ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
07 листопада 2012 року 12:00 № 2а-14748/12/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Карпенко Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві
провизнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
за участю сторін:
від позивачаОСОБА_1 (паспорт)
від відповідачівБялий М. Г. (довіреність)
До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просить суд:
1. Поновити (при необхідності) строк для звернення до суду 28.05.2012 р. враховуючи вимоги ч. 6, 9 ст.103 КАС України та в зв'язку з отриманням 17.05.2012 р. (четвер) конверту (штрих код 0305603152188) від відповідача в якому знаходився супровідний лист від 10.05.2012 р. №851/1 начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Кантеміра В.І. та постанова державного виконавця відділу ПВР УДВС Головного управління юстиції в м. Києві Бялого М. Г. від 10.05.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) №32473150.
2. Витребувати від відповідача завірену копію матеріалів по відмові у відкритті виконавчого провадження №32473150.
3. Не обмежуватися доводами позовної заяви для правильного вирішення справи.
4. Врахувати і застосувати при розгляді/вирішенні справи верховенства права, правовий акт, який має вищу юридичну силу, вимоги ст.1, п.1 ст.6, ст.13, ст.46 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; ст.8, ч.1 ст.9, ч.5 ст.124 Конституції України, ст.8, ст.9, ст.14, ст.255 КАС України.
5. Визнати протиправною та скасувати постанову управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві за підписом державного виконавця Бялого М.Г. від 10.05.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) №32473150.
6. Визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві, що проявилося в неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 23.04.2012 р. при прийняття до примусового виконання виконавчого документу про відкриття виконавчого провадження.
7. Визнати протиправними дії та бездіяльність управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві, що проявилися в винесенні та надісланні ОСОБА_1 постанови від 10.05.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження №32473150 з порушенням та без дотримання строків передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
8. Зобов'язати управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2012 р. про прийняття до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження і винесення рішення у відповідності та згідно вимог ст.25 Закону України «Про виконавче провадження».
9. Винести постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
10. Відшкодувати судові витрати.
11. Встановити судовий контроль.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2012 р. у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено, однак ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 р. ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2012 р. було скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В судове засідання з'явився позивач, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення відповідачем положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішень Європейського суду з прав людини, Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції чинній на момент винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження) (надалі -Закон №606) під час винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
В судове засідання з'явився представник відповідача, щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, та зазначає що відповідачем було дотримано положення чинного законодавства під час винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 08.11.2012 р.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
10.05.2012 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №32473150 щодо примусового виконання постанови №67/03 від 28.08.2003 р. виданого Шевченківським районним судом м. Києва про скасування постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області Шевченка О. В. від 04.04.2003 р. про відшкодування шкоди громадянинові після закриття кримінальної справи та направити до ГУ МВС України для вирішення питання про прийняття нової постанови з урахуванням вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».
Позивач не погоджуючись з винесеною Постановою від 10.05.2012 р. звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Враховуючи що Постанову від 10.05.2012 р. було отримано позивачем лише 17.05.2012 р., суд дійшов висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого положеннями ст.181 КАС України. Як насідок, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
28.08.2003 р. Шевченківським районним судом м. Києва було винесено постанову №67/00-03, якою було скасовано постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області Шевченка О. В. від 04.04.2003 р. про відшкодування шкоди громадянинові після закриття кримінальної справи та направлено до ГУ МВС України для вирішення питання про прийняття нової постанови з урахуванням вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду»(надалі -Постанова №67/00-03).
17.12.2003 р. Апеляційним судом м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, та постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2003 р. щодо ОСОБА_1 була уточнена, а саме вказано що матеріали справи підлягають направленню до СУ ГУ МВС України в Київській області.
У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов'язковими до виконання на всій території України.
17.05.2012 р. до голови Шевченківського районного суду м. Києва позивачем було надано заяву (вх. №27743 від 17.04.2012 р.) про видачу виконавчого листа по справі №67/03.
Листом №4ск-67/з від 19.04.2012 р. Шевченківський районний суд м. Києва повідомив позивачу, що постанови по справам за результатами розгляду скарг на постанови слідчого, органа дізнання та інш., звертається до виконання шляхом надсилання копії суду органу, який порушив справу. Виконавчі листи по даній категорії справ судом не видаються.
23.04.2012 р. позивач звернувся до підрозділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про звернення до примусового виконання виконавчого документу та про відкриття виконавчого провадження, в якій просив прийняти до примусового виконання та відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання Постанови №67/00-03.
