01 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/4165/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенського комунального підприємства фірми "Житло" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2012р. по справі № 2а-1670/4165/12
за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Лубенського комунального підприємства фірми "Житло"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 року адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Лубенського комунального підприємства фірми "Житло" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволено. Стягнуто з Лубенського комунального підприємства фірми "Житло" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 18372,0 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 238,55грн.
Лубенське комунальне підприємство фірма "Житло" не погодившись з постановою суду , подала апеляційну скаргу, вважає, що суд в порушення вимог ст.. 128 КАС України розглянув справу без участі представника підприємства, що порушило їх право на судовий захист .
На підставі наведеного просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2012р., справу направити на новий судовий розгляд.
Суд апеляційної інстанції , відповідно до вимог ч. 1 п. 2 ст. 197 КАС України, розглядає дану справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі за текстом - Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця .
Ст. 20 Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70 встановлено, що суми адміністративно-господарських перераховуються роботодавцями на рахунок, відкритий в органах Державного казначейства до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулось порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно ст. 18 закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Положення по робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМУ від 03.09.95р. №314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об» єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інвалідів (п.1).
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3). Згідно п.5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності і інвалідів в Україні" витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст.18 Закону, при цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості у відповідності до ст. 20 Закону України «Про зайнятість».
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.
Колегія суддів зазначає, що згідно відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2011 рік, що наданий відповідачем до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2011 році становила 25 осіб.
Відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві відповідача у 2011 році норматив для працевлаштування інвалідів складає 1 робочих місць.
Згідно зі списком працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті у господарстві у 20101 році, відповідачем працевлаштовано 0 інвалідів.
Зважаючи на викладене, відповідач мав самостійно розрахувати та сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів у сумі 18372,0грн. в строк до 15.04.2012 року згідно вимог статті 20 згаданого Закону .
Відповідач не виконав вимог Закону і не сплатив суму санкцій позивачеві.
Згідно ст. 20 вищезгаданого Закону порушення термінів сплати санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ.
Враховуючи викладене, пеня за несвоєчасну сплату адміністративно - господарських санкцій станом на 21.06.2012року становить - 238,55грн.
Доказів добровільної сплати вказаної заборгованості або наявності підстав для звільнення його від відповідальності відповідачем суду не надано.
Колегією суддів встановлено , що відповідачем не були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.
Якщо підприємство відповідача не повідомило компетентні органи про те, що воно може працевлаштувати інваліда, то компетентні органи не могли направити на це підприємство інваліда для працевлаштування.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до листа від 17.05.2012 року за №712 Лубенського міськрайонного центру зайнятості відповідач Звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" за формою 3-ПН для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями протягом 2011року не подавались.
Факт щомісячного не повідомлення компетентних органів про можливість створення таких місць на протязі всього року, унеможливлюють виконання компетентними органами вимог ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ", що суд оцінює як неналежне виконання підприємством відповідача норм ст.ст.18,19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках які відповідач повинен був подавати до центру зайнятості щомісячно на протязі всього 2011 року.
Таким чином, за наявності офіційно оприлюднених нормативних актів, про які керівництво відповідача зобов'язано було знати, відповідач протиправно не вчинив дій, передбачених законодавством щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Доказів сплати 18372,0грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворене 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів в 2011 році та пені за несвоєчасну сплату адміністративно - господарських санкцій в розмірі 238,55грн. відповідачем не надано.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2011р. та пені за несвоєчасну сплату адміністративно - господарських санкцій обґрунтовані та правомірні, а позовні вимоги підлягають задоволенню .
Доводи апеляційної скарги з посиланнями на порушення судом першої інстанції приписів ст. 128 КАС України не впливають на вирішення справи по суті та не є підставою для скасування судового рішення в суді апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги є помилковими та не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Лубенського комунального підприємства фірми "Житло" залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2012р. по справі № 2а-1670/4165/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.