"11" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/6843/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Сіроша М.В.,
Суддів: Калашнікової О.В.,
Леонтович К.Г.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області на постанову Господарського суду Чернівецької області від 7 вересня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у адміністративній справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до Державного комунального підприємства "Чернівціводоканал"
про зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2007 року Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області звернулось із позовом до Господарського суду Чернівецької області про виконання його вимоги від 2 лютого 2007 року № 24-05-14/442 в частині вжиття заходів щодо відшкодування вартості виданого всупереч Порядку безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1987 року № 731/П-13, масла на суму 30969, 93 грн.
Постановою Господарського суду Чернівецької області від 7 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області звернулось із касаційною скаргою про скасування зазначених рішень, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування районним та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
11 січня 2007 року працівниками Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного комунального підприємства "Чернівціводоканал" за період з 1 червня 2005 року по 1 листопада 2006 року та встановлено, що протягом червня 2005 року по жовтень 2006 року працівникам Підприємства зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці, замість молока було видано 2,2 тонни масла, яке не є рівноцінним продуктом, на загальну суму 30969,93 грн., придбання якого здійснювалось за рахунок коштів Підприємства.
За наслідками ревізії складено відповідний акт, яким зафіксовано, що в ревізійному періоді відповідачем видано 250 працівникам 2148 кг. масла взамін молока на загальну суму 31000,00 грн. Згідно даних бухгалтерського обліку, кошти затрачені на придбання та видачу молока віднесені в дебет рахунку 91 "Загально виробничі витрати", тобто віднесені до собівартості наданих послуг. Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області зробило висновок, що відповідачем завищено собівартість наданих послуг на суму 31000, 00 грн.
2 лютого 2007 року позивачем направлено відповідачу вимогу про усунення виявлених порушень, на що відповідач у своєму листі від 10 листопада 2008 року № 05/4828 повідомив про виконання згаданої вимоги шляхом віднесення коштів, затрачених на видачу масла за 2007 рік у сумі 31000, 00 грн. з 91 рахунку на 949, який у свою чергу закривається на 79 рахунок, а 79 рахунок на 44 рахунок.
Предметом оскарження в судах попередніх інстанцій було посилання позивача на те, що з огляду на приписи п. 10 ст. 10 Закону України "Про державну контрольну-ревізійну службу в Україні" він має право на звернення до суду в інтересах держави щодо виконання вимог про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження та використання активів.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну контрольну-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про державну контрольну-ревізійну службу в Україні" позивач має право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Обраний Контрольно-ревізійним управлінням в Чернівецькій області спосіб захисту порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав позивача щодо захисту інтересів держави.
Порядок стягнення коштів передбачено п. 8 ст. 10 Закону України "Про державну контрольну-ревізійну службу в Україні", який надає право позивачу у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства. Вимога про стягнення з відповідача в дохід держави коштів позивачем не була заявлена.
Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, про відсутність у позивача правових підстав для звернення до суду з позовом до Державного комунального підприємства "Чернівціводоканал" про зобов'язання виконати його вимоги від 2 лютого 2007 року № 24-05-14/442, оскільки з урахуванням приписів вищезазначеного Закону у випадку невиконання Державним комунальним підприємством "Чернівціводоканал" вимоги Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області у нього є право на звернення до суду самостійно з позовом про стягнення коштів в дохід держави.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
З огляду на викладене судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам у справі дано вірно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Чернівецької області від 7 вересня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: