"08" листопада 2012 р. Справа № 5016/246/2012(5/7)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддіМіщенка П.К. Куровського С.В., Хандуріна М.І.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк"
на ухвалу та на постанову у справі господарського судугосподарського суду Миколаївської області від 07.06.2012 року Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року №5016/246/2012(5/7) Миколаївської області
за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця" Приватного підприємства "Мажар-2"
провизнання банкрутом
В судовому засіданні взяли участь представники: від ПП "Мажар-2" -Кочнєв Д.В.; від ПАТ "Ерсте Банк" -Самофал Л.І.; арбітражний керуючий Шульга Д.Л.;
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.06.2012 року у справі № 5016/246/2012(5/7) (суддя Міщенко В.І) затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного підприємства "Мажар-2" станом на 05.06.2012 р. у сумі 78 766 659,04 грн., а саме:
№ п.п. Найменування кредиторів Сума вимог заявлених кредитором, грн Визнані вимоги, грн.
Всього, грн. В тому числі
Основний боргРозмір штрафу, пені, грн.
1. Перша черга кредиторських вимог 1.1. Відшкодування витрат по сплаті судового збору
1.1.1. ТОВ "Автомир Вінниця"5365,005365,00--
1.1.2. ТОВ "Автодом Николаев"1073,001073,00--
1.1.3. ПАТ "Ерсте Банк"1073,00 1073,00--
1.1.4. ОСОБА_81094,00 1094,00--
1.2. Відшкодування витрат на публікацію оголошення про банкрутство
1.2.1. Ліквідатор Шульга Д.Л.647,00 647,00--
1.3. Вимоги, які забезпечені заставою майна
1.3.1. ПАТ "Ерсте Банк"38325648,23 3844503,19--
2. Третя черга кредиторських вимог
2.1. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС13 108,8613 108,8613 108,86-
3. Черверта черга кредиторських вимог
3.1. ТОВ "Автомир Вінниця"17935143,4417935143,4417935143,44-
3.2.ТОВ "Автодом Николаев"16935960,1316935960,1316935960,13-
3.3.ОСОБА_84500000,00 4500000,004500000,00-
3.4.ОСОБА_9129428,00 3608,403608,40-
3. Шоста черга кредиторських вимог
3.1. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської областіДПС43,0243,02-43,02
3.2.ОСОБА_81125000,001125000,00-1125000,00
Всього78973584,087866659,04
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі № 5016/246/2012(5/7) (Головуючий суддя Сидоренко М.В., судді Жеков В.І. та Аленін О.Ю.) апеляційну скаргу задоволено частково.
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 07.06.2012р. скасовано частково, виклавши абзац перший її висновків в наступній редакції:
Затвердити реєстр вимог кредиторів приватного підприємства «Мажар-2»станом на 05.06.2012р. в сумі 78 768 646,23 грн., а саме:
№ п/п Найменування кредиторів Сума вимог заявлених кредиторів, грн Визнані вимоги, грн.
Всього, грн. В тому числі
Основний боргРозмір штрафу, пені, грн.
1. Перша черга кредиторських вимог
1.1. Відшкодування витрат по сплаті судового збору
1.1.1. ТОВ "Автомир Вінниця"5365,005365,00--
1.1.2. ТОВ "Автодом Николаев"1073,001073,00--
1.1.3. АТ "Ерсте Банк"1073,00 1073,00--
1.1.4. ОСОБА_81094,00 1073,00--
1.2. Відшкодування витрат на публікацію оголошення про банкрутство
1.2.1. Ліквідатор Шульга Д.Л.647,00 647,00--
1.3. Вимоги, які забезпечені заставою майна
1.3.1. ПАТ "Ерсте Банк"36904577,57 38244503,19--
2. Третя черга кредиторських вимог
2.1. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської областіДПС13108,8613 108,8613 108,86-
3. Четверта черга кредиторських вимог
3.1. ТОВ "Автомир Вінниця"17935143,4417935143,4417935143,44-
3.2.ТОВ "Автодом Николаев"16935960,1316935960,1316935960,13-
3.3АТ "Ерсте Банк"1341973,811341973,81
3.4.ОСОБА_84500000,00 4500000,004500000,00-
3.5.ОСОБА_9129428,00 3608,403608,40-
4. Шоста черга кредиторських вимог
4.1. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської областіДПС43,0243,02-43,02
4.2.ОСОБА_81125000,001125000,00-1125000,00
Всього78973584,0878768646,23
В іншій частині ухвалу від 07.06.2012 року, в редакції ухвали від 08.06.2012 року залишено без змін.
