79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.07.11 Справа№ 5015/2740/11
за позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_1
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок»
про стягнення заборгованості
ціна позову: 17777,65грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Полюхович Х.М.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреність в матеріалах справи;
від відповідача -Шаран Р.П., Котько М.М., довіреності в матеріалах справи
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарськеого суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок»з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки; ціна позову 18280,56грн.
Проте, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, Позвач просить стягнути з Відповідача 17777,65грн., в тому числі 16547,50грн. основного боргу, 1030,67грн. пені, 199,48грн. 3% річних.
Ухвалою гсоподарського суду Львівської області від 24.05.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11год. 30хв. 07.06.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 07.06.2011р., 21.06.2011р., 13.07.2011р. В судових засіданнях 01.07.2011р. та 04.07.2011р. оголошено перерви.
Ухвалою гсоподарського суду Львівської області по даній справі від 21.06.2011р. повернуто устрічну позовну заяву.
Представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення Сторні про відкладення розгляду справи та оголошення перерв) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.
Позивач та представник Позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримали повністю.
Протягом розгляду справи Позивачем та представником Позивача подано наступні документи: заяву про зменшення розміру позовних вимог з долученням квитанції про здійснення доплати державного мита, копї фіскального поштового чеку про відправлення документів Відповідачу, виписки з особового рахунку Позивача за 16.06.2011р.; довідки про зарахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до бюджету; копії довіреності на право здійснення представництва; копію довідки про включеня Позивача в ЄДРПОУ; заяву про відсутність обставин, зазначених у п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.
Представники відповідача в судове засідання з'явились, протии позову запеечили з причин та підстав, зазначених у відзиві.
Протягом розгляду справи представниками Відповідача подано наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; відзив на позовну заяву з долученням копій наступних документів: договору №ТП-323 від 16.12.2010р. та додатків до нього, платіжних доручень про часткову оплату Позивачу поставленного товару, газетки про розміщення інформації про товар Позивача, довідки про перебування Відповідача в ЄДРПОУ; повідомлення про направлення копії відзиву з додатками (опис) Позивачу; довіреності на право здійснення представництва; довідку про наявні залишки товару; акт звірки розрахунків станом на 31.05.2011р.; клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання зустрічного позову від 06.06.2011р. (у клопотанні відмовлено за безпідставністю, оскільки така підстава для відкладення не передбачена Господарським процесуальних кодексом України, проте, розгляд справи відкладено); клопотання про долучення проекту договору поставки під реалізацію з долученням проекту (клопотання задоволено, копію проекту договору долучено); клопотання про проведення судової експертизи на предмет визначення значення слів «реалізація»та «поставка»(у клопотанні відмовлено за відсутності обгрунтованих підстав та обгрунтування необхідності проведення такої експертизи.
Відповідно до відзиву на позовну заяву, Відповідач заперечує позовні вимоги з наступних підстав.
Так, на думку Відповідача, за укладеним між Сторонами Договором Позивач передав Відповідачеві товари для реалізації кінцевому споживачеві, а Відповідач набував обов'язку після реалізації товарів один раз в 45 колендарних днів виплачувати Позивачеві вартість реалізованого протягом цих 45 днів товару (п.3.3 Договору). Враховуючи наведене, та часткові розрахунки за отриманий товар, Відповідач стверджує, що станом на час подання позову у ньоговідсутня будь-яка заборгованість перед Позивачем, оскільки, за реалізований товар протягом кожних 45-ти днів він розраховувася. Відповідач також зазначив у відзиві, що за реалізацію перошої партії поставленного товару ним помилково перераховано Позивачу на 4937,5грн. більше, аніж вартість реалізованого товару, тому, стверджує про обов'язок Позивача повернути ці кошти як помилково перераховані.Також, Відповідач стверджує, що за усною домовленістю розмістив інформацію про товар Позивача у газетці, яка розповсюджувалась невизначеному колу потенційних споживачів Відповідача, проте, оскільки Позивач не повернув оригіналів підписаних Відповідачем документів з приводу цього, Відповідач змушений був притримати оплату реалізованого на той час товару з другої та третьої партій.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Щодо стягнення 16547,50грн. основного боргу.
