"30" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/66629/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року,
В жовтні 2010 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача. Просила провести їй перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2009 рік, тобто за рік, що передує перерахунку пенсії.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2009 рік та провести відповідні виплати з урахуванням попередніх виплат з 12 квітня 2010 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером та продовжує працювати. У серпні 2010 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з чим їй була перерахована пенсія з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. В застосуванні показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2009 рік, тобто за рік, що передує перерахунку пенсії, їй було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавчі підстави для застосування показника заробітної плати за 2009 рік при перерахунку пенсії відсутні.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»наведену норму викладено в новій редакції, проте у зв'язку із визнанням цих змін такими, що не відповідають Конституції (рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008), на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії діяла вищенаведена редакція статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана редакція пов'язує розмір перерахованої пенсії із розміром заробітної плати, з якого обчислювалась пенсія (при її первісному призначенні або останньому перерахунку). Тобто, за змістом ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»підстави для застосування будь-якого іншого показника (в тому числі і показника заробітної плати за рік, що передує перерахунку) відсутні.
28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, відмінний від того порядку, який визначений ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, встановлено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами застосуванню підлягає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме нормативні положення ст. 42 цього Закону, що діяли в редакції до скасування змін, внесених за Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та були і залишаються чинними на момент проведення перерахунку пенсії.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку, що виходячи зі змісту ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, без визначення, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України. Виходячи з буквального тлумачення частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Зважаючи на те, що пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у застосуванні показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції -без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало