06 вересня 2012 р.Справа № 2а-4438/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.
представник відповідача Артюк А.Л.
представник позивача Юрченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. по справі № 2а-4438/12/2070
за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"
до Національного банку України
про визнання постанови незаконною та скасування,
Позивач, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного банку України, в якому просив визнати постанову Національного банку України про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства від 23 лютого 2012 року № 4 незаконною та скасувати.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що внаслідок винесення оскаржуваної постанови НБУ неправомірно застосовані норми Положення № 281, а саме пункт 17 розділу 1 Положення і не застосовані норми пунктів 3 та 6 Розділу 3 Положення № 281. Отже притягнення Банку до відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді штрафу є безпідставними та незаконними.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема на порушення п. 17 розділу 1, п.п. 3, 6 розділу 3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою №281, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Консенсус" було укладено договір від 23.03.2008 року про надання кредиту в іноземній валюті.
Згідно кредитного договору № 11321928000 від 23.03.2008 року у клієнта банку виник обов'язок щодо погашення основної суми кредиту та сплати плати за користування кредитом (у вигляді процентів, комісій і т.п.).
Відповідно, у ТОВ "Консенсус" виникла потреба у купівлі і переказуванні іноземної валюти на користь ПАТ "УкрСиббанк".
Тобто, ПАТ "УкрСиббанк" у правовідносинах з ТОВ "Консенсус" одночасно є обслуговуючим банком та одержувачем коштів за валютною операцією (бенефіціар).
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснивши операції з продажу безготівкової іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України мало місце порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України згідно з пунктом 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Як свідчать письмові докази, ТОВ "Консенсус" з метою виконання умов кредитного договору 05.07.2011р. подав до обслуговуючого банку - ПАТ "УкрСиббанк" заяву про купівлю іноземної валюти №23, яка була оформлена належним чином відповідно до вимог розділу IV Положення №281. У графі цієї заяви "Підстава для купівлі іноземної валюти" вказано кредитний договір від 23.03.2008р. № 11321928000 без зазначення, що іноземна валюта купується для погашення основної суми кредиту чи сплати плати за користування кредитом. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що із заяви неможливо зробити висновок, що іноземна валюта купувалась для погашення основної суми чи сплати плати за користування кредитом.
У позовній заяві ПАТ "УкрСиббанк" зазначає як аргумент своїх вимог таку обставину, що заява містила доручення ТОВ "Консенсус" на продаж іноземної валюти.
Колегія суддів зазначає, що пункт 3 глави 1 розділу IV Положення №281 передбачає, що клієнт у заяві має зазначити про те, що він доручає продати іноземну валюту у разі, якщо куплена іноземна валюта не буде перерахована ним за призначенням у визначений законодавством України строк у встановленому порядку (на виконання вимог пункту 3 розділ III Положення №281).
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПАТ "УкрСиббанк" мав би продати іноземну валюту у разі, якщо куплена іноземна валюта не була б перерахована за призначенням: у даному випадку на погашення боргу за кредитним договором від 23.03.2008р. № 11321928000 (необхідно дивитись графу заяви "Підстава для купівлі іноземної валюти").
Як свідчить платіжне доручення, що міститься у письмових доказах ТОВ "Консенсус" від 05.07.2011р. №17 (графа "Призначення платежу" заповнена як погашення кредиту згідно кредитного договору від 23.03.2008р. №11321928000) іноземну валюту було перераховано за призначенням у визначений законодавством України строк у встановленому порядку (копія платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).
Колегія суддів вважає, що в обслуговуючого банку не було підстав для продажу іноземної валюти як такої, що куплена іноземна валюта не буде перерахована ТОВ "Консенсус" за призначенням у визначений законодавством України строк у встановленому порядку, оскільки іноземна валюта була перерахована на відповідний рахунок бенефіціара.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження ПАТ "УкрСиббанк" про те, що Національний банк незаконно прийняв рішення, оскільки клієнт надав банку право доручення на продаж іноземної валюти і не використав її за призначенням є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, підстави для продажу іноземної валюти у даному випадку були відсутні.
Наявні у справі письмові докази свідчать, що клієнтом - ТОВ "Консенсус" і обслуговуючим банком - ПАТ "УкрСиббанк" було дотримано вимог законодавства щодо купівлі і переказу іноземної валюти з метою погашення заборгованості за кредитним договором. Кошти в повному обсязі зараховувались на рахунок бенефіціара, тобто перекази було завершено згідно з п.30.1 ст.З0 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
В подальшому, ПАТ "УкрСиббанк" як бенефіціар, тобто одержувач коштів, повернув кошти платникові - ТОВ "Консенсус": 20.07.2011р. повернув кошти у сумі 10 000,00 євро на поточний рахунок платника - ТОВ "Консенсус" з призначенням платежу "повернення надлишку коштів"
ПАТ "УкрСиббанк" як обслуговуючий банк зарахував повернену іноземну валюту на поточний рахунок клієнта в іноземній валюті, самостійно без доручення ТОВ "Консенсус" продав з цього рахунку іноземну валюту та зарахував гривні на поточний рахунок клієнта в національній валюті.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 17 розділу І Положення № 281 суб'єкти ринку зобов'язані здійснювати продаж іноземної валюти, що належить клієнту, за його дорученням, крім тих надходжень в іноземній валюті на користь клієнта, що згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають продажу в повній сумі протягом строку, установленого в пункті 13 розділу III Положення № 281.
Розділ III Положення №281 передбачає випадки, коли обслуговуючий банк продає з розподільчого рахунку іноземну валюту без доручення клієнта.
Таким чином, у даному випадку підстави, передбачені розділом III Положення №281 для продажу іноземної валюти клієнта як з поточного рахунку клієнта, так і розподільчого рахунку, були відсутні.
Відповідно, продаж обслуговуючим банком поверненої бенефіціаром іноземної валюти з поточного рахунку ТОВ "Консенсус" без його доручення є порушенням вимог Положення №281.
Щодо твердження позивача про те, що ТОВ "Консенсус" порушило умови кредитного договору, які стосуються порядку і черговості внесення платежів, колегія суддів зазначає, що вказане вирішується сторонами договору відповідно до цивільного, господарського законодавства України і не надає право обслуговуючому банку самостійно втручатись в кредитні правовідносини.
Отже, ПАТ "УкрСиббанк", здійснивши операції з продажу безготівкової іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, що обліковувалася на поточному рахунку ТОВ "Консенсус", без його доручення, порушило вимоги пункту 17 розділу І Положення № 281.
Таким чином, має місце порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України згідно з пунктом 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".
За вказане порушення постановою Національного Банку України про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства від 23.02.2012 року № 4 позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у сумі 112870,78 грн. за порушення валютного законодавства.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законно встановив факт порушення банком вимог валютного законодавства, а тому Постанова національного банку України про притягнення позивача до відповідальності від 23.02.2012 року №4 є законною та скасуванню не підлягає.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, законність та обґрунтованість Постанови національного банку України про притягнення позивача до відповідальності від 23.02.2012 року №4 що кореспондується приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.
Натомість позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. по справі № 2а-4438/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. по справі № 2а-4438/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.
Повний текст ухвали виготовлений 11.06.2012 р.