ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-30/13041-2012 08.11.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА
Страхування»
до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової
компанії «Оранта»
про стягнення 4 370,00 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Іванченко Ю.С. представник за довіреністю № 2904/18 від 03.10.12.
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(далі -позивач) до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(далі -відповідач) про стягнення 4 880,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.12. порушено провадження у справі № 5011-30/13041-2012, розгляд справи призначено на 11.10.12.
Представник відповідача в судове засідання 11.10.12. не з'явився, проте 11.10.12. через відділ діловодства суду подав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених в відзиві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 08.11.12.
В судовому засіданні 08.11.12. представником позивача на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 370,00 грн.
Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
В судовому засіданні 08.11.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення.
Представник відповідача в судове засідання 08.11.12. повторно не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/13041-2012.
В судовому засіданні 08.11.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
03.02.09. між позивачем (Страховиком) та Шмотолохом Володимиром Михайловичем (Страхувальником) було укладено Договір страхування № 2100449, відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки «ВАЗ 2107», д.р.н. АК0076ВВ.
13.07.09. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась о 16:30 год. на 564+800 м автодороги Алушта-Ялта АР Крим, автомобіль марки «ВАЗ 210700-20», д.р.н. АК0076ВВ отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 8432529, виданою відділенням Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території м. Джанкою.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля «Renault», д.р.н. АР6007АА Івановим В.І. вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Першотравневого районного суду Донецької області від 12.10.09. в адміністративній справі № 3-1017-09.
Згідно рахунку-фактури № 18 від 21.07.09. вартість технічного обслуговування та ремонту автомобіля марки «ВАЗ 210700-20», д.р.н. АК0076ВВ склала 5 650,00 грн.
Позивач страховим актом № 8647/09/05/27 від 21.09.09. визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 4 880,00 грн., виплата якого Позивачем підтверджується платіжним дорученням № 15739 від 22.09.09.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault», д.р.н. АР6007АА застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5973834.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача, останній відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (редакція Закону, що діяла на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди) повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту.
Пунктом 34.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (у даному випадку -на відповідача) покладено обов'язок терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Докази виконання відповідачем покладеного на нього Законом обов'язку в матеріалах справи відсутні. В матеріалах справи також відсутні і докази того, що невиконання цього обов'язку з боку відповідача відбулось внаслідок об'єктивних обставин.
Крім того, відповідачем також порушено обов'язок, встановлений статтями 36 та 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (редакція Закону, що діяла на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.
У відповідності до матеріалів справи позивач направив на адресу відповідача претензію № 1278/18/ЦВ від 03.03.10. з додатками про сплату страхового відшкодування.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (редакція Закону, що діяла на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди) Відповідач повинен був здійснити страхову виплату протягом місяця з дня отримання відповідних документів. Означений обов'язок Відповідач не виконав.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок проведення дослідження експерта чи аварійного комісара покладено саме на Відповідача (пункт 34.1), а до позивача від потерпілої особи перейшло згідно пункту 34.2 лише право (а не обов'язок) на проведення відповідних досліджень.
Позивачу Законом одночасно з покладенням означених вище обов'язків надано досить суттєвий перелік прав, у тому числі і право з'ясування обставин страхового випадку та визначення розміру завданих збитків власним розслідуванням. Означеним правом відповідач не скористався та не надав суду взагалі жодного доказу здійснення ним будь-якої дії.
За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи відповідача, оскільки мова у ньому йде про порушення правових норм, обов'язок виконання яких Законом покладено саме на відповідача у справі.
Оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач фактично ухилявся від виконання своїх обов'язків, суд визнає право позивача на визначення розміру збитків за рахунками СТО (тобто, реальної вартості відновлювального ремонту).
Полісом № ВС/5973834 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), в розмірі 25 500,00 грн.
У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № ВС/5973834 становить 510,00 грн.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню повністю у розмірі 4 370,00 грн. (4 880,00 грн.-510,00 грн.).
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідачем не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, б. 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(0407, м. Київ, вул. Еллінська, б. 8; ідентифікаційний код 20474912) 4 370 (чотири тисячі триста сімдесят) грн. 00 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.11.12.
Суддя Т.М. Ващенко