16.12.2010р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір №ТП-323, відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язується приймати названий товар та оплачувати його.
Відповідно до п.п.1.2., 1.3 Договору, предметом поставки за цим Договором є товар: сувернірна продукція; Покупець складає азмовлення Постачальнику на підставі Специфікації (Додаток №1).
Згідно п.1.4 Договору, право власності на товар переходить до Покупця з моменту передання товару та підписання Сторонами товаросупровідних документів.
Відповідно до п.3.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність Покупця) товари за цінами, зазначеними у Специфікації, затвердженій Сторонами (додаток №1); ціна товару включає вартість упаковки.
Згідно п.3.3 Договору, розрахунки за реалізований товар здійснюються в безготівковому порядку один раз в 45 днів (з правом повернення та обміну) з моменту отримання Покупцем товару від Постачальника за умови своєчасного надання Постачальником всіх передбачених цим Договором та чиним законодавством України належно оформлених документів на поставлений товар.
Відповідно до п.9.1 Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами (з урахуванням положень п.10.3 цього Договору) та діє до 31.12.2011р.
Відповідно до накладної №1 від 24.12.2010р., Позивачем поставлено Відповідачу згідно Договору товар на загальну суму 18362,50грн., згідно накладної №2 від 21.01.2011р., - на суму 13615грн., №3 від 31.01.2011р., - 19697,5грн. Всього, згідно вищенаведених накладних, за період дії Договору та згідно Договору, Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 51675грн.
Відповідачем здійснено часткові оплати за отриманий згідно Договору товар. Так, відповідно до виписок з банківського рахунку Позивача, 18.02.2011р. Відповідачем оплачено 23300грн., 07.04.2011р. -10900грн., та за час розгляду справи 16.06.2011р. -927,50грн. Всього Відповідачем оплачено Позивачу згідно Договору 35127,50грн.
Факти здійснення Позивачем поставки товару та оплати Відповідачем за отриманий товар підтверджуються, в тому числі, визнанням таких Сторонами та даними проведених між Сторонами звірок. Так, відповідно до акту звірки між Сторонами станом на 31.12.2010р., борг відповідача перед Позивачем становив 18362,50грн.; згідно акту звірки взаємних розраїхунків станом на 31.01.2011р., борг Відповідача перед Позивачем становив 51675грн.; відповідно до акту звірки станом на 28.02.2011р., - 28375грн.; згідно акту звірки станом на 31.03.2011р., - 28375грн.; відповідно до акту звірки станом на 30.04.2011р., - 17475грн. Акти підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.
Враховуючи вищенаведене, борг Відповідача перед Позивачем за Договором станом на час розгляду справи становить 16547,50грн. (51675-35127,50).
В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення повної чи часткової оплати Відповідачем боргу в розмірі 16547,50грн.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення повної чи часткової оплати за Договором Відповідачем товару Позивачу на суму 16547,50грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 16547,50грн. боргу підлягають до задоволення.
Крім того, щодо доводів Відповідача про те, що товар Позивачем передавався Відповідачу на реалізацію, суд зазначає наступне.
Як зазначає Відповідач у відзиві, за своєю правовою природою укладений між Сторонами Договір є договором поставки.
Наведене підтверджується також зазначеним вище п.1.1 Договору (предмет Договору), який відповідає ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України (Договір поставки), відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Підтвердженням переходу права власності від Продавця до Покупця є п.1.1 Договору (Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язується приймати названий товар та оплачувати його), п.1.4 Договору (право власності на товар переходить до Покупця з моменту передання товару та підписання Сторонами товаросупровідних документів), та описані вище накладні і акти звірки розрахунків.
Враховуючи вищенаведене, право власності у Відповідача на товар виникло з моменту передання (поставки) товару та підписання товаро-супровідних документів.
