"06" листопада 2012 р. Справа № 5023/089/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Воліка І.М., Коваленко С.С., Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк"
на рішеннявід 19.03.2012
господарського суду Харківської області
та на постанову від 06.06.2012
Харківського апеляційного господарського суду
у справі№ 5023/089/12
господарського суду Харківської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Харпластмас"
треті особи1) Закрите акціонерне товариство "Аргамак", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор-Схід", 3) Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС", 5) Харківська міська рада, 6) Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк", 7) ОСОБА_4,
простягнення коштів
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачане з'явились;
відповідачаФранковський Є.В. (дов. від 26.10.2012 № 13/12);
третьої особи-1не з'явились;
третьої особи-2не з'явились;
третьої особи-3не з'явились;
третьої особи-4не з'явились;
третьої особи-5не з'явились;
третьої особи-6не з'явились;
третьої особи-7не з'явились;
Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 05.11.2012 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя -Волік І.М., судді -Коваленко С.С., Дунаєвська Н.Г.
У січні 2012 року позивач -Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (надалі -ПАТ "ОТП Банк") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпластмас" (надалі -ТОВ "Харпластмас", відповідач) про звернення стягнення на нежитлові приміщення в літ. "А-7", які знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Залютинська, 4 та належать відповідачу -ТОВ "Харпластмас" для погашення заборгованості позичальника -ТОВ "Декор-Схід" перед ПАТ "ОТП Банк" за Договором про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004 у сумі 821396,84 доларів США та 9457,23 грн., а також для відшкодування AT "ОТП Банк" витрат по сплаті судового збору у сумі 56460,00 грн. Крім цього, позивач просить суд внести до Державного реєстру іпотек запис про обтяження предмету іпотеки - нежитлових приміщень 1-го поверху: 129-138, 148-149, 151, 153, 160-163, 168-169, 171-176, 176а, 177-180; 2-го поверху: 214а, 215-229, 231-260; 3-го поверху: 276-279, 278а, 281-289, 291-319, загальною площею 1744,3 кв. м та нежитлових приміщень 4-го поверху: 320-326, 328-358; 5-го поверху: 359-383, 362а; 6-го поверху: 384-408; приміщень 409-410, загальною площею 3434,1 кв. м; будівлі літ. "А-6", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4 та належать відповідачу -ТОВ "Харпластмас" на підставі Договору іпотеки (майнова порука) №PL-SR/2004-64l, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 3376, вказавши в якості дати виникнення іпотеки дату укладення договору іпотеки -10.09.2005, для чого зобов'язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 виконати всі необхідні дії.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням Позичальником - ТОВ "Декор-Схід" своїх зобов'язань за Договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Декор-Схід", щодо сплати кредиту та відсотків за його користування, виконання зобов'язань якого забезпечені Договором іпотеки №PL-SR/2004-64l від 10.09.2004, укладений між ПАТ "ОТП Банк" та ЗАТ "Аргамак", при цьому позивач зазначає, що право власності на це майно, разом із обтяженням іпотекою було передане відповідачеві.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 10.01.2012, від 23.01.2012, від 06.02.2012, від 16.02.2012, від 06.03.2012 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство "Аргамак" (надалі - ЗАТ "Аргамак"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор-Схід" (надалі -ТОВ "Декор-Схід"), Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС" (надалі -ТОВ "АСС"), Харківську міську раду, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" (надалі -ПАТ КБ "Південкомбанк"), Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (надалі -КП "Харківське міське БТІ" та фізичну особу ОСОБА_4.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.2012 у справі № 5023/089/12 (суддя Аюпова Р.М.), залишеним без змін постановою Харківської апеляційної інстанції від 06.06.2012 (колегія суддів: Пуль О.А. -головуючий, судді -Камишева Л.М., Хачатрян В.С.), у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач -ПАТ "ОТП Банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2012 та постанову Харківської апеляційної інстанції від 06.06.2012, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "ОТП Банк" у повному обсязі. В обґрунтування скарги позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 4, 23, 35, 43 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 43, 47, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття не законних та необґрунтованих судових актів.
Третя особа-5 -Харківська міська рада у відзиві на касаційну скаргу заперечила проти її доводів та просила залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення.
