"07" листопада 2012 р. Справа № 5004/1231/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", м. Луцьк
до відповідача: Приватного вищого навчального закладу "Міжнародний науково -технічний університет імені академіка Юрія Бугая", м. Київ
про усунення перешкод в користуванні майном
Суддя Кравчук А.М.
Представники:
від позивача: н/з
від відповідача: Сєтов М. О., довіреність від 17.10.2012 року №01/8694
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" звернувся до господарського суду з позовом про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення відповідача - приватного вищого навчального закладу "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" із нежитлового приміщення /А-4/ загальною площею 4 293, 5 м. кв., що знаходиться за адресою: вул. Гетьмана Сагайдачного, 6, м. Луцьк та стягнення з останнього судових витрат по справі в сумі 1 073 грн. 00 коп.
Вимоги обґрунтовує тим, що товариству з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", позивачу по справі, належить спірне приміщення на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 11.04.2006 року та витягом про реєстрацію права власності від 08.09.2008 року на нежитлове приміщення /А-4/ загальною площею 4 293, 5 м. кв., що знаходиться за адресою: вул. Гетьмана Сагайдачного, 6, м. Луцьк. Відповідач використовує спірне приміщення без будь-яких правових підстав, чим порушує права позивача.
Разом з тим позивач зазначає, що спірне приміщення використовується Луцьким біотехнічним інститутом - філією відповідача без статусу юридичної особи для здійснення освітньої діяльності.
Відповідно до ст. 16 ГПК України справи у спорах про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна. Місцезнаходження спірного майна - вул. Гетьмана Сагайдачного, 6, м. Луцьк., тому спір підсудний господарському суду Волинської області. Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 02.03.2011 року по справі №7/174.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.10.2012 року та в клопотанні від 24.10.2012 року позовні вимоги заперечує, просить зупинити провадження у справі до вирішення Рівненським апеляційним господарським судом справи №5004/725/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" до товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.04.2006 року, повернення приміщення та звільнення його відповідачем.
Клопотання мотивував тим, що рішенням господарського суду Волинської області від 03.08.2012 року №5004/725/12 постановлено:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11.04.2006р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та товариством з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №1173.
- визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, б.6, загальною площею 2542,7кв.м
- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" звільнити та повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, б.6, загальною площею 2542,7кв.м.
Зазначене рішення суду не набрало законної сили, оскільки оскаржується в апеляційному порядку, а тому розгляд даної справи не можливий до вирішення Рівненським апеляційним господарським судом справи №5004/725/12.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 року апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" на рішення господарського суду Волинської області від 03.08.12 року у справі № 5004/725/12 прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 17.10.2012 року. 17.10.2012 року у судовому засіданні оголошено перерву до 30.10.2012 року. Ухвалою суду від 24.10.2012 року розгляд справи відкладено на 07.11.2012 року, позивача зобов'язано подати суду належно засвідчені копії Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій, вирішення клопотання відповідача від 24.10.2012 року про зупинення провадження у справі суд відклав до наступного судового засідання.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.2012 року та у відзиві від 05.11.2012 року просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач не є власником спірного приміщення, підстави набуття права власності позивачем на спірне приміщення, а саме рішення господарського суду Волинської області №6/51-75 від 04.08.2008 року скасовано, договір купівлі-продажу від 11.04.2006 року визнано недійсним (постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012 року по справі №5004/725/12 залишено без змін), тому позивач не має права звертатися до суду з вимогою усунути перешкоди у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися спірним майном.
Представник позивача в судові засідання 24.10.2012 року та 07.11.2012 року не з'явився, витребувані судом документи не подав, повноважного представника не направив, хоча був вчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 51).
Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18.
Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20145116 від 08.09.2008 року (а. с. 9) нежитлове приміщення /А-4/ загальною площею 4 293, 5 м. кв., що знаходиться за адресою: вул. Гетьмана Сагайдачного, 6, м. Луцьк є приватною власністю позивача на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2006 року та рішення суду №6/51-75 від 04.08.2008 року.
Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За приписами ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право. Захист від порушень права володіння здійснюється за допомогою негаторного позову про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний володілець).
За своєю правовою природою даний позов полягає в усуненні перешкод в користуванні належним позивачу у справі майном - нежитлове приміщення /А-4/ загальною площею 4 293, 5 м. кв., що знаходиться за адресою: вул. Гетьмана Сагайдачного, 6, м. Луцьк, тобто є негаторним та полягає в усуненні перешкод в користуванні безпосередньо нежитловим приміщенням.
Предметом позову є вимога позивача про спонукання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном (нежитлове приміщення /А-4/ загальною площею 4 293, 5 м. кв., що знаходиться за адресою: вул. Гетьмана Сагайдачного, 6, м. Луцьк.), а підставою позову - порушення відповідачем цього права, яке полягає у безпідставному користуванні відповідачем майном позивача.
Так, предметом негаторного позову (усунення будь-яких порушень права) становить вимога володіючого майном власника (титульного володільця) до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою ж такого позову (негаторного) є належне право позивача користуватися і розпоряджатися майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
Оскільки особливістю негаторного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі, то позивачем цього позову може бути лише власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження.
Як зазначалося вище, однією із підстав набуття права власності позивачем на спірне приміщення є рішення суду від 04.08.2008 року №6/51-75.
Рішенням господарського суду Волинської області від 04.08.2008 року по справі №6/51-75 постановлено, зокрема, визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" право власності на приміщення учбового корпусу по вул. Сагайдачного, 6 у місті Луцьку площею 1 750, 8 кв. м.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року №6/51-75 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2012 року №6/51-75 постанову суду другої інстанції залишено без змін.
Отже, рішення суду від 04.08.2008 року №6/51-75 не є підставою виникнення права власності у позивача на спірне майно.
Рішенням господарського суду Волинської області від 03.08.2012 року №5004/725/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" до товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.04.2006 року повернення приміщення та звільнення відповідачем вказаного приміщення постановлено:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11.04.2006р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та товариством з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №1173.
- визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, б.6, загальною площею 2542,7кв.м
- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" звільнити та повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, б.6, загальною площею 2542,7кв.м. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року №5004/725/12 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Клопотання відповідача від 24.10.2012 року про зупинення провадження у справі судом відхилено, оскільки відпали зазначені у ньому підстави.
Відповідно до ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, з огляду на аналіз вищенаведеної норми матеріального права позивачем за негаторним позовом може бути власник або володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Разом з цим, обов'язковою підставою, лише за наявності якої можливе звернення до суду з негаторним позовом, є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
При цьому, з огляду на наведену норму ст. 391 ЦК України характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Оскільки підстави виникнення права власності позивача на спірне майно відпали, а саме: договір купівлі-продажу від 11.04.2006 року визнаний недійсним рішенням господарського суду Волинської області від 03.08.2012 року №5004/725/12, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року, рішення суду №6/51-75 від 04.08.2008 року про визнання за позивачем права власності на приміщення учбового корпусу по вул. Сагайдачного, 6 у місті Луцьку площею 1 750, 8 кв. м. скасовано постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року, яка залишена без змін постановою ВГС України від 18.09.2012 року, а згідно ст. 124 Конституції України та ст.115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, то позивачем не доведено права власності на нежитлове приміщення /А-4/ загальною площею 4 293, 5 м. кв., що знаходиться за адресою: вул. Гетьмана Сагайдачного, 6, м. Луцьк.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки, за результатами розгляду справи факт порушення прав та законних інтересів позивача не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Підстави віднесення судових витрат на відповідача відсутні.
Керуючись ст. ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" до приватного вищого навчального закладу "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" про усунення перешкод в користуванні майном відмовити.
Повний текст рішення
складений 12.11.2012 року
Суддя А. М. Кравчук