01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"06" листопада 2012 р. Справа № 3/087-12
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", м. Боярка
до Комунального підприємства "Фастівтепломережа", м. Фастів
про стягнення 2122949,66 грн.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи:
Публічним акціонерного товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (надалі позивач) заявлено позов до Комунального підприємства "Фастівтепломережа" (надалі відповідач) про стягнення 2122949,66 грн., з яких: 1959827,90 грн. основний борг, 9481,60 грн. інфляційні втрати, 126979,50 грн. пеня та 26660,66 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем газу за договорами
№ 2702700032-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р. та № 270270032-ТКЕ-ТЕ/12 від 29.02.2012 р. на постачання природного газу за регульованими тарифами для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2012 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 30.08.2012 р.
Наказом Голови господарського суду Київської області від 20.08.2012 р.
№ 14/1-А суддю Лопатіна А.В. відряджено у м. Київ для участі у семінарі суддів, які спеціалізуються на розгляді справ про банкрутство з 9-00 год. до 14-00 год. 30 серпня 2012 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2012 р. розгляд справи призначено на 25.09.2012 р.
Присутній у судовому засіданні 25.09.2012 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву. Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2012 р. розгляд справи відкладено на 23.10.2012 р.
15.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано клопотання про заміну ПАТ "Київоблгаз" на ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", у зв'язку з укладенням між ними договору про відступлення права вимоги, але належним чином завіреної копії вказаного договору суду не надано.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2012 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 06.11.2012 р. та задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду спору у порядку ст. 69 ГПК України.
Присутній у судовому засіданні представник позивача належних доказів (договору тощо), відступлення права вимоги, за яким ПАТ "Київоблгаз" відступило право вимоги за договорами № 2702700032-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р. та
№ 270270032-ТКЕ-ТЕ/12 від 29.02.2012 р. на постачання природного газу за регульованими тарифами для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання та які є підставою заявлених позовних вимог у даній справі, Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", суду не надав.
Враховуючи наведене вище та обмежений процесуальний строк розгляду справи, у зв'язку з відсутністю належних доказів відступлення ПАТ "Київоблгаз" Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" права вимоги на сплату заборгованості у розмірі 2122949,66 грн., суд вирішив у задоволенні клопотання ПАТ "Київоблгаз" про заміну позивача у даній справі відмовити.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду від 02.08.2012 р., 30.08.2012 р., 25.09.2012 р. та 23.10.2012 р. в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, суд
встановив:
01 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню і газифікації "Київоблгаз" (постачальник, позивач у справі) та Комунальним підприємством "Фастівтепломережа" (споживач, відповідач у справі) було укладено договір № 2702700032-ТКЕ-ТЕ/11 (надалі договір 1) на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.
20 грудня 2011 року між ПАТ по газопостачанню і газифікації "Київоблгаз" та КП "Фастівтепломережа" було укладено додаткову угоду № 2 до договору
№ 2702700032-ТКЕ-ТЕ/11 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до якої вказаний договір викладено у новій редакції, а саме:
Відповідно до п. 1.1. договору 1 постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах , строк і порядку та на умовах, передбачених договором.
Абзацом третім пункту 4.2.1 договору 1 у новій редакції сторони погодили, що сума до сплати за 1000 куб. м. природного газу складає 1309,20 грн.
Згідно з п. 2.6. та 2.9. договору 1 послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. Акти приймання-передачі газу є
Відповідно до п. 10.1, договір 1 набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012 р. Останній підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток підприємств.
29 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню і газифікації "Київоблгаз" та Комунальним підприємством "Фастівтепломережа" було укладено договір № 2702700032-ТКЕ-ТЕ/12 (надалі договір 2) на постачання природного газу за регульованим тарифом для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах , строк і порядку та на умовах, передбачених договором. .
Абзацом третім пункту 4.2.1 договору 2 сторони погодили, що сума до сплати за 1000 куб. м. природного газу складає 1309,20 грн.
Згідно з п. 2.6. та 2.9. договору 2 послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.
Відповідно до п. 10.1, договір 2 набирає чинності з дати його підписання та поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня
2012 року, та укладається на строк до 31.12.2012 р. Останній підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток підприємств.
На виконання умов зазначених договорів позивачем була проведена поставка газу відповідачеві, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № 2702700032, а саме: за листопад 2011 року на суму 389641,49 грн., за грудень
2011 року на суму 333190,09 грн., за січень 2012 року на суму 430169,08 грн., за лютий 2012 року на суму 497221,07 грн., за березень 2012 року на суму
262834,99 грн. та за квітень 2012 року на суму 46771,18 грн., загалом на суму 1959827,90 грн.