Інші учасники процесу не скористалися правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Позивач та треті особи у судове засідання касаційної інстанції не з'явились про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 10.09.2004 між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк") (Банк) та ТОВ "Декор-Схід" (Позичальник) був укладений Договір про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого на поточний рахунок Позичальника (ТОВ "Декор-Схід") Банком перераховано 500000,00 дол. США. Разом з тим, Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав кредит та відсотки за його користування у встановлені договором строки не повернув, у зв'язку з чим за Позичальником (ТОВ "Декор-Схід") рахується заборгованість за Договором про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004 у розмірі 821396,84 дол. США та 9457,23 грн. пені.
Разом з тим, кредитні зобов'язання Позичальника (ТОВ "Декор-Схід") були забезпечені Договором іпотеки (майнової поруки) № PL-SR/2004-641 від 10.09.2004, укладеним між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк") (Іпотекодержатель) та ТОВ "Аргамак" (Іпотекодавець), відповідно до якого Іпотекодавець (ТОВ "Аргамак") надав в іпотеку Іпотекодержателеві (ПАТ "ОТП Банк"), на забезпечення зобов'язань боржника (ТОВ "Декор-Схід") за Договором про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004, нежитлові приміщення 1-го поверху: 129-138, 148-149, 151, 153, 160-163, 168-169, 171-176, 176а, 177-180; 2-го поверху: 214а, 215-229, 231-260; 3-го поверху: 276-279, 278а, 281-289, 291-319 загальною площею 1744,3 кв. м, та нежитлові приміщення 4-го поверху: 320-326, 328-358; 5-го поверху: 359-383, 362а; 6-го поверху: 384-408; приміщення 409-410 в літ. А-6, загальною площею 3434,1 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4 (п. п. 1.1., 3.1. Договору іпотеки).
Також, судами встановлено, що третя особа-1 -ТОВ "Аргамак" свого часу зверталась до суду з позовом про визнання недійсним Договору іпотеки (майнової поруки) № PL-SR/2004-641 від 10.09.2004, який розглядався неодноразово, і останнім рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2007 у справі № 21/233-07, відмовлено позивачеві у визнанні недійсним іпотечного договору, рішення набрало законної сили.
В подальшому, ЗАТ "Аргамак" здійснено відчуження майна, яке є предметом іпотеки, на користь ТОВ "АСС" за Договором купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна від 14.03.2007, а 05.10.2007 між ТОВ "АСС" та Закритим акціонерним товариством "Харпластмас" (правонаступником якого є відповідач - ТОВ "Харпластмас") укладений Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 1339, згідно умов якого продавець -ТОВ "АСС" передав у власність покупця -ЗАТ "Харпластмас" ті ж самі спірні нежитлові приміщення, які є предметом іпотеки за Договором іпотеки № PL-SR/2004-641.
ТОВ "Харпластмас" проведено реконструкцію придбаних нежитлових приміщень по добудові сьомого поверху та за рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2010 у справі № 29/21-10 за ТОВ "Харпластмас" визнано право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 6492,70 кв. м, літ. "А-7" по вул. Залютинській, 4 у м. Харкові.
17.05.2010 між ТОВ "Харпластмас" та третьою особою-6 -ПАТ "Південкомбанк" укладений Договір іпотеки, за яким нежитлові приміщення, загальною площею 6492,70 кв. м, літ. "А-7" по вул. Залютинській, 4 у м. Харкові передано в іпотеку ПАТ "Південкомбанк" в забезпечення зобов'язань ТОВ "Харпластмас".
Також, судами встановлено, що зазначені нежитлові приміщення літ. "А-7" передані в іпотеку ОСОБА_4 (третя особа-7) на підставі Договору іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Харпластмас" за Договором позики грошей від 02.03.2011.
Звертаючись з позовом до ТОВ "Харпластмас" позивач посилається на те, що у зв'язку з невиконанням Позичальником своїх зобов'язань за Договором про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004, він на підставі ст. ст. 5, 23, 35, 43 Закону України "Про іпотеку" має право на задоволення свої вимог за рахунок заставленого майна шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, при цьому до набувача майна переходять всі права та обов'язки іпотекодавця.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач посилаючись на наявність непогашеної заборгованості Позичальником -ТОВ "Декор-Схід" (третя особа-2) щодо сплати кредиту, відсотків за його користування та пені за Договором про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004, в порушення ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду зазначеного вище кредитного договору, у зв'язку з чим у суду відсутня можливість встановлення факту невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору щодо строків повернення кредиту, зобов'язання сплатити відсотки та їх розміру, пені, а отже і встановити суму заборгованості, яка підлягає стягненню за рахунок заставленого майна.