Не погоджуючись із процесуальними актами попередніх судових інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням змінити ухвалу господарського суду Миколаївської області від 07.06.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі № 5016/246/2012(5/7), виключивши з реєстру вимог кредиторів вимоги ОСОБА_8, ТОВ "Автомир Вінниця", ТОВ "Автодом Николаев", ОСОБА_9, Шульги Д.Л. та уточнивши вимоги ПАТ "Ерсте Банк", посилаючись на порушення та невірне застосування судами приписів ст. ст. 3, 92, 228 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, ч. 1 ст. 101, 105, 112 Господарського процесуального кодексу України.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що внаслідок винесення ухвали за результатами попереднього засідання про визнання грошових вимог, кредитор набуває права брати участь у провадженні у справі про банкрутство і отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника, що за своїм змістом дорівнює судовому рішенню про задоволення позову.
Правовим наслідком винесення ухвали про відхилення грошових вимог кредитора є позбавлення кредитора брати участь у справі про банкрутство і отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника, що за своїм змістом дорівнює судовому рішенню про задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
За результатами попереднього засідання господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кожного із кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.
Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у попередньому судовому засіданні господарський суд, що здійснює правосуддя у справах про банкрутство, зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, що подані протягом тридцяти денного строку після публікації оголошення, незалежно від факту їх визнання чи невизнання боржником.
Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Кредитори повинні довести свої грошові вимоги відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, актами звірок,первинними товарно-транспортними накладними та ін.), тобто, факти наявності грошових зобов'язань боржника повинні бути встановлені господарським судом, як за розміром так і за суттю.
Відповідно до ч.2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
На підставі вимог ч.1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У мотивувальній частині ухвали від 07.06.2012 зазначено, що затвердженню підлягає наданий ліквідатором банкрута реєстр вимог кредиторів станом на 05.06.2012 р. на загальну суму 78 766 659,04 грн.
Оскаржувана ухвала мотивована тим, що рішення боржника про невизнання грошових вимог оскаржено до суду тільки Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк", який просив визнати грошові вимоги банку у сумі 38 325 648,23 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів з урахуванням їх фактичної забезпеченості на підставі результатів оцінки майнового комплексу боржника та тим, що у судовому засіданні представник 2-го кредитора та ліквідатор дійшли згоди про визнання грошових вимог 2-го кредитора, які включено ліквідатором до реєстру вимог кредиторів станом на 05.06.2012 р., на загальну суму 38 244 503,19 грн.
Переглядаючи ухвалу господарського суду за результатами попереднього засідання, Одеський апеляційний господарський суд у постанові від 30.07.2012 року встановив, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду винесена з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови.
На думку апеляційної інстанції ухвала частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, в зв'язку з чим вона підлягає частковому скасуванню.
Судом другої інстанції встановлено, що ухвалою місцевого господарського суду від 08.06.2012 р. в оскаржуваній ухвалі від 07.06.20012 р. виправлено описку, а саме в мотивах загальну суму по реєстру вимог кредиторів станом на 05.06.2012 р. виправлено на 78 766 619,04 грн., а в висновках, відповідно, затверджено Реєстр вимог кредиторів ПП «Мажар-2»станом на 05.06.2012 р. у сумі 78 766 619,04 грн., отже апеляційним господарським судом розглянуто оскаржувану ухвалу від 07.06.2012 р. з урахуванням наведеної вище ухвали про виправлення описки від 08.06.2012 р.
Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що місцевим господарським судом помилково затверджено вимоги ОСОБА_8 в сумі 1094 грн., оскільки такі вимоги підлягають задоволенню в сумі 1073 грн., як розмір судового збору за подання кредиторської заяви, який складав 1073 грн.( 1 розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до пп.14 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір")
Крім того, суд другої інстанції встановив, що у першій черзі реєстру вимог кредиторів, кредиторські вимоги АТ "Ерсте Банк" включені у сумі 38 244 503,19 грн., як такі, що в повній мірі забезпечені заставою.
Проте, Одеський апеляційний господарський суд дійшов до висновків, з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, що такі вимоги мають бути включені до четвертої черги задоволення вимог кредиторів та до першої черги віднесені як ліквідатором Шульгою Д.Л. так, і відповідно судом, помилково, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з заяви Банку з вимогами до Боржника та додатків до неї (кредиторські вимоги АТ "Ерсте Банк" в т.1), зобов'язання Боржника в розмірі 168 047,11 дол. США за договором поруки № 014/2061/3/23626/1 від 26.09.2008 р., укладеним між Банком та Боржником для забезпечення зобов'язань ОСОБА_10 за кредитним договором № 014/2061/3/23626 від 26.09.2008 р., укладеним між Банком та ОСОБА_10, заставою не забезпечені.
Також колегія суддів другої інстанції погодилась із посиланням Банку про невірне зазначення його скороченої назви "ПАТ "Ерсте Банк", оскільки згідно до статутних документів скорочена назва Банку зазначається як "АТ "Ерсте Банк".
Поряд з тим, апеляційний господарський суд відхилив посилання Банку, в силу необґрунтованості, на недоведеність витрат ліквідатора Шульги Д.Л. на публікацію оголошення в газеті "Голос України", які включені до Реєстру та задоволені судом в розмірі 647, 00 грн. та на арифметичну помилку, допущену ліквідатором під час складання Реєстру, а саме, внесення до нього вимог Банку в розмірі 38 244 503,19 грн., замість заявлених 38 325 648, 23 грн., та відповідне помилкове затвердження місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі невірної суми вимог в Реєстрі.
Апеляційний господарський суд встановив, що вимоги Банку до Боржника, станом на момент затвердження Реєстру вимог кредиторів, мають бути задоволені в розмірі 38 246 551, 38 грн. та зазначив, що із зазначеною сумою вимог в судовому засіданні апеляційної інстанції письмово погодився і представник Банку, про що зазначив у поданому до апеляційної інстанції поясненні від 30.07.2012 р. (вх. № 1942/12/Д6).
Крім того, судом другої інстанції відхилено заперечення Банку про передчасне включення місцевим судом до Реєстру вимог кредиторів, ОСОБА_8, ТОВ "Автомир Вінниця", ТОВ "Автодом Миколаїв", з посиланням на те, що висновки місцевого господарського суду на момент винесення ухвали за результатами попереднього засідання, про доведеність вимог названих кредиторів, є обґрунтованими.
Поряд з тим, не прийнято апеляційним господарським судом до уваги посилання Банку на те, що договір поруки № П-1/1 від 16.03.2012 р., укладений між Банкрутом та ОСОБА_8 на забезпечення зобов'язання ОСОБА_11 та підписаний самим ОСОБА_11, як директором Боржника, є недійсним, відповідно до положень ст. ст. 13, 238 Цивільного кодексу України, оскільки заявник невірно тлумачить вказані норми чинного законодавства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши в касаційному порядку ухвалу господарського суду за результатами попереднього засідання та постанову суду апеляційної інстанції вважає, що останні прийняті з порушенням норм процесуального права, а також, вимог ст.ст.1, 11, 14, 15 спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в зв'язку з чим, підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.4-7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально -більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.
Згідно вимог ч. ч. 1,2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом , з урахуванням особливостей, встановлених Законом України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що звернення кредитора в процедуру банкрутства боржника за захистом свого порушеного майнового права, у тому числі, за отриманням задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника, є альтернативою задоволення вимог кредитора, внаслідок захисту його майнових інтересів у позовному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 1 спеціального Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.
Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Як вбачається з тексту ухвали господарського суду за результатами попереднього засідання від 07.06.2012 року, суд фактично ухилився, в порушення вимог ст.ст.4-2, 4-7, ст. 43, 84 ГПК України, від розгляду грошових вимог кредиторів, що були включені розпорядником майна до реєстру та мали бути предметом розгляду у судовому засіданні.
Ухвала господарського суду не містить правової оцінки змісту заяв кредиторів, що звертались до господарського суду та боржника в тридцятиденний термін, в порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В ухвалі за результатами попереднього засідання, в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд не розглянув та не встановив підстави, причини та період виникнення вимог кожного з кредиторів до боржника, не з'ясував, чи мали місце обставини, на які посилаються кредитори, та якими доказами вони підтверджуються. Крім того, суд першої інстанції не послався в ухвалі від 07.06.2012 року на правову кваліфікацію відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у попередньому засіданні.
Господарський суд також, не з'ясував характер вимог вказаних кредиторів, а саме - чи в повному обсязі останні мають грошовий характер, не з'ясував, відносно кожного кредитора, момент виникнення грошових вимог, в наслідок чого, не встановив, на підставі належних доказів, чи мають вимоги вказаних кредиторів конкурсний характер.
Крім того, суд першої інстанції, в мотивувальній частині ухвали не послався на належні та допустимі докази, а також не надав правовий аналіз конкретним первісним документам, які були додані кредиторами до письмових заяв в підтвердження грошових вимог, у строки, визначені ст. 14 спеціального Закону .
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд Миколаївської області, в порушення вимог ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", затвердивши реєстр вимог кредиторів, поданий розпорядником майна, фактично не здійснив судовий розгляд реєстру вимог кредиторів ПП "Мажар-2".
Щодо перегляду ухвали господарського суду за результатами попереднього засідання в апеляційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:
1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу -без задоволення.
2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.
4) змінити рішення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із висновками суду другої інстанції, що викладені у постанові від 30.07.2012 року, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції, всупереч приписам ст. 101 Господарського процесуального кодексу України щодо повторного розгляду справи, недоліків ухвали господарського суду за результатами попереднього засідання не усунув.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції в ухвалі від 07.06.2012 року взагалі ухилився від надання аналізу кредиторських вимог, апеляційний господарський суд наділений правом повторного розгляду ухвали, за результатами попереднього засідання, виходячи з вимог ст. 101 ГПК України, по суті, справу не розглянув.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог ст.ст. 32, 33, 34, 43, 84, 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції в постанові припустився правового аналізу доказів, на які взагалі відсутні посилання в ухвалі суду першої інстанції, та які не були описані судом першої інстанції, що свідчить про допущену судами неповноту судового слідства та розгляд справи про банкрутство при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Допущені господарським судом Миколаївської області та Одеським апеляційним господарським судом в ухвалі та постанові порушення норм процесуального права, та спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виходячи з меж компетенції, передбаченої ст. 111-7 ГПК України, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, отже оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду Миколаївської області належить розглянути справу, з урахуванням наведеного у даній постанові, здійснити, з урахуванням приписів ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України та ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, з наданням правового аналізу, виходячи з вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошовим вимогам кредиторів, які звернулись до суду у даній справі та щодо яких виникли заперечення, з'ясувати характер вимог, підстави та момент виникнення останніх, та надати оцінку, письмовим доказам, що були подані кредиторами в підтвердження грошових вимог до боржника.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариствас "Ерсте Банк" -задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 07.06.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі №5016/246/2012(5/7) -скасувати.
Справу №5016/246/2012(5/7) передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий П.К. Міщенко
Судді С.В. Куровський
М.І. Хандурін