12 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/3162/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2012р. по справі № 2а-1670/3162/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби
про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби в якому просив визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення № 0011372301/260, № 0011362301/261, № 0011342301/262, № 0011322301/3561, № 0011332301/3562, № 0011352301/3563, № 0003252303/3564 від 13.12.2011.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на безпідставне нарахування податку на прибуток, оскільки правомірність віднесення до валових витрат видатків на придбання товарів та послуг у ТОВ "Айстек" та ТОВ "Монолітбудкомплект" підтверджуються належними первинними документами. Крім того, вказував, що різниця між бухгалтерською та податковою амортизацією виникла за рахунок індексації основних засобів згідно з наказами "Про облікову політику підприємства". Зазначав, що сума вартості послуг по переробці давальницької сировини затверджується щомісяця, з увахуванням ринкової вартості понесених ПАТ "КрКФ "Рошен" витрат. В бухгалтерському обліку суми індексації не відображається та не впливають на первинну вартість об'єктів основних засобів, оскільки не передбачено нормами бухгалтерського обліку. Також вказував на помилковість висновків перевіряючих щодо заниження ПАТ "КрКФ "Рошен" податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування та суми від'ємного значення податку на додану вартість, оскільки податковий кредит на товари, отримані від ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Айстек", ПП "Промсервіс-Трейд", ТОВ "Доміно-2010", ТОВ "Пожежне спостереження", ПП "Шале" , ПП "Фірма "Мега-Центр", ТОВ "Торговий дім "Ганза", сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних.
Постановою Полтавського окружного адміністративного від 08 червня 2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0011372301/260, № 0011362301/261, № 0011342301/262, № 0011322301/3561, № 0011332301/3562, № 0011352301/3563, № 0003252303/3564 від 13 грудня 2011.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146,00 гривень, сплачені згідно з платіжним дорученням № ПП-0001418 від 11 травня 2012 року.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2012р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Також позивачем надана заява про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Представник відповідача, представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 10.10.2011 по 04.11.2011 та з 07.11.2011 по 18.11.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ПАТ "КрКФ "Рошен" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011.
За результатами перевірки складений акт № 7986/23-308/00382191 від 25.11.2011, в якому відображені порушення пунктів 1.26, 1.32 статті 1, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 138.1, підпункту 138.10.1 пункту 138.10 статті 138, пункту 146.12 статті 146, пункту 3 підрозділу 4, розділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 964193 грн, в тому числі у зв'язку із застосуванням "Звичайних цін" на загальну суму 469034 грн;
- пунктів 1.26, 1.32 статті 1, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 138.1, підпункту 138.10.1 пункту 138.10 статті 138, пункту 146.12 статті 146, пункту 3 підрозділу 4, розділу 10 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 421060 грн;
- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 244570 грн;
- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з урахуванням актів позапланових перевірок на загальну суму 215760 грн;
- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.3,198.4,198.6 статті 198, пункту 201.6, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 62975 грн;
- пункту 2.11, 7.44 Положення "Про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, щодо видачі відповідній особі готівкових коштів під звіт без повного звітування за раніше отримані під звіт суми у розмірі 70 грн.
На підставі акту перевірки винесені:
- податкове повідомлення - рішення № 0011372301/260 від 13.12.2011, яким зменшено розмір від'ємного значенння суми податку на додану вартість у розмірі 215760,00 грн;
- податкове повідомлення - рішення № 0011362301/261 від 13.12.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 62975,00 грн та визначено штрафні санкції у розмірі 1 грн;
- податкове повідомлення - рішення №0011342301/262 від 13.12.2011, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 421060 грн;
- податкове повідомлення - рішення № 0011322301/3561 від 13.12.2011, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 566705 грн, в тому числі 495159,00 грн - за основним платежем, 71546 грн-за штрафними санкціями;
- податкове повідомлення - рішення №0011332301/3562 від 13.12.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 558649,00 грн, в тому числі 469034,00 грн - за основним платежем, 89615,00 грн - за штрафними санкціями;
-податкове повідомлення - рішення №0011352301/3563 від 13.12.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 301440,50 грн (244570,00 грн- за основним платежем, 56870,5 грн-за штрафними санкціями);
- податкове повідомлення - рішення №0003252303/3564 від 13.12.2011, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17,5 грн.
