26 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/4102/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2012р. по справі № 2а-1670/4102/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика" Рошен"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби
про визнання протиправним та нечинним податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" (далі - ПАТ "КрКФ "Рошен", позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень від 06 січня 2012 року №0000072302/2, №0000062302/3 та №0000032302/4.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 р. адміністративний позов ПАТ "КрКФ "Рошен" задоволено.
Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 06 січня 2012 року №0000072302/2, №0000062302/3 та №0000032302/4.
Відповідач не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Колегія суддів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками Кременчуцької ОДПІ, на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, в період з 02.12.2011 по 15.12.2011 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "КрКФ "Рошен" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів, за період: серпень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні 2011 року.
За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №8636/23-309/00382191 від 22.12.2011 (том 1 а.с. 30-55), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:
- пунктів 200.4, 200.6, 200.7, 200.14 статті 204 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за серпень 2011 року в розмірі 1 216 050,00 грн та заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за червень, липень 2011 року в розмірі 458 020,00 грн;
- пункту 201.1. статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 10 170,00 грн за серпень 2011 року, яке у подальшому призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2011 року.
На підставі висновків даного акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 06.01.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0000072302/2, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 458 020,00 грн (том 1 а.с. 10);
- №0000062302/3, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 170,00 грн (том 1 а.с. 11);
- №0000032302/4, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 1 216 050,00 грн (том 1 а.с. 12).
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, ТОВ ТД «Сумський завод ущільнень» та ТОВ «Монолітбудкомплект», підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності; податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені діючим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Як свідчать письмові докази, 01 серпня 2011 року між ПАТ «КрКФ «Рошен» та ТОВ ТД «Сумський завод ущільнень» укладено договір поставки №1592, згідно якого продавець зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар за предметом, асортиментом, кількістю та за цінами, зазначеними у рахунках - фактурах, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (том І а.с. 122).
В рамках виконання вказаного договору ПАТ "КрКФ "Рошен" у серпні 2011 року придбало в ТОВ ТД "Сумський завод ущільнень" набивку сальникову Н-5000 14х14 мм у кількості 2,5 кг на загальну суму 1020,00 грн., в тому числі ПДВ 170,00 грн.
За результатами здійснення господарської операції між ПАТ "КрКФ "Рошен" та ТОВ ТД "Сумський завод ущільнень" з придбання товарно-матеріальних цінностей, останнім виписані рахунок на оплату №СФ-0000234 від 23.08.2011, податкову накладну №37 від 31.08.2011 та видаткову накладну №РН-0000237 від 05.09.2011 (том І а.с. 126-128, том 3 а.с. 163).
Розрахунок за придбаний товар здійснено у безготівковій формі в повному обсязі, про що свідчить банківська виписка (том1 а.с.123) та не заперечується відповідачем в акті перевірки. Товар поставлено та, відповідно, отримано ПАТ "КрКФ "Рошен".
Транспортування товару здійснювалось ПАТ "КрКФ "Рошен" його автомобілем Ford Transit, реєстраційний номер ВІ 5937 АО, що підтверджується:
- подорожнім листом вантажного автомобіля №948075 від 07.09.2011 (том 1 а.с. 128);
- витягом з журналу ввезення (вивезення) товарно-матеріальних цінностей (том 1 а.с. 129-130);
- довідкою №107/08 від 09.07.2012 про перебування на балансі ПАТ "КрКФ "Рошен" автомобіля Ford Transit, реєстраційний номер ВІ 5937 АО (том 3 а.с. 196);
- договором №118 від 27.09.2007 купівлі-продажу автомобіля Ford Transit (том 3 а.с. 197-200);
- прибутковою накладною №1329 від 04.10.2007, згідно з якою здійснено оприбуткування автомобіля Ford Transit (том 3 а.с. 201);
- актом №118 приймання-передачі автомобіля від 04.10.2007 (том 3 а.с. 202);
- видатковою накладною (автомобілі) №0000000191 від 05.10.2007 (том 3 а.с. 203);
- довідкою-рахунком №810378 (том 3 а.с. 204);
- тимчасовим реєстраційним талоном (том 3 а.с. 206);
- актом №2136 приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 08.10.2007 (том 3 а.с. 207);
- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (том 3 а.с. 208);
- рухом документа Введення в експлуатацію на №2136 від 08.10.2011 (том 3 а.с. 209);
- рухом документа Видаткова накладна Оракл №1329 від 04.10.2007 (том 3 а.с. 210).
