26 вересня 2012 р.Справа № 2а-4499/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассавт" на постанову від 19.06.2012р. по справі № 2а-4499/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассавт"
до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пассавт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення рішення за №0000082211 від 28.03.2012 року; за №0000072211 від 28.03.2012 року на загальну суму 486458 грн.; за №0000062211 від 28.03.2012 року на загальну суму 852178,25 грн.
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що акт перевірки складено з порушеннями вимог діючого законодавства України, спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним та необ'єктивним та таким що підлягає скасуванню.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассавт" відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками ДПІ у Ленінському районі міста Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Пассавт" з питання проведення фінансово-господарських операцій з підприємствами - постачальниками: ТОВ "Промтехноопт", за грудень 2010 року-березень 2011 року, ТОВ "Тех-Агроремпоставка", за січень-вересень 2010 року, ТОВ „Бізнес-консалтинг плюс", за грудень 2010 року - лютий 2011 року
За результатами проведеної перевірки було складено акт від 14.03.2012 за №389/23-304/36817940 яким встановлено порушення позивача :
- п.п. 7.2.3, п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено ПДВ всього у сумі 407496 грн.;
- порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, чим занижено податок на прибуток всього у сумі 704655 грн. у т.ч. за: І квартал 2010 року у сумі 72110,0 грн., 2 квартал 2010 року у сумі 289472.0 грн., З квартал 2010 року у сумі 175365,0 грн , 4 квартал 2010 року у сумі 53142,0 грн., 1 квартал 2011 у сумі 114566,0 грн.
На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення: за №0000082211 від 28.03.2012 року; за №0000072211 від 28.03.2012 року на загальну суму 486458 грн.; за №0000062211 від 28.03.2012 року на загальну суму 852178,25 грн.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не було надано доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей його оприбуткування на балансі підприємства, подальше списання та використання, транспортування зі складу продавця, та доказів використання товарно-матерівальних цінностей.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про фіктивнисть господарської операції між позивачем та ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Тех.-Агроремпоставка", ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як свідчать письмові докази, позивачем було укладеного договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (обладнання, матеріали та комплектуючи) від 01.12.2010 року № 01-12 з ТОВ "Промтехноопт"у відповідності до якого ТОВ "Ппомтехноопт"продавець продає, а покупець зобов'язаний прийняти й оплатити товар згідно з умовами договору (а.с.138, т.1, п 1.1).
Відповідно до п. 3.2 Договору доставка товару здійснюється само вивозом зі складу Постачальника (а.с.138, т.1)
На виконання умов договору ТОВ "Промтехноопт" продано у грудні 2010 року -березні 2011 року на адресу позивача товарно-матеіальн на загальну суму 351395,60 грн, у т.ч. ПДВ 58565,94 грн., про що були виписані податкові та видаткові накладні (а.с. 140-155, т.1)
Розрахунок між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" за придбані товарно-матеріальні цінності здійснювався у безготівковій формі про свідчать банківські виписки (а.с.156-159, т.1).
Також позивачем було укладено угоду про надання послуг з технічного обслуговування обладнання від 30.12.2010 року № 30-12 (а.с. 122, т.1), від 01.02.2011 року № 01-02 (а.с. 114 т.1), від 10.12.2010 року № 10-12 (а.с. 105, т.1) з ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс".
На виконання умов договору ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" надано у грудні 2010 року -лютому 2011 року ТОВ "Пассавт"послуги технічного обслуговування обладнання на загальну суму 453600,00 грн., у т.ч. ПДВ- 75599,99 грн., про що були виписані податкові та видаткові накладні.
Розрахунок між позивачем та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" за придбані товарно-матеріальні цінності здійснювався у безготівковій формі.
Також позивачем було укладено угоду купівлі-продажу ТМЦ від 29.01.2010 року № 29-01 (а.с. 160, т.1), від 01.02.2010 року № 01-02 (а.с 162, т.1) з ТОВ "Тех-Агроремпоставка".
Відповідно до п. 3.2 Договору доставка товару здійснюється само вивозом із складу Постачальника (а.с. 160, т.1)
На виконання умов договору ТОВ "Тех-Агроремпоставка" продано у січні-вересеня 2010 року на адресу позивача ТМЦ на загальну суму 4285767,85 грн., у т.ч. ПДВ 714294,64 грн., про що були виписані податкові та видаткові накладні.
Розрахунок між позивачем та ТОВ "Тех-Агроремпоставка"за придбані ТМЦ у безготівковій формі.
Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України зазначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Крім того, як зазначається у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742, слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ-документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Колегія суддів зазначає, що позивачем всупереч частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції не були надані докази підтверджуючі реальність господарської операції, а саме: докази фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей, його оприбуткування на балансі підприємства, використання у власній господарській діяльності, подальше списання та використання, транспортування зі складу продавця.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про фіктивність господарської операції та вважає, що висновки акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 14.03.2012 за №389/23-304/36817940 є підтвердженими та правомірними, а податкове повідомлення-рішення №0000082211 від 28.03.2012 року; за №0000072211 від 28.03.2012 року на загальну суму 486458 грн.; за №0000062211 від 28.03.2012 року на загальну суму 852178,25 грн. є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. по справі № 2а-4499/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассавт" залишити без задоволення.
Постанову від 19.06.2012р. по справі № 2а-4499/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.