ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
05 листопада 2012 року № 2а-13567/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:
головуючого судді Соколової О.А.;
суддів Вєкуа Н.Г.,
Власенкової О.О.,
переглянувши у письмовому провадженні за нововиявленими обставинами постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2010 року по справі №2а-13567/10/2670
за позовомОСОБА_2
доДержавної судової адміністрації України
про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої заробітної плати
Державна судова адміністрація України 30.03.2012 року звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2010 року по адміністративній справі №2а-13567/10/2670, в якій просила суд: скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2010 року по справі №2а-13567/10/2670 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
В заяві Державна судова адміністрація України зазначила, що підставою для перегляду за нововиявленими обставинами вказаної постанови суду є те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 року за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, треті особи Конституційний суд України, Верховний суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України про визнання незаконними та скасування актів, а саме постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів»в частині встановлення розміру посадового окладу суддям, пункту 4-1 Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та грошове утримання суддів»в задоволені позову відмовлено. Отже зазначені нормативно-правові акти є законними та чинними.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2011 року у адміністративній справі 2а-7271/11/2670 скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 року, що є істотною для справи обставиною, що не була і не могла бути відомою на час розгляду справи за позовом ОСОБА_2
Представник заявника надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без участі представника Державної судової адміністрації України, заяву за нововиявленими обставинами підтримав повністю.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати заяву у порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ст.246 Кодексу адміністративного судочинства України, особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Згідно зі ст.247 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 цього Кодексу, може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до адміністративного суду після закінчення цього строку, адміністративний суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.
Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2010 року у справі №2а-13567/10/2670 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Визнано неправомірними дії Державної судової адміністрації України по нарахуванню ОСОБА_2, як судді військового місцевого суду, заробітної плати, у період з 01.01.2010 року по вересень 2010 року включно на підставі пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 31 грудня 2005 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати в 332 гривні, а не з встановленого її розміру законами України про Державний бюджет України на 2010 рік. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 82 324,79грн., як недоотриманої заробітної плати з 01.01.2010 року по вересень 2010 року.
Відповідно до ч.1 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Пунктом 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Суд погоджується з доводами заявника щодо виникнення нововиявлених обставин, які є істотними для розглянутої справи №2а-13567/10/2670, після набрання чинності постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2011 року у адміністративній справі 2а-7271/11/2670 (01.03.2012 року).
Судом з'ясовано, що при вирішенні справи №2а-13567/10/2670 судом було встановлено, що ОСОБА_2 працює суддею військового місцевого суду Київського гарнізону з січня 2010 року.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Отже, фінансування на утримання суддів здійснюється з державного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці»умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого частиною першою статті 10 цього Закону.
Статтею 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»встановлено, що з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати 515 гривні на місяць, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень на місяць, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень на місяць, з 1 грудня 2008 року - 605 гривні.
3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №865 «Про оплату праці суддів», якою затверджено схеми посадових окладів керівників суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6 у співвідношенні до мінімальної заробітної плати.
21.12.2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів», якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 510, 512, 513, 514, 516, 518, 519, 520, 521, 522, 523, 524, від 3 вересня 2005 року №865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року» крім іншого, постанову КМУ №865, доповнено п.41, відповідно до якого, установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться".
Змінено також редакцію п.5, де зазначено, що умовою набрання чинності постанови №865 є втрата чинності Указів Президента від 10.07.1995 №584, від 19.09.1996 №856, від 05.03.2002 №220, від 25.11.2002 №1061, ст. ст. 3 та 4 Указу Президента від 11.12.2002 №1150, абз.1 ст.1 Указу Президента від 23.02.2002 №173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів.
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами, згідно ч. 1 ст. 126 Конституції України, Конституція та закони повинні гарантувати незалежність і недоторканність суддів, а згідно з ч. 1 ст. 130 Основного Закону держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Заробітна плата судді як складова його матеріального та соціально-побутового забезпечення є елементом статусу судді.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007, визнано протиправним та скасовано п. 4-1 постанови КМУ №865 від 03.09.2005 «Про оплату праці суддів».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів»в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865»та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Як вбачається з мотивувальних частин вищезазначених судових рішень, які відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»офіційно оприлюдненні на офіційному веб-порталі судової влади України та які відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України мають преюдиційне значення при вирішенні даної справи, суди визнаючи незаконними та скасовуючи окремі положення постанов КМУ № 865, 1243 та 1310 виходили з того, що дані частини нормативно-правових актів, якими встановлювався порядок та розмір нарахування заробітної плати судді, обмежують обсяг гарантій незалежності суддів, встановлених Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 року № 19 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" постанову КМУ №865 від 03.09.2005 року доповнено п. 22, відповідно до якого, суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 року №10-рп/2008 «У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України.
У мотивувальній частині даного рішення вказано, що Конституційний Суд України виходячи з того, що запроваджений в оспорюваній частині Закону порядок обчислення щомісячної надбавки за вислугу років суддів призвів до зменшення її суми, оскільки посадовий оклад є лише частиною щомісячного заробітку судді. Відповідно наслідком такого зменшення є зменшення його заробітної плати і зниження існуючих гарантій незалежності суддів, що не відповідає частинам другій, третій статті 22, частині першій статті 126 Конституції України.