Крім того, судом першої інстанції доцільно відмічено про наявність на зворотньому боці видаткової накладної відбитку перепустки-штампу ПАТ "КрКФ "Рошен" на ввіз матеріальних цінностей на територію даного підприємства.
Витягом з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ПАТ "КрКФ "Рошен" Фесюрою Р.С. на підставі довіреності №658 від 01.09.2011, підпис якого мається також у видатковій накладній (том І а.с. 131).
Придбання позивачем вказано товару обумовлено його господарською діяльністю, про що свідчить що придбаний товар був оприбуткований на підприємстві позивача, що підтверджується наявною у матеріалах справи прибутковою накладною №1032 від 08.09.2011 (том 1 а.с. 124).
У подальшому, придбана у контрагента ТОВ ТД "Сумський завод ущільнень" набивка сальникова використовувалася та використовується в якості ущільнення технічного обладнання фабрики (насосів, як складової комплексу обладнання та устаткування) з метою виконання статутних цілей та завдань товариства у технологічному безперервному процесі виробництва харчової промислової продукції, виробництві пару, переробці давальницької сировини, тощо. Вказані факти підтверджуються долученими до матеріалів справи документами, а саме: картою рахунку 20.9.2: Місця зберігання: Цех №3: Партії: 2011/1032/ІВ (08.09.2011) за вересень 2011 року, накладною на внутрішнє переміщення №1515/2011 від 09.09.2011, накладною на внутрішнє переміщення №1579/2011 від 21.09.2011 та актом списання запасних частин і матеріалів на поточний ремонт по цеху №3 за вересень 2011 року (том 1 а.с. 130, том 3 а.с. 164, 165-168, 169-189).
Письмові докази свідчать також, що 12.01.2011 між ПАТ "КрКФ "Рошен" (замовник) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (підрядник) укладено договір №12/01 на виконання робіт по ремонту фасадів будівель, з урахуванням додаткової угоди №1 від 25.03.2011 до вказаного договору (том 1 а.с. 132-134, 141).
Зі змісту договору випливає, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов даного договору роботи по ремонту фасадів приміщень ПАТ "КрКФ "Рошен". Вартість виконаних робіт встановлюється згідно з договірною ціною та кошторисом погодженим із замовником. Замовник протягом 10 днів після підписання договору перераховує підряднику аванс на придбання матеріалів у розмірі 30 % від обсягу робіт. Подальше фінансування робіт здійснюється поетапно за виконані роботи на підставі оформленого акту за формою КБ-2в і довідки КБ-3 з урахуванням перерахованого авансу.
В рамках виконання вказаного договору ТОВ "Монолітбудкомплект" в серпні 2011 року виконано на користь ПАТ "КрКФ "Рошен" роботи по ремонту фасадів на загальну суму 60000,00 грн, в тому числі ПДВ 10000,00 грн.
Реальність вказаної господарської операції підтверджується:
- довідкою №5 про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за серпень 2011 року (том 1 а.с. 142);
- актом №5 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року (том 1 а.с. 143-145), у якому зазначено, що ТОВ «Монолітбудкомплект» надано роботи по ремонту фасадів будівель, в тому числі: по установці та розборі металічних трубчастих інвентарних лесов, очистці вручну простих фасадів від масляної, перхлорвинилової фарби з землі та лесов, промивки стін фасадів, шпаклювання фасадів під фарбу, ґрунтування стін фасадів, фарбування стін емульсійними складниками і т.д. Підписанням вказаного акту приймання виконаних ремонтних робіт сторони підтвердили, що роботи виконані якісно та у визначені договором строки;
- відомістю ресурсів по акту виконаних робіт №5 Ремонт фасадів будівель ПАТ "КрКФ "Рошен" за серпень 2011 року ( том 1 а.с. 146-147);
- податковою накладною №128 від 29.08.2011 (том 1 а.с. 148);
- рахунком №555 від 29.08.2011 (том 1 а.с. 149);
- банківськими виписками, згідно яких можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Монолітбудкомплект" за роботи по ремонту фасадів будівель (том 1 а.с. 150-153);
- аналізом рахунка по субконтро: 63.1.2 Замовлення: Контрагенти: ТОВ "Монолітбудкомплект" за серпень 2011 року (том 1 а.с. 154);
- журналом проводок за серпень 2011 року (том 1 а.с. 155);
- рухом документа Прибуткова накладна №ПН-0000191 від 31.08.2011 (том 1 а.с. 156);
- довідкою по операції від 31.08.2011 (том 1 а.с. 157);
- службовими записками про продовження дії тимчасових перепусток для працівників ТОВ "Монолітбудкомплект", що здійснювали роботи по ремонту фасадів будівель (том 3 а.с. 190-195).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Суд першої інстанції правомірно вважав, що податкові накладні, виписані ТОВ ТД «Сумський завод ущільнень» та ТОВ «Монолітбудкомплект» в ході виконання господарських операцій, відповідають вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить з цього приводу зауважень податкового органу.
Згідно приписів п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно приписів ст. 4 вказаного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відповідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.
Позивач виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг контрагентів ТОВ ТД «Сумський завод ущільнень» та ТОВ «Монолітбудкомплект», які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.
Отже, досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання угод, укладених між ПАТ «КрКФ «Рошен» та ТОВ ТД «Сумський завод ущільнень» та ТОВ «Монолітбудкомплект», як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо посилання відповідача в акті перевірки №8636/23-309/00382191 від 22.12.2011 на відсутність у ПАТ "КрКФ "Рошен" сертифікатів якості на придбаний у ТОВ ТД "Сумський завод ущільнень" товар, як на обставину, що ставить під сумнів фактичність фінансово-господарських операцій між позивачем та даним контрагентом, за наявністю листа Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" №5-10/5-5381 від 07.09.2011, зі змісту якого слідує, що станом на 02.09.2011 продукція: набивки сальникові, код ДКПП 26.82.16, код УКТЗЕД 6815, не входить до діючого "Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за №466/10746, а також витяг з наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28 (том 3 а.с. 160-162а).
Щодо посилання відповідача на те, що в акті №5 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року міститься не оригінальний, а факсимільний підпис керівника ТОВ "Монолітбудкомплект" Баліна О.І., як на обставину, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект", колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на приписи пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, згідно якого документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Крім того, наявність факсимільного підпису директора ТОВ «Монолітбудкомплект» в акті приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року не ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Монолітбудкомплект", за наявності інших документів, що підтверджують реальність фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та даним підприємством, позивачем правомірно включено суму податку на додану вартість в розмірі 10000,00 грн до складу податкового кредиту за відповідний період (серпень 2011 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.
Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами не носили реального характеру, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно п.6 Постанови Верховного Суду України N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ "КрКФ "Рошен" 16.09.2011 подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року з додатками 1, 2, 3, 5.
В рядку 23.2 декларації з податку на додану вартість та додатку 3 до вказаної декларації "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" ПАТ "КрКФ "Рошен" задекларовано бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (податкових) періодів на суму 1 280 549,00 грн.
В рядку 23.2 декларації з податку на додану вартість та додатку 3 до вказаної декларації "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" ПАТ "КрКФ "Рошен" задекларовано бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (податкових) періодів на суму 1 280 549,00 грн.
Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
Так, згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).
На підставі наведених норм податкового Закону, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, правомірно дійшов висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах. При цьому, Податковий кодекс України не обмежує термін "у попередніх податкових періодах" лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому, будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду. Тому, колегія суддів погоджується із тим, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012 №0000072302/2, №0000062302/3 та №0000032302/4.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані, з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України.
Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
На думку колегії суддів, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року по справі №2а-1670/4102/12 відповідає вимогам ст..159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильного застосував до спірних правовідносин сторін норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2012р. по справі № 2а-1670/4102/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.