазначений власником житлового будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007р. №11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Пунктом 24 зазначеної Постанови… встановлено, щодо складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст.65 СК України).
Отже, зазначений позивачем житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя в рівних частках та цей факт підтвердив відповідач у справі.
Згідно зі ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Стаття 69 ч.1 СК України передбачає право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Як зазначається у ст.70 СК України - у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Згідно зі ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення…
Таким чином, при поділі майна суд виходить із того, що діючий кодекс передбачає, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.
Пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 визначає, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.ч.4, 5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх ідеальних часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цілому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Згідно з висновком №1036/23 від 21.09.2012р. судової будівельно- технічної експертизи встановлена дійсна ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_1 та належних до нього господарських будівель та споруд, які визначені в технічному паспорті на будинок: «К» - сарай, «Л» - уборна-душ, «М» - погріб, №1-2 - огорожа, 1/2 частина №3 - колодязь, яка на дату оцінки 12.06.2012р. складала 40192,00 грн. Позивач просить стягнути на її користь грошову компенсацію за її 1/2 частку в загальній спільні власності на зазначений житловий будинок в розмірі 20100,00 грн, ці вимоги визнані відповідачем у справі, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Питання щодо понесених сторонами сдових витрат сторонами вирішено у добровільному порядку.
На підставі ст.22 КпШС України, ст.ст.60,63,65,68,69,70,71 Сімейного кодексу України, ст.ст.3,11,15,325,368 ЦК України, керуючись ст.ст.10-15,60,212-215,218,223,294 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на спільне сумісне майно подружжя в рівних частках за кожним на житловий будинок АДРЕСА_1 до якого належать господарські будівлі та споруди: «К» - сарай, «Л» - уборна-душ, «М» - погріб, №1-2 - огорожа, 1/2 частина №3 - колодязь.
Поділити спільне сумісне майно подружжя таким чином, що за ОСОБА_2 визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: «К» - сарай, «Л» - уборна-душ, «М» - погріб, №1-2 - огорожа, 1/2 частина №3 - колодязь, та виділити його в натурі;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за її 1/2 частину в загальній спільній власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в розмірі 20100,00 (двадцять тисяч сто) грн..
Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий С.Ш.Бабенко