12 вересня 2012 р. Справа № 1622/2а-9523/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкова служба у Полтавській області, Державної податкової служби України на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 17.05.2012р. по справі № 1622/2а-9534/11
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової служби у Полтавській області, Державної податкової служби України
про визнання неправомірною відмови щодо виплати одноразової грошової допомоги,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідачів Державної податкової служби України та Державної податкової служби у Полтавській областів якому просив визнати неправомірною відмову щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Постановою Октябрьського районного суду м. Полтави від 17 травня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірною відмову ДПС України в Полтавській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням травм, що сталися під час виконання службових обов'язків , пов'язаних з безпосередньою участю у боротьбі зі злочинністю.
Зобов'язано ДПС України перерахувати кошти у розмірі 37 776 грн. на ДПС у Полтавській області для подальшої виплати ОСОБА_1 .
Стягнуто з ДПС в Полтавській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі річного грошового забезпечення в сумі 37 776 грн.
Відповідачі, не погодившись із судовим рішенням, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову октябрьського районного суду м. Полтави від 17 травня 2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідачі посилаються на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційних скаргах.
Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Представник відповідачав надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що вказаний спір вирішувався Октябрським районним судом м.Полтави до якого позивач звернувся вперше 18.08.2010 року. Постановою Октябрьського районного суду м. Пилтави від 11.05.2011 року задоволено позов. Ухвалою Апеляційного суду Полттавської області від 06.07.2011 року закрито провадження по справі та роз'яснино позивачу право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства .
09.09.2011 року позивач ОСОБА_1 подав до Октябрьського районного суду м. Полтави адміністративний позов.
З 24.06.2004 р. по 27.04.2009 р.ОСОБА_1 проходив службу в податковій міліції ДПА України в Полтавській області.
Наказом ДПА у Полтавській області від 27.04.2009 р. № 54-о ОСОБА_1 звільнений в запас за власним бажанням.
30.10.2008 р. під час виконання службових обов'язків ОСОБА_1 став учасником ДТП, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, забиття обох колінних суглобів та струс головного мозку. На підставі розпорядження ДПА у Полтавській області від 05.11.2008 р. № 214-р «Про проведення службового розслідування» з метою з'ясування об'єктивних обставин справи, причин та умов що їм сприяють. 07.11.2008 р. складено висновок службового розслідування за фактом ДТП, яким не встановлено порушень вимог Правил дорожнього руху України з боку ОСОБА_1
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням травм, що сталися під час виконання службових обов'язків , пов'язаних з безпосередньою участю у боротьбі зі злочинністю.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну податкову службу» посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання або інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службовим обов'язків - в розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою залежно від ступеня втрати працездатності. Порядок та умови страхування посадових осіб органів податкової служби встановлюються КМУ.
Дія постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції , податкової міліції» № 707 від 12.05.2007 року поширюється на працівників податкової міліції з 05.05.2009 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2012 року №707 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707»
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Колегія суддів виходячи з вищенаведеного вважає, що на момент отримання травми внаслідок нещасного випадку який стався 30.10.2008 року норми постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 12.05.2007 не поширюються на позивача.
Крім того колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що суд першої інстанції хибно посилався на п. 3 Постанови КМУ №707 (в редакції від 05.05.2009 року) виходячи з наступного.
Як свідчать письмові докази, висновком службового розслідування від 30.10.2008 року, що затверджений першим заступником голови - начальником УПМ ДПА у Полтавській області О.М. Дігтярем, за фактом дорожньо - транспортної пригоди співробітників податкової міліції ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, підтверджено, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 отримав в період проходження служби під час виконання службових обов'язків (а.с. 54-55).
Однак, позивачем не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б засвідчували, що травма отримана ним саме під час виконання службових обов'язків.
Саме факт перебування позивача на службі у день, коли мала місце дорожньо - транспортна пригода, не може слугувати належними і допустимими доказами та підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» від 12 травня 2007 р. № 707 (в редакції від 05.05.2009 року) одноразова грошова допомога виплачується в разі поранення (контузії, травми або каліцтва, що сталися під час виконання службових обов'язків , пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.
Згідно з п. 2 Постанови КМУ №707 виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, є: несення постової чи патрульної служби; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів; припинення або запобігання злочинам та правопорушенням; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, що їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участь у ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій.
Також позивачем всупереч ч. 1 ст. 71 КАС України не надано доказів того, що під час дорожньо - транспортної пригоди, ним здійснювалася діяльність по веденню оперативно - розшукової справи з метою виявлення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Таким чином, за правилами предметної підсудності ця адміністративна справа підсудна окружному адміністративному суду, що судом першої інстанції залишено поза увагою.
Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.
Отже, при розгляді та вирішенні справи судом першої інстанції було порушено правила предметної підсудності, що у свою чергу привело до позбавлення права, як позивача, так і відповідача по справі, на розгляд справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме правила предметної підсудності, тобто справу розглянуто та вирішено неповноважним складом суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та ухвалює нове рішення, якщо справу розглянуто та вирішено неповноважним складом суду.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Октябрьського районного суду м. Полтави від 17 травня 2012 року по справі №1622/2а-9523/11 не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.
Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріплені в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, справу розглянуто і вирішено неповноважним судом, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч.2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.1. п.3, п. 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Державної податкової служби у Полтавській області, Державної податкової служби України задовольнити.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 17.05.2012р. по справі № 1622/2а-9534/11 скасувати.
Прийняти нову постанову якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.