Справа № 6-693/12
Категорія
08 листопада 2012 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Батрин О.В. ,
при секретарі - Кіров О. Ф.,
за участю представника заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 2012 року у справі № 1/12 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
Заявник звернувся до суду із зазначеною заявою, в якій просить скасувати рішення Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 2012 року у справі № 1/12 за позовом ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заяви заявник зазначив, що вказане рішення третейського суду вважає ухваленим з порушенням положень п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки третейський суд розглянув справу з приводу спору щодо захисту прав споживачів, в тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Враховуючи те, що ОСОБА_3 є споживачем послуг ПАТ КБ «Правекс-Банк», то рішення третейського суду підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник заявника заяву підтримала, просила задовольнити з викладених в ній підстав.
Представник ПАТ КБ «Правекс-Банк» в судовому засіданні заперечила щодо задоволення даної заяви, мотивуючи відсутністю на це законних підстав.
ОСОБА_4 до судового засідання не з'явилася. Судом вирішувалось питання про розгляд справи в її відсутність (а.с. 32).
Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, матеріали третейської справи № 1/12, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди» та ст. 389-1 ЦПК України рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Статтею 51 зазначеного закону та ст. 389-5 ЦПК України передбачений вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду, а саме:
- справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
- рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
- третейську угоду визнано судом недійсною;
- склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
- третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Відповідно до п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Зазначене узгоджується і з п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
А тому, заявником (позивачем) по справі про захист прав споживачів має бути фізична особа - споживач.
Оскільки позивачем при розгляді Постійно діючим незалежним третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» справи виступав ПАТ КБ «Правекс-Банк» по справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, ОСОБА_4, то даний спір не відноситься до спорів про захист прав споживачів, в зв'язку з чим рішення третейським судом про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, ОСОБА_4 прийняте в межах компетенції третейського суду і скасуванню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 17, 51, 6 Закону України «Про третейські суди», ст. 210, 389-1 - 389-6 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 2012 року у справі № 1/12 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
СуддяБатрин О.В.