Як свідчать письмові докази, донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток зумовлено не включенням ним в повному обсязі до складу валових доходів суми амортизаційних відрахувань, які нараховані на основні засоби та нематеріальні активи, які використовуються для забезпечення господарської діяльності підприємства, та безпідставним віднесенням позивачем до складу валових витрат видатків на придбання товарів у ТОВ "Айстек" та послуг у ТОВ "Монолітбудкомплект".
Згіднро з пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Отже, для визначення суми, що є об'єктом оподаткування, необхідним є врахування вимог, зокрема, і статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 вказаної статті Закону, надане визначення терміну "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів -поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
В ПАТ "КрКФ "Рошен" облікова політика підприємства визначена наказами "Про облікову політику на 2010 рік" від 15.10.2010 № 37; "Про облікову політику на 2011 рік" від 30.12.2010 № 223 (а.с. 101-106 Т.7).
Відповідно до положень пунктів 5, 6 вказаних наказів амортизація окремого об'єкта основних фондів позивача розраховується по нормам у відповідності до статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з нарахуванням амортизації щомісячно. Річна норма амортизації нематеріальних активів становить 25%.
Податковий облік валових доходів та валових витрат ПАТ "КрКФ "Рошен" за пунктом 22 згаданих наказів про облікову політику підприємства здійснюється у відповідності з вимогами податкового законодавства. Амортизація об'єктів основних фондів розраховується по нормах статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Проводиться індексація балансової вартості груп основних фондів і нематеріальних активів згідно з підпунктом 8.3.3 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Підпунктом 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать письмові докази, що позивач в періоді, що перевірявся Кременчуцькою ОДПІ (з квітня 2010 по червень 2012 року), у податковому обліку проводив індексацію балансової вартості груп основних фондів і нематеріальних активів на загальну суму 31121775,00 грн відповідно до підпункту 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", наказів товариства "Про облікову політику".
В бухгалтерському обліку така індексація не проводилася, до сум амортизаційних відрахувань за період з квітня 2010 року по червень 2012 року включено суму 29245638,45 грн.
Також встановлено, що в бухгалтерському обліку для формування собівартості послуг по переробці давальницької сировини ПАТ "КрКФ "Рошен" користується "Методичними рекомендаціями з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах кондитерської та харчової промисловості України", розробленими відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 №1706, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказами Міністерства фінансів України та з урахуванням "Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості", затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 №42, та згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "витрати" до складу втрат підприємства позивача входить амортизація обладнання, необоротних та нематеріальних активів. Сума нарахованої амортизації визначається згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "основні засоби".
При формуванні фактичної бухгалтерської собівартості реалізованої продукції по елементах витрат, яка складається щомісяця, за перевіряємий період ПАТ "КрКФ "Рошен" включено до виробничої собівартості реалізованої продукції суму амортизаційних відрахувань у розмірі 28458384 грн.
По рахунках - фактурах на надання послуг зберігання давальницької сировини, матеріалів та готової продукції на складах по вул. Ревенка, 7а у м. Кременчуці підприємству ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" до складу калькуляції на надання таких послуг позивачем, а також по інших підприємствах в рахунках -фактурах включено амортизацію будівель, споруд та обладнання в сумі 774282 грн.
Порушень щодо порядку визначення сум амортизаційних відрахувань Кременчуцькою ОДПІ в бухгалтерському та податковому обліку позивача не виявлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на законодавчому рівні не встановлено обов'язку віднесення до складу валового доходу позивача сум амортизаційних відрахувань.
Колегія суддів зазначає, що у спірному періоді позивачем віднесено до складу валових витрат видатки на придбання товарів у вказаних контрагентів на загальну суму 186708 грн та 1849866 грн відповідно.