Відповідно до преамбули Закону №606 цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно ст.1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В ч.1 та п.2 ч.2 ст.17 Закону №606 зафіксовано, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. При цьому, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Враховуючи, що положеннями Кримінально-процесуального кодексу України не передбачено видання виконавчого документа, тому суд дійшов висновку, що Постанова №67/00-03 є виконавчим документом в розумінні положень Закону №606.
Положеннями ч.1 ст.22 Закону №606 чітко вказано, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
При цьому, в ч.2 ст.22 Закону №606 зафіксовано, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.402 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент винесення Постанови №67/00-03), ухвала і постанова суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирають законної сили і виконуються після закінчення строку на подачу апеляцій, а ухвала і постанова апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, внесення касаційного подання. Якщо на ці рішення були подані апеляції, касаційні скарги чи внесено касаційне подання і, якщо їх не було скасовано, то вони набирають законної сили і виконуються після розгляду їх апеляційним чи касаційним судом, за винятками, встановленими цим Кодексом. Ухвали і постанови апеляційної і касаційної інстанцій набирають законної сили негайно після їх оголошення, крім випадків, передбачених цим Кодексом..
Таким чином, враховуючи позицію ч.1 та ч.2 ст.22 Закону №606 та положення ч.1 та ч.2 ст.402 Кримінально-процесуального кодексу України, судом встановлено, що Постанова №67/00-03 могла бути подана позивачем в річний строк з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Положеннями ч.1 ст.24 Закону №606 зафіксовано, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Аналогічна за змістом норма зафіксована законодавцем в положеннях п.1 ч.1 ст.26 Закону №606.
Таким чином, суд дійшов висновку, що не спростовано позивачем, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було вірно винесено спірну постанову, оскільки позивачем пропущено річний строк пред'явлення для примусового виконання виконавчого документу (Постанови №67/00-03).
Водночас, суд приймає до уваги, що положеннями ч.2 ст.24 Закону №606 передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до положень ст.90 Кримінально-процесуального кодексу України, пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, ухвалою суду або постановою судді.
Однак, позивачем не надано жодних доказів поновлення Шевченківським районним судом м. Києва строку пред'явлення до виконання виконавчого документу (Постанови №67/00-03).
Водночас, як вбачається із положень ч.2 ст.26 Закону №606 про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.
25.12.2008 р. наказом Міністерства юстиції України №2274/5 було затверджено Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби (надалі -Порядок №2274), який установлює основні правила роботи з документами в органах державної виконавчої служби, в тому числі порядок загального документування у районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділах державної виконавчої служби, діловодство з виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) у всіх органах державної виконавчої служби, оформлення документів, технічного забезпечення їх підготовки, контролю за виконанням документів, а також здійснення діловодних процесів - організації документообігу, формування справ і зберігання документів та поширюється на всю службову документацію.
Відповідно до п.2.2 Порядку №2274 попереднє опрацювання документів включає перевірку правильності їх адресування, оформлення і цілісності упаковки, її розкриття, перевірку наявності документів та додатків до них, а також розподіл їх за виконавцями. Визначення виконавців здійснюється відповідно до змісту документів і розподілу обов'язків між працівниками Відділу.
В п.2.8 Порядку №2274 зазначено, що після накладення керівником Відділу резолюції документи повертаються діловоду для внесення необхідної інформації до реєстраційних та (або) облікових журналів, у необхідних випадках - для оформлення документів в обкладинку, та не пізніше наступного робочого дня з дня накладення резолюції передаються виконавцям до виконання або на ознайомлення.
Як вбачається із матеріалів справи, що підтверджено відповідачем, заява про прийняття до примусового виконання виконавчого документу та про відкриття виконаного провадження від 23.04.2012 р. надійшла до державного виконавця 07.05.2012 р.
Таким чином, враховуючи що державний виконавець отримав заяву про прийняття до примусового виконавчого документу та про відкриття виконаного провадження від 23.04.2012 р. лише 07.05.2012 р., а також приймаючи до уваги, що 09.05.2012 р. був святковим (неробочим) днем, тому суд дійшов висновку що відповідачем було в межах положень ч.2 ст.26 Закону №606 прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Водночас, в п.2.10 Порядку №2274 зазначено, що вихідна кореспонденція відправляється через діловода не пізніше наступного робочого дня після підписання (затвердження) документа (супровідного листа).
Однак, як вбачається із поштового штампу на конверті, в якому було направлено оскаржувану постанову позивачу, даний конверт було направлено 15.05.2012 р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що не спростовано відповідачем, що державним виконавцем було порушено строки відправки позивачу постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.6 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 181, 254 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо направлення ОСОБА_1 постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №32473150 із недотриманням строків, які встановлені ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Присудити на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 10 (десять) грн. 00 коп. із видатків державного бюджету направлених на асигнування діяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін