19 вересня 2012 р.Справа № 2а-3944/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012р. по справі № 2а-3944/12/2070
за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"
до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова , Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про скасування рішення,
Позивач, публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" (далі - позивач або ПАТ "Харківміськгаз"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просив скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова від 16.01.2012р. №130 про застосування до ПАТ "Харківміськгаз" фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, а також стягнути судові витрати.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним отримано від управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова рішення №130 від 16.01.2012 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
ПАТ "Харківміськгаз" не погоджується з нарахованими фінансовими санкціями та пенею, та вважає рішення №130 від 16.01.2012 таким, що прийнято всупереч чинному законодавству України та просить його скасувати.
Позивач повідомив, що ПАТ "Харківміськгаз" оскаржило рішення управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова №130 від 16.01.2012 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, однак скарга була повернута ПАТ "Харківміськгаз" без розгляду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" задоволено.
Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова від 16.01.2012р. №130 про застосування до публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (код ЄДРПОУ 03359552; вул. Жовтневої революції, буд.57/59, м.Харків, 61004) витрати зі сплати судового збору в сумі 107,30грн. (сто сім грн. тридцять коп.).
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Відповідач надав письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник позивача надав письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Колегія суддів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що управлінням Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова прийнято рішення №130 від 16.01.2012 про застосування фінансових санкцій в сумі 2070,92грн. та нарахування пені в сумі 186,38грн. до публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" за період з 21.06.2004 до 30.06.2004 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що до позивача не застосовується шестимісячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Згідно зі ст.2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
У відповідності до частини 4 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду наділені компетенцією щодо проведення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог цього закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на спірні правовідносини між ПАТ "Харківміськгаз" та органом Пенсійного фонду розповсюджується дія норм Господарського кодексу України.
Право на застосування штрафних санкцій органом Пенсійного фонду передбачено, як Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так і статтями 238 та 239 Господарського кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарської діяльності та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій встановлюються виключно цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Згідно з статтею 239 Господарського кодексу України визначені види адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, серед яких зокрема, адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
З огляду на зазначене суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що загальне правило про шестимісячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій поширюється на застосування санкцій органом Пенсійного фонду України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Порядок стягнення застосованих штрафів регулюється Господарським кодексом України. Так, в статті 241 ГК України зазначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які можуть стягуватися адміністративно-господарські штрафи, розмір і порядок їх стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, у яких допущено правопорушення.
Таким чином, законодавець розрізняє поняття "застосування" та "стягнення" фінансових санкцій.
Так, під застосуванням штрафних санкцій законодавець розуміє встановлення підстав, визначення розмірів фінансових санкцій, порядок оформлення та вручення рішень про застосування фінансових санкцій, терміни їх добровільної сплати та порядок оскарження таких рішень. В той час як стягнення розглядається як примусовий захід, який здійснюється після застосування штрафної санкції до відповідного бюджету. Прийняття управлінням Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова оскаржуваних рішень є саме застосуванням фінансових санкцій.
Беручи до уваги той факт, що право на застосування штрафних санкцій передбачено як Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так і Господарським Кодексом України (ст.ст. 238, 239), а будь-який строк для застосування штрафу та пені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не встановлено. При винесенні рішень про застосування штрафних санкцій та пені, підлягає застосуванню строк, встановлений статтею 250 ГК України, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Будь-які приписи щодо поширення вказаної норми на застосування штрафних санкцій та пені у вказаному законі відсутні. Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено будь яких строків для застосування штрафних санкцій.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає, що строк застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату внесків до Пенсійного фонду обмежено шістьма місяцями з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення страхувальником встановлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" термінів сплати.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що рішення управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова №130 від 16.01.2012 прийнято з порушенням вимог законодавства України, тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012р. по справі № 2а-3944/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.