У Договорі відсутні будь-які положення про передачу товару Позивачем Відповідачу на реалізацію.
Спростуванням доводів Відповідача про передачу Позивачем йому товару на реалізацію є також відсутність у Договорі зазначення про таку передачу. Натомість, у п.1.1 Договору чітко зазначено, що товар Позивачем передається Відповідачу у власність, а передача товару на реалізацію не є договором поставки і не потягла б за собою виникнення права власності у Відповідача на отриманий товар.
Крім того, у вищенаведеному п.3.3 Договору зазначено, що розрахунки за реалізований товар здійснюються в безготівковому порядку один раз в 45 днів (з правом повернення та обміну) з моменту отримання Покупцем товару від Постачальника.
Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.690 Цивільного кодексу України, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця; продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк; якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.
В матеріалах ж справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази неприйняття (відмови від прийняття) Відповідачем поставленого Позивачем товару, та повідомлення про це Відповідачем Позивача, відтак, у Відповідача і не виникло згідно ч.ч.1-3 ст.692 Цивільного кодексу України і право реалізувати товар як такий, що знаходиться на схоронності Відповідача та є ним неприйнятим.
Крім того, факт прийняття Відповідачем товару згідно Договору підтверджується і описаними вище накладними.
Враховуючи вищенаведене, товар Позивачем згідно Договору Відповідачу на реалізацію не передавався.
Також, щодо доводів Відповідача про те, що розрахунки за отриманий згідно Договору товар повинні проводитись після його реалізації Відповідачем, які Відповідач мотивує п.3.3 Договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3.3 Договору, розрахунки за реалізований товар здійснюються в безготівковому порядку один раз в 45 днів (з правом повернення та обміну) з моменту отримання Покупцем товару від Постачальника.
Як вбачається з вищенаведеного у мотивувальній частині рішення, Позивачем передано у власність на умовах оплати Відповідачу товар.
Як зазначено вище, положення укладеного між Сторонами Договору не містять вказівок про передання Позивачем Відповідачу товару на реалізацію.
Крім того, положення Договору не містять положень чи вказівок і про обов'язкову реалізацію Відповідачем отриманого від Позивача товару, чи строки такої реалізації.
Відтак, п.3.3 Договору містить норми щодо проведення оплати Відповідачем Позивачу за реалізований Відповідачу товар незалежно від його подальшої реалізації Відповідачем.
Крім того, у п.3.3 Договору не зазначається, що обов'язок щодо оплати товару виникає у Відповідача після реалізації саме ним отриманого від Позивача товару. П.3.3 Договору містить положення, що: «розрахунки за реалізований товар здійснюються …». Жодних положень щодо подальшої реалізації такого товару Відповідачем Договір не містить.
Враховуючи вищенаведене, п.3.3 Договору не містить умови проведення розрахунку за отриманий Відповідачем товар після реалізації саме ним товару.
Натомість, згідно Договору, товар передається за плату у власність Відповідача (п.1.1 Договору).
Ваховуючи вищенаведене, Договір містить положення про реалізацію Позивачем Відповідачу товару, та не містить положень щодо реалізації товару Відповідачем.
Також, при відсутності у Договорі обов'язку Відповідача щодо подальшої реалізації отриманого (у власність) від Позивача товару, в тому числі строків такої реалізації, тлумачення Відповідачем положення п.3.3 Договору як встановлення для нього обов'язку проведення оплати виключно за товар, який буде в подальшому реалізований Відповідачем, не відповідає змісту самого Договору, та виключає обов'язок Відповідача здійснити оплату за отриманий ним товар (при нездійсненні подальшої реалізації Відповідачем товару) взагалі.
А тому, судом не може бути взяте до уваги таке одностороннє тлумачення п.3.3 Договору Відповідачем.
Крім того, таке тлумачення Відповідачем п.3.3 Договору не може бути взяти до уваги судом також виходячи з наступного.
Як зазначено вище, і визнається у відзиві Відповідачем, укладений Договір є договором поставки. Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Реалізація ж товару Відповідачем не може бути подією, оскільки залежить від волевиявлення Відповідача, а відтак, може бути дією Відповідача.
Відтак, наведене вище та зазначене у відзиві тлумачення Відповідачем п.3.3 Договору не відповідає і Цивільному кодексу України, оскільки визначений договором строк виконання зобов'язання боржником щодо оплати за отриманий товар не може бути поставлений в залежність від вчинення чи невчинення боржником дій (в тому числі від реалізації ним товару чи нездійснення такої).
Враховуючи вищенаведене, в тому числі відсутність зазначення у Договорі передачі товару Позивачем на реалізацію Відповідачу, відсутність у Договорі положень чи вказівок про реалізацію Відповідачем отриманого від Позивача товару, чи строки такої реалізації, неможливість (згідно ч.1 ст.530, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України) встановлення строку виконання боржником зобов'язання щодо оплати в залежність від подальших дій та волевиявлення самого боржника, суд не бере до уваги доводи Відповідача про настання у нього обов'язку щодо оплати за отриманий товар виключно після реалізації ним такого.
Крім того, суд зазначає. що 14.07.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про долучення до матеріалів справи проекту договору поставки товарів під реалізацію з долученням копії такого.
З наданого суду проекту договору вбачається наступне.
У назві проекту договору зазначено: Договір №ТПР-___________ поставки товару під реалізацію»(така назва в укладеному між Сторонами Договорі відсутня).
ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок»визначена у проекті договору як покупець.
П.3.3 проекту договору викладено наступним змістом: «Розрахунки за реалізований покупцем кінцевим споживачам товар …».
З наведенного вбачається, що Відповідач усвідомлює та визнає відсутність зазначення ним у п.3.3 укладеного між Сторонами Договору умови про проведення розрахунків покупцем за реалізований кінцевим споживачам товар, та зазначає таку умову у проекті іншого, відмінного від укладеного між Сторонами, договору.
Крім того, суд зазначає, що наведене Відповідачем у відзиві тлумачення п.3.3 Договору не заслуговує на увагу, та суперечить доводам самого Відповідача, також, виходячи з наступного.
Відповідач визнає, що укладеним між Сторонами Договором визначено порядок оплати за отриманий товар.
Проте, Відповідач також зазначає, що відповідно до п.3.3, на його думку, оплата повинна проводитись лише за реалізований Відповідачем товар.
При цьому, Сторонами не наведені доводи та Відповідач жодним не зміг пояснити суду, чому, згідно доводів останнього, Договором визначено виникнення у Відповідача обов'язку щодо оплати за реалізований ним товар, при відсутності зазначення обов'язку щодо здійснення оплати за отриманий згідно Договору товар, який не реалізовано Відповідачем.
При цьому судом враховано, що Договором не передбачено право Відповідача на повернення отриманого за Договором товару з причин його наступної нереалізації Відповідачем.
Також, Відповідачем не наведено доводів щодо незазначення у Договорі не тільки обов'язку реалізації ним отриманого товару, але і строків такої реалізації; та, з врахуванням зазначених умов, яким чином могли виконуватись положення Договору, в частині проведення Відповідачем розрахунків з Позивачем (строк дії Договору закінчиться 31.12.2011р. (п.9.1 Договору)), після 31.12.2011р. за умови нереалізації в цей строк Відповідачем товару в контексті вищенаведеного тлумачення останнім п.3.3 Договору.
Крім того, зазначення у п.3.3 Договору, щодо проведення розрахунків за товар один раз в 45 днів не поставлено в залежність від моменту подальшої реалізації товару Відповідачем.
Як встановлено судом, товар згідно Договору поставлявся Позивачем трьома різними у часі поставками, кожна з яких містила однакові ознаки товару: «сувенір декоративно-трав'яний вазон». Проте, Відповідачем не пояснено суду, яким чином, при зазначеному вище тлумаченні ним п.3.3 Договору, останнім обраховуватимуться 45 днів від реалізації кожної одиниці товару, поставлених за різними в часі накладними та неідентифікованих окремими (повідношенню одне до одного), а загальними ознаками.
