26 вересня 2012 р.Справа № 2а-1870/5104/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2012р. по справі № 2а-1870/5104/12
за позовом ОСОБА_3
до Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Сумській області третя особа: Начальник Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області Бабич Володимир Григорович
про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів,
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби охорони при УМВСУ України в Сумській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати накази УДСО від 10.05.2012 року №91 о/с про відкликання з чергової відпустки та №92 о/с про звільнення в запас Збройних Сил за ст. 67 - "у зв'язку засудженням"; зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ України на посаді міліціонер-водія спецпідрозділу груп затримання окремого батальйону міліції управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області з 11.05.2012 року по день відновлення на службі; стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 11.05.2012 року по день відновлення на службі; стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди, заподіяну незаконним переслідуванням та звільненням в розмірі 5000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення протиправним, оскільки, на його думку, відповідачем порушено порядок його звільнення. Зазначає, що він є членом первинної профспілкової організації «Солідарність» працівників ДСО Сумської області, 15.02.2012р. було подано рапорт на звільнення у зв'язку із вислугою років з 18.05.2012р., перебував у відпустці з 15.03.2012р., але відповідачем було без службової необхідності відкликано із відпустки, 10.05.2012р. вручено наказ про відкликання з відпустки, наказ про звільнення, трудова книжка, військовий квиток. Позивач зазначає, ні його згоди ні згоди профкомом профспілки на відкликання з відпустки не було надано відповідачу. Дії відповідача вважає такими, що вчинені упереджено, оскільки не було продовжено відпустку з 19.05.2012р., відповідачу було відомо про визнання позивача непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, але звільнено його було не за ст. 63 п. «б» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, а у зв'язку із вироком суду.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача і третьої особи надав письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді міліціонер-водія спецпідрозділу груп затримання (на правах взводу) окремого батальйону міліції управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області, що підтверджується наказом №387/о/с від 20.12.2010р. (а.с. 44)
Наказом №63о/с від 30.03.2012р. позивачу було надано чергову відпустку за 2012 р. (45 календарних днів) в період з 31.03.2012р. по 18.05.2012р. (а.с. 45)
Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 01.02.2012р. по справі №1-20/12 ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.1, 364 ч.3 Кримінального кодексу України, призначено покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю у сфері проходження як публічної служби так і служби в правоохоронних органах на строк 2 роки з конфіскацією майна (крім житла), а також позбавлено спеціального звання «прапорщик міліції» (а.с. 49-59)
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19.04.2012 р. по справі №1-20/12 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, вирок Зарічного районного суду м.Суми від 01.02.2012р. залишено без змін (а.с.60-70 ).
На підставі вироку Зарічного районного суду м.Суми від 01.02.2012р. та ухвали колегії суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області від 19.04.2012р. наказом №91о/с від 10.05.2012р. було відкликано з чергової відпустки в зв'язку із засудженням (а.с.46 ), з яким позивач був ознайомлений 10.05.2012р., але не погодився, про що зазначив на зазначеному наказі (а.с.46)
Наказом №92 о/с від 10.05.2012р. відповідно до п. 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ОСОБА_3 було звільнено у запас Збройних сил (у зв'язку із засудженням) із посади міліціонера -водія спеціального підрозділу груп затримання (на правах взводу) окремого батальйону міліції Управління служби охорони при УМВС України в Сумській області з 10.05.2012р., позбавивши спеціального звання «прапорщик міліції»(а.с.47). ОСОБА_3 із зазначеним наказом 10.05.2012р. був ознайомлений, але не погодився, про що зазначив на зазначеному наказі (а.с.47).
Із розписки від 10.05.2012р. вбачається, що позивач отримав трудову книжку, військовий квиток, направлення до військомату (а.с. 48)
В день отримання оспорюваних наказів, дільничним було затримано позивача та доставлено до СІЗО для виконання судових рішень по кримінальній справі.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання протиправними та скасування наказів, оскільки позивача було звільнено з займаної пасади в зв'язку із наявністю обвинувального вироку суду, який набрав законної сили.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з ст. 1 Закону України „Про відпустки" державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про державну службу" визначено, що за рішенням керівника органу державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.
У відповідності до пункту 55 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінет Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому рівних і вище).
Як випливає з аналізу вищезазначених правових норм, для відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки діючим законодавством встановлені дві виключні вимоги: крайня необхідність та повноваження відповідного керівника. Також, колегія суддів зазначає, що згода профспілкового органу на відкликання із відпустки в зв'язку із крайньою необхідністю вищезазначеним порядком не передбачена.
Як свідчить наказ №91о/с від 10.05.2012р. підставою для його прийняття були судові рішення, а саме вирок Зарічного районного суду м. Суми та ухвала Апеляційного суду Сумської області, якими позивача крім покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі, було позбавлено право обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю у сфері проходження як публічної служби так і служби в правоохоронних органах на строк 2 роки з конфіскацією майна (крім житла), а також позбавлено спеціального звання «прапорщик міліції». Оспрюваний наказ було прийнято безпосереднім керівником позивача, а саме начальником Управління Державної служби охорони при УМВСУ України в Сумській області.
Таким чином, наказ №91о/с від 10.05.2012р. прийняте правомірно, уповноваженою особою, є законним, підстав для його скасувань не надано ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про міліцію» (в редакції чинній на час виконання спірних правовідносин) на службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку (крім випадків, встановлених законодавством), мають повну загальну середню освіту, володіють державною мовою, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання .
У відповідності до ст. 18 Закону України «Про міліцію» Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114 зазначене положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки. До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
Пунктом 8 частини 5 вказаного Положення, зазначено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії; у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі; за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства (організації, установи); за службовою невідповідністю; у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку; у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.
Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону України «Про міліцію» звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.
Відповідно до ч. 2 статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
У відповідності до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно з п. 67 Положення особи рядового або начальницького складу, засуджені за вчинення злочину або притягнуті до адміністративної відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня отримання органом внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що Положенням не передбачено обов'язку відповідача погоджувати із профспілками звільнення працівника міліції у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким крім іншого, позбавлено працівника міліції спеціального звання та позбавлено право обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю у сфері проходження як публічної служби так і служби в правоохоронних органах на строк 2 роки.
Статтею 402 Кримінально - процесуального кодексу України передбачено, що ухвали апеляційної інстанцій набирають законної сили негайно після їх оголошення.
Статтею 403 Кримінально процесуального кодексу України зазначено, що вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Як свідчать письмові докази, позивача було звільнено із займаної посади в зв'язку із наявністю обвинувального вироку суду, який набрав законної сили.
Колегія суддів на підставі вищевикладеного погоджується з висновком суду першої інстанції про, відсутність підстав для визнання протиправними та скасувати накази УДСО від 10.05.2012 року №91 о/с про відкликання з чергової відпустки та №92 о/с про звільнення в запас Збройних Сил за ст. 67 - "у зв'язку засудженням"; зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ України на посаді міліціонер-водія спецпідрозділу груп затримання окремого батальйону міліції управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області з 11.05.2012 року по день відновлення на службі;
Окрім цього, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 11.05.2012 року по день відновлення на службі; та стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди, заподіяну незаконним переслідуванням та звільненням в розмірі 5000 грн., оскільки доказів незаконного звільнення позивача з посади до суду першої інстанції не надано.
Таких доказів не надано і до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних наказів кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ст. 71 КАС України.
Натомість, позивач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 р. по справі № 2а-1870/5104/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2012р. по справі № 2а-1870/5104/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.