12 вересня 2012 р.Справа № 2а-1870/1440/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2012р. по справі № 2а-1870/1440/12
за позовом Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1
до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.), звернулася до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Сумська МДПІ), в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.68) та додаткових пояснень, просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011року №0012971702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12500,00грн.
Обгрунтовує позовні вимоги тим, що висновки відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 21 листопада 2011р. №0012971702.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Колегія суддів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.9), та вбачається з акта перевірки (а.с.11).
15 вересня 2011р. на адресу Сумської МДПІ від ДПІ у Комінтернівському районі м Харкова надійшов запит щодо проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1, яка перебувала у господарських відносинах з з ФОП ОСОБА_2 за липень 2011р. (а.с.62).
28 вересня 2011р. представником позивача за дорученням ОСОБА_3 (а.с.59) було отримано запит про надання для проведення зустрічної звірки всі наявні первинні та інші бухгалтерські документи, що підтверджують господарські відносини з фізичною особою підприємцем ОСОБА_5. (а.с.81).
03.10.2011р. супровідним листом на адресу Сумської МДПІ представником позивача у 10-денний строк на вказаний запит було надано первинні копії первинних документів (а.с.55). Отриманий вказаний лист з документами Сумською МДПІ було 03.10.2011р. (а.с.55). Крім того, 04.05.2011р. та 05.10.2011р. представником позивача було надано письмове пояснення щодо вказаної господарської операції, яке було отримано відповідачем 05.10.2011р. (а.с.57).
За результатами отриманих документів 05.10.2011р. за результатами отриманого запиту відповідачем була проведена зустрічна звірка ФОП ОСОБА_1 в ході якої документально не було підтверджено реальність поставки товару від здійснення господарської операції з ФОП ОСОБА_5, про що складено відповідну довідку (а.с.100-103).
18.10.2011р. на підставі пп.78.1.1. п.78. ст.78, ст.79, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України відповідачем було прийнято наказ "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (а.с.78), про що під розписку повідомлено повноважного представника позивача та вручено копію наказу (а.с.79)
21.10.2011р. на підставі зазначеного вище наказу (а.с.78) Сумською МДПІ було видано направлення на проведення перевірку, пред'явленого представнику позивача під розписку 21.10.2011р. (а.с.80).
У період з 21.10.2011р. по 24.10.2011 року спеціалістами Сумської МДПІ відповідно до вказаного наказу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти, нарахування, сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період липень 2011р. В ході проведеної перевірки відповідачем було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації за липень 2011 року на суму 10 000грн.
За наслідками перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 31.10.2011 року №75/17-2472917724-408 (а.с.10-23) 21 листопада 2011 року Сумською МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення за №0012971702 (а.с.25), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 12500,00грн., в тому числі -10000,00грн. -за основним платежем, 2500,00грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.25).
Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до ДПА в Сумській області (а.с.26-31) та до ДПА України (а.с.34-36). Однак, рішеннями ДПА в Сумській області від 05.01.2012р. за №201/т/25-005-373/467ск (а.с.32-33), ДПА України (а.с.37-41) за результатами розгляду первинної та повторної скарг ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги -без задоволення.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ФОП ОСОБА_5, підтверджується первинними документами бухгалтерського податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Як свідчать письмові докази, підставою для збільшення податковим органом суми податку на додану вартість, яка підлягала до сплати в бюджет стало встановлення завищення позивачем суми податкового кредиту за липень 2011р. по господарській операцій з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (а.с.18-22). Зокрема, Сумська МДПІ, аналізуючи зміст товарно-транспортних накладних №001597 та №001752 (а.с.60,61), які згідно запиту Сумської МДПІ (а.с.81) надані позивачкою на перевірку (а.с.55), а також приймаючи до уваги, що договір поставки борошна ФОП ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_6 укладено в усній формі, податковий орган дійшов висновку про безтоварність операції щодо поставки від ФОП ОСОБА_5 борошна на 20тон.
Суд першої інстанції правомірно не погодився з такою позицією відповідача, оскільки як свідчать письмові докази (а.с.55-58), вказані товарно-транспортні накладні (а.с.60,61), на які посилається податковий орган, не стосуються господарської операції, що відбулась між позивачем та ФОП ОСОБА_5. про поставку борошна. Оскільки, представником позивача, зазначалось, що під час транспортування борошна від ФОП ОСОБА_5. товарно-транспортні накладні не надавались (а.с.56). Однак, вказане не було взято податковим органом до уваги, та проведений аналіз тих товарно-транспортних накладних, які помилково були надані позивачкою.
Також встановлено, що перевезення борошна здійснювалось на підставі усної домовленості з перевізником ФОП ОСОБА_9 автомобілем НОМЕР_1, а розвантаження борошна здійснював працівник позивачки, працюючого за трудовим договором, ОСОБА_10 в рахунок заробітної плати (а.с.56,58).
Крім того відсутність у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, чи не надання на перевірку договорів з перевізником, на переконання суду, не свідчить про те, що умови договору його сторонами не виконувались, а товар не переміщувався (тим паче, що витрати в даному випадку на транспортування не впливали на формування податкового кредиту позивача), оскільки факт виконання договору підтверджується іншими доказами, що містяться у справі та були досліджені під час перевірки.
Як вбачається з письмрвих доказів, 25.07.2011р. між позивачем та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір поставки №25/07, за умовами якого постачальник (ФОП ОСОБА_5.) зобов'язувався передати 200тон борошна (а.с.42). Згідно умов вказаного договору позивачем у липні 2011р. було отримано 20тон борошна на загальну суму 60000,00грн. (в т.ч. ПДВ 10000,00грн.). Вчинення господарської операції підтверджується копією рахунку-фактури (а.с.43), копією податкової накладної від 26.07.2011р.№13 (а.с.44), копією видаткової накладної №29/07 від 29.07.2011р. (а.с.43). Товар був оплачений позивачем згідно платіжного доручення (а.с.45). Товар був доставлений від ФОП ОСОБА_5 29.07.2011р. до м. Лебедин на орендований склад позивачки (а.с.94), про що 29.07.2011р. складено акт здачі-приймання робіт (а.с.75), та розвантажений працівником ОСОБА_10, який працює у позивачки за трудовим договором (а.с.74) в рахунок заробітної плати (про що зазначалось і під час перевірки (а.с.56-58). Придбання товару відображено у податковому обліку позивачки та в подальшому реалізований у роздріб кінцевим споживачам, на підтвердження чого надано копію книги обліку доходів та витрат (а.с.76), зокрема, відповідно до якої сума отриманого товару 29.07.2011р. склала 53618грн. (з урахуванням сум поставки в розмірі 429грн. 35коп. та 3189грн. від ТОВ "Сумиторг-партнер (а.с.87-88). Також варто зазначити, що перевізник ОСОБА_9 зареєстрований фізичною особо-підприємцем (а.с.97-98,106,109-110), та йому видано ліцензію на здійснення внутрішнього перевезення вантажів (а.с.108).
Відповідно до п. 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.
Згідно пп. "а"п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно пп.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп.пп. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, згідно пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.
З огляду на вищезазначине, вбачається, що позивач виконав вимоги пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника борошна, який, в свою чергу, виконав вимоги пп.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - видав покупцю, яким є позивач, належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені покупцем суми податку. Крім того, виходячи із змісту запиту ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова (а.с.62) ФОП ОСОБА_5 було задекларовано податкове зобов'язання за вказаною операцією у декларації з податку на додану вартість за липень 2011р.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки було достовірно встановлено, що на виконання умов укладеного договору між позивачем та ФОП ОСОБА_5 відбулась поставка товару, товар був оплачений позивачем та реалізований споживача, а тому вказана господарська операція, на переконання суду, носила реальний характер, та була виконана сторонами належним чином, та спричинила реальні зміни майнового стану підприємців, суд приїздить до висновку, що суму податкового кредиту, позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві в ціні товару. Таким чином висновок податкового органу про заниження позивачем по вказаній господарській операції суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10000грн. є безпідставним та не знайшов своє підтвердження ні у суді першої інстанції ні у суді апеляційної інстанції.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до пп.109.2 ст.109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Згідно пп.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищення суми бюджетного відшкодування. Враховуючи, що ні судом першої ні судом апеляційної інстанції не знайшов своє підтвердження факт заниження позивачем суми податку на додану вартість за липень 2011р., застосування санкцій, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням також є безпідставним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані, з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України.
Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
На думку колегії суддів, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року по справі №2а-1870/1440/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильного застосував до спірних правовідносин сторін норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2012р. по справі № 2а-1870/1440/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.