Крім того, у мотивувальній частині Рішення, Конституційного Суду від 11.10.2005 року №8-рп/2005 «У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів»(справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)», зазначено, що особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Враховуючи, що п. 22 постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року, який фактично дублює порядок обчислення надбавки суддям за вислугу років у відсотках від посадового окладу, встановлений підпунктом «б»підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 року №107-VI, «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який 22.05.2008 року визнано неконституційним, суд прийшов до висновку, що обрахунок щомісячної надбавки суддям за вислугу років належить здійснювати від загальної суми щомісячного заробітку судді з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Окружний адміністративний суд міста Києва у постанові від 05.11.2010 року у справі №2а-13567/10/2670 прийшов до висновку, що з 01.06.2005 року для розрахунку заробітної плати суддів, гарантований мінімальний посадовий оклад судді, мав відповідати кількості мінімальних заробітних плат, визначених схемою посадових окладів суддів, затверджених постановою КМ України №865 від 03.09.2005 року з подальшим перерахунком відносно до зростання мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено Верховною Радою України у Законі України про державний бюджет на відповідний рік, а тому застосування для нарахування заробітної плати суддям, положень постанови КМУ № 1243 від 21.12.2005 року та постанови КМУ № 1310 від 31.12.2005 року, якими встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених постановою КМУ №865 залежать від розміру мінімальної заробітної плати на день ухвалення даних нормативно-правових актів (332,00 грн.) з одночасною забороною перераховувати оклади при підвищенні мінімальної заробітної плати, є неправомірним оскільки, обмежує обсяг досягнутих, гарантованих Конституцію та законами, прав щодо оплати праці суддів.
При розгляді заяви за нововиявленими обставинами на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2010 року по справі №2а-13567/10/2670 судом встановлено наступне.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2011 року у справі №2a-7271/l1/2670, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Державної судової адміністрації України про скасування постанови Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 pоку в частині визнання протиправним та скасування п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»була задоволена, постанова Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 року в частині визнання протиправними та скасування п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»-скасована та відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2011 року у справі №2a-7271/l1/2670 залишено без змін. Отже, рішення набрало законної сили.
Статус суддів, відповідно до п.14 ч.1 ст.92 Конституції України, визначається виключно законами України.
Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України, Конституція і закони України повинні гарантувати незалежність і недоторканість суддів.
До 07.07.2010 року правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, a також загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулювання інших питань судоустрою, визначав Закон України «Про статус суддів».
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України «Про статус суддів»заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
В редакції ч.2 ст.44 Закону України «Про статус суддів», яка діяла до 28.12.2007 року було визначено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
В редакції ч.2 ст.44 Закону України «Про статус суддів»з 28.12.2007 року і до моменту втрати ним чинності було визначено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Тобто, з 28.12.2007 року скасована залежність посадових окладів суддів від посадових окладів голів судів.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про оплату праці»умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України, з метою врегулювання питання оплати праці суддів судів загальної юрисдикції, були видані наступні Постанови: «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України»від 30.06.2005 року №514 та «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»від 03.09.2005 р. №865.
Згідно абз.2 п.1 постанови Кабінетом Міністрів України «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України»від 30.06.2005р. № 514 посадових оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, першого заступника Голови - 13,8, заступника Голови -13,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно постанови Кабінетом Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»від 03.09.2005 року №865 (додаток 6) посадовий оклад суддів місцевих загальних судів становить 7,5 розмірів мінімальних заробітних плат.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2005 року №1310 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865»Постанову Кабінетом Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 року №865 була доповнена пунктом 4-1.
Згідно п.4-1 постанови Кабінетом Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»від 03.09.2005 року №865, розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.
При обчисленні посадового окладу в якості розрахункової величини Кабінет Міністрів України (постанова КМУ від 21.12.2005 року №1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та судців») використав встановлений з 01.09.2005 року Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік»розмір мінімальної заробітної плати 332 грн., що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.
Таким чином, Кабінетом Міністрів України при прийнятті зазначених постанов, були дотримані вимоги Закону України «Про статус суддів», що свідчить про їх відповідність вимогам Конституції України і Законам України.
Аналогічну позицію підтримує і Вищий адміністративний суд України (ухвала від 13.04.2011 року) у справі №K-37929/09 за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, треті особи -Верховний суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України про визнання незаконними та скасування актів.
Відповідно до приписів ч.1 ст.253 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо задоволення заяви Державної судової адміністрації про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2010 року по справі №2а-13567/10/2670, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2010 року по справі №2а-13567/10/2670 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 158-163, 253 КАС України суд,-
Заяву Державної судової адміністрації про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2010 року по справі №2а-13567/10/2670 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої заробітної плати, задовольнити повністю.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2010 року по справі №2а-13567/10/2670 скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
З набранням законної сили новим рішенням в адміністративній справі за наслідками провадження за нововиявленими обставинами, втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Головуючий суддя О.А. Соколова
Судді Н.Г.Вєкуа
О.О.Власенкова