Як свідчать письмові докази, що між позивачем та ТОВ "Айстек" укладено договір поставки № 14/10/10 від 14.10.2010, та з ТОВ "Монолітбудкомплект" укладено договори на виконання підрядних робіт.
На виконання досягнутої домовленості ПАТ "КрКФ "Рошен" отримано від вказаних контрагентів товарно-матеріальні цінності та відповідні підрядні роботи по ремонту приміщень ПАТ "КрКФ "Рошен" та проведено оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії прибуткових накладених, видаткових накладних, рахунків -фактур, податкових накладних, витягів з журналу ввезення товарно-матеріальних цінностей, акти приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, банківські виписки.
Придбані у ТОВ "Айстек" товарно-матеріальні цінності позивачем використано у власній господарській діяльності, що підтверджується, наданими суду актами списання: запасних частин і матеріалів, матеріалів на утримання обладнання та будинків.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Дослідивши письмові докази, колегія суддів прийшла до висновку про правомірне відображення позивачем у бухгалтерському обліку операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ "Айстек" та ТОВ "Монолітбудкомплект".
Отже, зазначеним спростовуються посилання представника відповідача на відсутність документального підтвердження виконання умов договорів між позивачем та ТОВ "Айстек" та ТОВ "Монолітбудкомплект".
Доводи апеляційної скарги про відсутність у ТОВ "Монолітбудкомплект" необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не вплинули на належне виконання умов договорів.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 (далі -Закон № 334/94) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналогічна за змістом норма міститься і в чинному на час виникнення правовідносин у період з 01.01.2011 законодавстві - у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу.
Ні судом першої інстанції ні судом апеляційної інстанції не встановлено порушення позивачем вказаних правових норм при виконанні господарських операцій з ТОВ "Айстек" та ТОВ "Монолітбудкомплект", а тому донарахування відповідачем податку на прибуток є неправомірним.
Згідно з пунктом 150.1 статті 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що п. 3 підрозд. 4 розділу XX «;Перехідні положення»ПК України не містить заборони на врахування у 2011 р. та 2012 р. збитків, які виникли до 01.01.11 р., а тому такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. №1/99-рп, ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно, зміст суб'єктивного права особи слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права. Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно - правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.
Отже, зменшення Кременчуцькою ОДПІ суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 421060 грн є безпідставним.
Також встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1, ПП "Промсервіс-Трейд", ТОВ "Доміно-2010", ПП "Шале", ТОВ "Торговий дім "Ганза" укладено договори поставки товару, та з ТОВ "Пожежне спостереження" -договір на виконання робіт (цілодобове спостереження пожежної сигналізації).
На виконання досягнутої домовленості ПАТ "КрКФ "Рошен" отримано від вказаних контрагентів товарно-матеріальні цінності та відповідні роботи (цілодобове спостереження пожежної сигналізації) та проведено оплату, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон № 168/97) (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин у період з 01.04.2010 по 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин у період з 01.01.2011) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
В матеріалах справи наявні податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Айстек", ПП "Промсервіс-Трейд", ТОВ "Доміно-2010", ТОВ "Пожежне спостереження", ПП "Шале" , ПП "Фірма "Мега-Центр", ТОВ "Торговий дім "Ганза", на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за спірні періоди включений податок на додану вартість у загальному розмірі 244570 грн. Ці накладні містять адресу місцезнаходження контрагентів, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено та в акті перевірки не зафіксовано.
Доводи апеляційної скарги про неможливість встановлення фактичного місцезнаходження ПП "Промсервіс-Трейд", ТОВ "Доміно-2010", ТОВ "Пожежне спостереження", ПП "Шале" не приймається колегією суддів до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази незнаходження вказаних контрагентів за місцезнаходженням під час виконання господарських зобовязань з позивачем.
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, які зареєстровані як платники податку на додану вартість, до дати анулювання реєстрації.
Фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Айстек", ПП "Промсервіс-Трейд", ТОВ "Доміно-2010", ТОВ "Пожежне спостереження", ПП "Шале" , ПП "Фірма "Мега-Центр", ТОВ "Торговий дім "Ганза" на момент здійснення господарських операцій ні судом першої інстанції ні судом апеляційної інстанції не виявлено.
Доводи апеляційної скарги щодо недекларування ТОВ "Торговий дім "Ганза" податкових зобов'язань з позивачем як на підставу нікчемності правочину, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Ані Закон України "Про податок на додану вартість", а ні Податковий кодекс України не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Тобто, законодавець виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Згідно зі статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Отже, невідображення контрагентами всіх податкових зобов'язань та ухилення ними від сплати податкового зобов'язання з ПДВ не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за відсутності спірних моментів щодо товарності господарських операцій.
Крім того, частиною 2 статі 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Ні судом першої інстанції ні судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б вказували на укладення між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Ганза", ФОП ОСОБА_1, договору з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що умови договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та його контрагентом, ними порушені.
Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею товару та його оплатою, що підтверджується письмовими доказами.
Крім того, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте жодних доказів на підтвердження вини позивача або його контрагентів відповідачем не надано.
Відповідно до ч.1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як встановлено ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобов'язання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є, відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.
Статті 43, 44 Господарського кодексу України визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності та у виборі контрагентів.
Без встановлення у судовому порядку (в порядку кримінального судочинства) обставин щодо виконання підприємством конституційного обов'язку платити податки за результатами господарської діяльності в цілому й конкретній цивільно-правовій угоді, зокрема, не можна стверджувати про наявність у платника податку наміру, спрямованого на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави й суспільства.
Враховуючи викладене, позивачем вимоги частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямовання правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушені не були.
Колегія суддів вважає, що висновки відповідача в акті перевірки щодо нікчемності угод, укладеної між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Ганза", ФОП ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо незнаходження за своєю юридичною адресою контрагента ПП "Фірма "Мега-Центр" - ТОВ "Промспецконсалтинг" та відсутності у останнього трудових ресурсів, транспортного та виробничого обладнання як на доказ завищення ПАТ "КрКФ "Рошен" податкового кредиту, оскільки жодних фактів, які б вказували на те, що товар, реалізований позивачеві ПП "Фірма "Мега-Центр", придбаний останнім саме у ТОВ "Промспецконсалтинг" відповідачем під час перевірки не встановлено та не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 244570,00 грн, що підтверджується долученими до справи первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з абзацем "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду
Аналогічна за змістом норма містилась і в Законі України "Про податок на додану вартість (в редакції, що застосовується до правовідносин, які виникли у період з 01.04.2010 до 31.12.2010).
Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 0003252303/3564 від 13.12.2011, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 7.44 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004, факти подання звіту про використання коштів до бухгалтерії в установлені строки без одночасного повернення до каси невикористаних підзвітних сум є порушенням порядку видачі готівки під звіт і її використання.
Пунктом 2.11 Положення передбачено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Також встановлено, що підзвітною особою ОСОБА_3 17.06.2011 по чеку Сведбанка отримано 40 грн, 20.06.2011 відзвітовано на суму на суму 30 грн, невикористану суму у розмірі 10 грн не повернуто.
20.06.2011 вказаною особою по чеку Сведбанка отримано 40 грн та 21.06.2011 відзвітовано на таку ж суму.
21.06.2011 цією ж особою отримано по чеку Індустріалбанка 20 грн та 22.06.2011 відзвітовано на суму 30 грн.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції з'ясовано, що вимоги пунктів 2.11, 7.44 Положення позивачем не дотримано.
Водночас, згідно з пунктом 111.2 статті 11 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами.
Пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Разом з тим, Кременчуцькою ОДПІ застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, які не передбачені Податковим кодексом України або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Однак, відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідних належних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих ним (оскаржуваних позивачем) податкових повідомленнь-рішень.
Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 року по справі №2а-1670/3162/12 відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильного застосував до спірних правовідносин сторін норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2012р. по справі № 2а-1670/3162/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.