Вказані вище акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб. Доказів звернення до позивача із запереченнями щодо обсягів, якості та вартості поставленого газу відповідачем суду не надано.
У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим (абз. 4, п. 4.6 договорів).
Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відповідно до умов договорів (абз. 4, п. 4.6), відповідач повинен був остаточно розрахуватися за фактично спожиті обсяги газу на підставі вказаних актів до 7 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу включно, тобто за газ поставлений у листопаді 2011 року -до 07 грудня 2011 року, у грудні 2011 року -до 07 січня 2012 року, у січні 2012 року -до 07 лютого 2012 року, у лютому 2012 року -до 07 квітня 2012 року та у квітні 2012 року -до 07 травня 2012 року включно. Проте, як зазначає позивач, відповідач станом на дату судового засідання існуючої заборгованості не погасив.
25.07.2012 р. між позивачем та відповідачем було складено, підписано представниками та скріплено відтисками печаток акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість КП "Фастівтепломережа" перед
ПАТ по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", станом на 25.07.2012 р., за поставлений у період з листопада 2011 року по квітень 2012 рік газ складала 1959827,90 грн.
Присутній у судовому засіданні 25.09.2012 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві КП "Фастівтепломережа" просить провадження у справі припинити, у зв'язку з переходом права вимоги оплати заборгованості за спожитий газ за договорами про відступлення права вимоги
№ 12-168 від 31.08.2012 р. та № 12-171 від 31.08.2012 р. до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Зазначене клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки сторонами не надано суду належних доказів (належним чином завірених копій вказаних вище договорів) відступлення ПАТ "Київоблгаз" Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" права вимоги на сплату заборгованості у розмірі 2122949,66 грн.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження проведення ним у строк визначений договорами оплати за отриманий природній газ, у відповідності до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, згідно яких покладається обов'язок доказування на останнього.
З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання КП "Фастівтепломережа" своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за договорами № 2702700032-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р. та № 270270032-ТКЕ-ТЕ/12 від 29.02.2012 р. у розмірі 1959827,90 грн.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини першої ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами частини другої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Належних доказів сплати відповідачем зазначеної вище суми боргу суду не надано.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідач, зобов'язання щодо сплати заборгованості у розмірі 1959827,90 грн. за поставлений позивачем природний газ, не виконав, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 1959827,90 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, не спростованою відповідачем і, відповідно, підлягає задоволенню.
Окрім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 9481,60 грн. інфляційних втрат, 126979,50 грн. пені та 26660,66 3 % річних.
Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6.2.2 договорів у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зробивши розрахунок пені, за період з 08.12.2011 р. по 26.07.2012 р. (вказаний у розрахунку позивача), включно, по заборгованості за кожен місяць поставки окремо, суд встановив, що сума відповідного розрахунку суду більша результату розрахунку позивача, а тому вимоги останнього щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 126979,50 грн.
Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зробивши розрахунок 3% річних, за період з 08.12.2011 р. по 26.07.2012 р. (вказаний у розрахунку позивача), включно, по заборгованості за кожен місяць поставки окремо, суд встановив, що сума відповідного розрахунку суду більша результату позивача, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 26660,66 грн.
Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р.
№ 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].
З розрахунку відповідача вбачається, що останнім не враховано індекси інфляції за квітень -серпень 2012 року, оскільки індекс інфляції за місяці у вказаний період становить менше одиниці, що суперечить вимогам ст. 625 ЦК України, де вказано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватись за увесь час прострочення.
Зробивши розрахунок інфляційних втрат, врахувавши зазначені вище роз'яснення Вищого господарського суду України, за період з 08.12.2011 р. по 26.07.2012 р. (вказаний у розрахунку позивача), включно, по заборгованості за кожен місяць поставки окремо, суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, оскільки результат суду становить сума з від'ємним показником, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат залишаються судом без задоволення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1959827,90 грн. основного боргу, 26660,66 грн. 3% річних та 126979,50 грн. пені, загалом 2113468,06 грн.
Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Фастівтепломережа" (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Семена Палія, буд. 9; код ЄДРПО України 05387624) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка,
вул. Шевченка, буд. 178; код ЄДРПО України 20578072) -1959827 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять сім гривень) 90 коп. основного боргу, 126979 (сто двадцять шість тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень) 50 коп. пені, 26660 (двадцять шість тисяч шістсот шістдесят гривень) 66 коп. 3% річних та
42269 (сорок дві тисячі двісті шістдесят дев'ять гривень) 36 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 13.11.2012 р.
Суддя А.В. Лопатін