При цьому судами відхилено посилання позивача на те, що сума кредитної заборгованості встановлена у рішенні господарському суді Харківської області від 12.05.2006 по справі № 37/27-06 за позовом АКБ "Райффайзенбанк Україна" (правонаступником якого є АТ "ОТП Банк") до ТОВ "Декор-Схід", ЗАТ "Аргамак" про звернення стягнення на заставлене майно, оскільки у зазначеному рішенні встановлено лише факт надання кредиту та невиконання Позичальником своїх зобов'язань за договором кредиту, але не встановлює розміру заборгованості у сумі 821 396,84 доларів США та 9482,19 грн., яку позивач зазначив в уточненнях до позовної заяви від 28.02.2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" ст. 84 ГПК України, у рішення обов'язково зазначаються загальний розмір суми, яка підлягає стягненню і всі її складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавець -особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель -особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель -кредитор за основним зобов'язанням.
Відповідно до частини 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. При цьому майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку").
В силу приписів частини 1 та 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку", встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку", встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ст. 19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Аналогічні положення щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки визначено сторонами і в пункті 5.2 Договору іпотеки.
З урахуванням того, що іпотекодавцем є особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, і він відмінний від боржника, тому позивач зобов'язаний був надіслати майновому поручителю повідомлення відповідно до частини 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку". Проте, позивачем в порушення вимог ст. ст. 33, 35 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів направлення майновому поручителю повідомлення про порушення основного зобов'язання, у урахування чого, місцевий господарський суд, дійшов висновку, що поданий позивачем позов про звернення стягнення на заставлене майно є передчасним.
При цьому, судом не прийнято посилання позивача на частину 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку, оскільки відповідно до частини 3 ст. 35 цього Закону можливість звернення до суду з позовом без попереднього повідомлення іпотекодавця, передбачена лише у разі, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки. При цьому позивачем не надано суду доказів, що затримка, викликана направленням такого повідомлення, спричинила знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки, що є підставою для відмови у задоволенні позову щодо звернення стягнення на заставлене майно.
Такі висновки господарського суду узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у листі від 07.10.2010 "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)", в якому зазначено, що у випадках, коли з матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, передбачена статтею 35 Закону України "Про іпотеку", банком іпотекодавцю та/або боржнику не направлялася, то позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, в його задоволенні може бути відмовлено. Тобто недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.
Також, судами встановлено, що предметом іпотеки за Іпотечним договором PL-SR/2004-641 від 10.09.2004 згідно з Витягом з реєстром прав власності на нерухоме майно за № 4702764 від 10.09.2004, виданим КП "Харківське міське БТІ" є нежитлові приміщення 1-го поверху 129-138, 148-149, 151, 153, 160-163, 168-169, 171-176, 176а, 177-180; 2-го поверху 214а, 215-229, 231-260; 3-го поверху 276-279, 278а, 281-289, 291-319, загальною площею 1744,3 кв. м, та нежитлові приміщення 4-го поверху 320-326, 328-358; 5-го поверху 359-383, 362а; 6-го поверху 384-408; приміщення 409-410, загальною площею 3434,1 кв. м, будівлі літ. А-6, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4, (п. 3.2 Договору іпотеки).
Звертаючись з позовом про звернення стягнення на нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 6492,70 кв. м, літерою "А-7", що розташована за адресою: м. Харків, вулиця Залютинська, 4, та належить на праві власності -ЗАТ "Харпластмас", позивач посилається на те, що до відповідача перейшло право власності на предмет іпотеки, а тому він несе всі права та обов'язки по договору іпотеки за рахунок майна, яке належить йому на праві власності.
Разом з тим, судами встановлено, що майно яке є предметом іпотеки не зареєстроване за відповідачем в БТІ, відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обмежень", та за ідентифікаційними ознаками, з урахуванням приписів частини 3 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", ст. 179, частинами 1 ст. ст. 181, 184 Цивільного кодексу України (майно повинно мати назву, індивідуальний номер у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, поштову адресу), майно, яке належить відповідачеві не є предметом іпотеки.
Крім цього, право власності на об'єкт нерухомості - нежитлові приміщення загальною площею 3434,1 кв. м, будівлі літ. "А-6", що знаходились за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, 4, в БТІ не зареєстровано, правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності на вказане нерухоме майно позивачем суду не надано.
При цьому, в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності за ЗАТ "Харпластмас" на нежитлову будівлю загальною площею 6492,70 кв. м, літера "А-7", що розташована адресою: м. Харків, вул. Залютинська, 4, за реєстраційними номерами 30119031, 30119370, 30119602, 30119996, 30120102, 30390261, 30390407.
За таких обставин, суди дійшли висновку, що майно, яке є предметом договору іпотеки №PL-SR/2004-641 від 10.09.2004, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху 129-138, 148-149,151,153, 160-163, 168-169, 171-176, 176-а, 177-180; 2-го поверху 214-а, 215-229, 231-260; 3-го поверху 276-279, 278а, 281-289, 291-319, загальною площею 1744,3 кв. м, та нежитлові приміщення 4-го поверху 320-326, 328-358; 5-го поверху 359-383, 362а; 6-го поверху 384-408; приміщення 409-410, загальною площею 3434,1 кв. м, будівлі літ. "А-6", що знаходились за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, 4, відсутнє. Отже, об'єкт матеріального світу, який в іпотечному договорі визначений як предмет іпотеки з відповідними ідентифікаційними ознаками, вказаними вище, не існує, а значить він є втраченим.
В силу положень ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі, зокрема, знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється.
За змістом вищенаведеної норми вбачається, що втрата предмета застави означає відсутність істотної умови договору і неможливість одержання кредитором задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у майбутньому. Відтак, із втратою предмета застави анулюється цінність застави як способу забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до положень ст. ст. 579, 580, 587 Цивільного кодексу України предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави (іпотеки) несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.
При цьому судами встановлено, що заміна предмету іпотеки сторонами здійснена не була.
Статтею 10 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб. Іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки.
Судами встановлено, що під час укладання та реєстрації договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.03.2007, укладеного між ЗАТ "Аргамак" та ТОВ "АСС", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстраційним № 243, а також договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.10.2007, укладеного між ТОВ "АСС" та ЗАТ "Харпластмас", правонаступником якого є ТОВ "Харпластмас", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим № 1339, в реєстрі іпотек не існувало запису про наявність іпотеки. Тобто, банк як сторона, яка у випадку втрати предмета іпотеки зацікавлена у його заміні, не вжила передбачених законом дій для захисту своїх прав.
За встановленого, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про неможливість задоволення вимоги банку про звернення стягнення за рахунок предмета іпотеки, який як індивідуально визначений об'єкт матеріального світу припинив своє існування, а тому в задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на нежитлові приміщення в літері "А-7", які знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Залютинська, 4 -відмовлено за відсутність правових підстав.
Також, місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині внесення до Державного реєстру іпотек запису про обтяження предмету іпотеки - нежитлових приміщень 1-го поверху 129-138, 148-149, 151, 153, 160-163, 168-169, 177-176, 176а, 177-180; 2-го поверху 214а, 215-229, 231-260; 3-го поверху 276-279, 278а, 281-289, 291-319, загальною площею 1744,3 кв. м, та нежитлових приміщень 4-го поверху 320-326, 328-358; 5-го поверху 359-383, 362а; 6-го поверху 384-408; приміщень 409-410, загальною площею 3434,1 кв. м, будівлі літ. "А-6", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4, та належать відповідачу -ТОВ "Харпластмас" на підставі Договору іпотеки (майнова порука) № PL-SR/2004-641, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 3376, вказавши в якості дати виникнення іпотеки дату укладення договору іпотеки -10.09.2005, для чого зобов'язати - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 виконати всі необхідні дії, у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Такі висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 та рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2012 у справі №5023/089/12 залишити без змін.
Головуючий, суддя І.М. Волік
Судді : С.С. Коваленко
Н.Г Дунаєвська