Пунктом ж 3.3 Договору чітко визначено, що розрахунки за товар здійснюються один раз в 45 днів з моменту отримання Покупцем (Відповідачем) товару від Постачальника (Позивача).
Відтак, строк, протягом якого Відповідач зобов'язаний здійснити оплату отриманого ним (поставленного Продавцем) товару закінчується зі спливом 45 днів після здійснення кожної поставки.
Щодо стягнення 199,48грн. 3% річних.
У заяві про зменшення розміру позовних вимог, Позивач просить стягнути з Відповідача 199,48грн. 3% рінчих, розрахунок яких наводить у заяві про збільшення розміру позовних вимог та у позовній заяві. Відповідно до наведених розрахунків, вихідними даними для розрахунку 3% є розмір річних -3%, та суми і періоди прострочення за Договором; розтахунки проведений станом на час подання заяви про зменшення розміру позовних вимог (04.07.2011р.).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність проведеного розрахунку 3% річних, суд зазначає, що такий проведено невірно.
Так, враховуючи дати та суми поставок, дати та суми здійснення часткових оплат (наведені у зазначених вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу накладних та актах звірки), та з врахуванням п.3.3 Договору (щодо здійснення оплати після 45 днів з моменту отримання товару), розмір боргу Відповідача перед Позивачем за Договором був такий:
сума боргу (грн.)дата виникнення боргуперіод існування боргу
18362,508.02.2011р.10 днів
- 4937,518.02.2011р.борг відсутній
8677,508.03.2011р.10 днів
2837518.03.2011р.20 днів
1747507.04.2011р.70 днів
16547,516.06.2011р.19 днів (станом на 04.07.2011р.
Відтак, при перевірці правильності проведеного Позивачем розрахунку 3% річних, суд зазначає, що розрахунок проведено невірно, - із зазначенням неточних вихідних даних в частині дат та сум виникнення боргу, а відтак, періодів його існування.
З врахуванням наведеного, перевіривши правильність розрахунку 3% річних, сума 3% річних, які належать до стягнення, складає 195,24грн.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.3.3 Договору, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 195,24грн., в частині стягнення 4,24грн. 3% річних слід відмовити.
Щодо стягнення 1030,67грн. пені.
У заяві про зменшення розміру позовних вимог Позивач просить стягнути з Відповідача 1030,67грн. пені.
Розрахунки пені Позивач наводить у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, при чому, вихідними даними є сума боргу, період існування, та розмір облікової ставки НБУ за відповідні періоди; розрахунки проведені станом на 04.07.2011р.
Відповідно до п.6.1 Договору, за несвоєчасну оплату за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний протермінований день від несвоєчасно сплаченої, несплаченої чи сплаченої не в повному обсязі суми.
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає, що Позивачем невірно розраховано суми боргу за відповідні періоди. Відтак, при перевірці розрахунку пені слід виходити з сум боргу та періодів, зазначених у таблиці, наведеній вище у мотивувальній частині рішення щодо стягнення 3% річних.
Перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд зазначає, що розмір належної до стягнення пені складає 1008,79грн.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.6.1 Договору, суд зазначає, що позовні вимоги щодо стягненя з Відповідача на користь Позивача пені підлягають до задоволення в розмірі 1008,79грн., в частині стягнення 21,88грн. пені слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
20.07.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.07.2011року.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193, 230, 236 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 629, 690, 692, 712 Цивільного кодексу України. ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд -
1. В позові відмовити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок»(79040, Львівська обл., м.Львів, вул.Городоцька, 359, ідетифікаційний код 35621418) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (80100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) 16547,50грн. боргу, 195,24грн. 3% річних, 1008,79грн. пені, 177,52грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т.Б.