ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-30/12907-2012 08.11.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»
до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»
про стягнення 50 000,00 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
від позивача: Голоднюк О.Г. представник за довіреністю № 7 від 03.01.12.
від відповідача: Вербенко В.А. представник за довіреністю № 0401/12-02 від 04.01.12.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»про стягнення 50 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.12. порушено провадження у справі № 5011-30/12907-2012, розгляд справи призначено на 02.10.12.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 18.10.12.
В судовому засіданні 18.10.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 08.11.12.
В судовому засіданні 08.11.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.11.12. проти позову за перечив та подав письмовий відзив на позов, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в зв'язку зі спливом позовної давності.
Стосовно строку позовної давності, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Приписами ч. 6 ст. 261 ЦК України встановлено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникає право подати регрес ний позов до суду (правова позиція, що викладена в постанові Судової палати у господарський справах Верховного суду України № 58/168 від 27.03.12.).
У відповідності до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 286 на суму 65 099,18 грн., позивачем своє зобов'язання за договором добровільного страхування в повному обсязі було виконано 14.01.11.
При цьому, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ст. 260 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, перебіг строку позовної давності в даному випадку розпочався 14.01.11.
Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним (ч. 4 ст. 51 ГПК України).
Крім того, приписами ч. 2 ст. 255 ЦК України, письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Таким чином, оскільки позовну заяву № б/н від б/д отриманого Господарським судом міста Києва 17.09.12., то, в силу положень ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України та п. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України, позивачем не пропущено строк позовної давності про звернення з даним позовом до господарського суду.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/12907-2012.
В судовому засіданні 08.11.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
29.06.10. між позивачем (далі -Страховик) та Фалько Іриною Олександрівною (далі -Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0255320.009 (далі - Договір), яким застраховано страхові ризики, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням застрахованим ТЗ, яким є, зокрема, ДТП, а саме автомобілем марки «Nissan», д.р.н. АА5205НІ.
07.11.10. о 17-20 год. в місті Києві по вул. Світла,6 було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля марки «Nissan», д.р.н. АА5205НІ, автомобіля марки «Хюндай», д.р.н. АА5524ВМ, та автомобіля марки «Toyota», д.р.н. АА2778НР, а саме: Щербик К.М., керуючи транспортним засобом «Toyota», д.р.н. АА2778НР, не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Nissan», д.р.н. АА5205НІ під керуванням Фалько А.В. та автомобілем «Хюндай», д.р.н. АА5524ВМ під керуванням Опанасенко А.О., що призвело до пошкодження транспортних засобів, порушивши при цьому ПДР України, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.
Вказане підтверджується довідкою управління Державтоінспекції ГУ МВС України в м. Києві, постановою Дарницького районного суду міста Києва від 30.12.10. в адміністративній справі № 3-12247/10, відповідно до якої Щербика Костянтина Михайловича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.
07.11.10. Страхувальник звернувся до позивача із заявою № б/н про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до звіту № 3933 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Nissan», д.р.н. АА5205НІ, складеного 16.11.10. суб'єктом оціночної діяльності, ремонтної калькуляції № 3933 від 16.11.10., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 68 216,77 грн.
При цьому, суд відзначає, що дані, зазначені у вказаній ремонтній калькуляції відповідають встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, відображає суму завданих збитків.
На підставі страхового акту № 3730.206.10.01.01. від 04.01.11., позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 65 099,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 286 від 14.01.11. на суму 65 099,18 грн. (належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 65 099,18 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/7940620 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Toyota», д.р.н. АА2778НР, яким спричинено ДТП, що зумовило нанесення шкоди автомобілю «Nissan», д.р.н. АА5205НІ, належить Фалько І.О.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина Щербика К.М., який керував автомобілем марки «Toyota», д.р.н. АА2778НР, встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля марки «Toyota», д.р.н. АА2778НР, застрахована у відповідача згідно з полісом № ВЕ/7940620.
Відповідно до п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах, зокрема, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір ІІІ типу).
З полісу № ВЕ/7940620 вбачається, що він є договором ІІІ типу. Строк дії з 05.11.10. по 04.11.11.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Вказаним договором (поліс № ВЕ/7940620) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майно становить 50 000,00 грн., франшиза становить -1 000,00 грн.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Регресною вимогою № 9397 від 12.06.12., позивач звертався до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи все вищевикладене, з огляду на визначені полісом № ВЕ/7940620 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі: 49 000,00 грн. (50 000,00 грн. -1 000,00 грн. (франшиза)), внаслідок чого позовні підлягають частковому задоволенню.
Приймаючи до уваги вищевикладене, судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(04070, м. Київ, Подільський район, вул. Костянтинівська, б. 56, оф. 13; ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»(01025, м. Київ, вул. Десятинна, б. 4/6; ідентифікаційний код 30968986) 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп. -суму страхового відшкодування, 1 577 (одну тисячу п'ятсот сімдесят сім) грн. 31 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12.11.12.
Суддя Т.М. Ващенко