Справа № 2604/18236/12
іменем України
"11" жовтня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -Бірси О.В.
при секретарі - Куса Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення, -
Позивачі звернулись до суду з позовом про виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_3, посилаючись на те, що позивачу ОСОБА_1 у 1975 році, як молодому спеціалісту було видано кімнату АДРЕСА_1 На підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів м. Києва від 08 жовтня 1990 року передано кімнату АДРЕСА_1. Кімнату №6 фактично займає її колишній чоловік -відповідач ОСОБА_3, який повісив на двері замки та один нею користується, та не надає їм доступу до кімнати. Позивачі вимушені тіснитися в кімнаті АДРЕСА_1. Таким діями відповідач порушує їх права, тому вона звернулися до суду та просили виселити відповідача з кімнат АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення на підставі ст. 116 ЖК України у зв'язку з неможливістю спільного проживання.
В судовому засіданні позивачі, представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримали, уточнивши, що просять виселити відповідача з кімнати АДРЕСА_1 які він займає сам і перешкоджає їм у користуванні. Позивач додала, що відповідач створив неможливі умови для спільного проживання, зловживає спиртним, постійно влаштовує скандали, неодноразово викликалась міліції, він завдавав їй тілесних ушкоджень і вона змушена була лікуватись. Фактично в спірній кімнаті відповідач створив майстерню й утримує її в антисанітарних умовах. Крім того, зазначила, що відповідач має власне приватне житло.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що перешкод в користуванні кімнатою №6 позивачам він не чинить, а позивачі не пускають його в кімнату АДРЕСА_1. В спірній кімнаті він зареєстрований та має право нею користуватися так само як і позивачі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи спірна кімната АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів м. Києва площею 10.2 кв.м., була надана позивачу ОСОБА_1 разом з членами сім'ї: чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_3(а.с.6).
Відповідно до довідки Ф-3 від 04.08.2012 року №665 з ЖРЕО №409 в кімнатах АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.-22).
Позивачі просили виселити відповідача зі спірної кімнати без надання іншого жилого приміщення посилаються не те, що ОСОБА_3, маючи у приватній власності кімнату АДРЕСА_1, повністю зайняв спірну кімнату №6, та повісивши на дверях цієї кімнати замки почав один нею користуватися, а вони вимушені вдвох тіснитися в кімнаті №5. Крім того відповідач створює неможливі умови для спільного проживання.
Відповідно до ст.116 Житлового кодексу України наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Звертаючись до суду, позивачі, зокрема посилались на те, що відповідач ОСОБА_3 створює конфліктні ситуації, ображає позивачів, створює неможливі умови для проживання.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, позивачами не надано будь-яких належних, в розумінні ст. 58 ЦПК України, доказів того, що вживались будь-які запобігання і громадського впливу на відповідача і вони виявились безрезультатними. А надані позивачем довідки про стан здоров'я та проведене лікування не містять об'єктивних даних щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями саме відповідача та наслідками у виді розладу здоров'я позивача ОСОБА_1.
За таких обставин, аналізуючи доводи і заперечення сторін, обставини встановлені в судовому засіданні у сукупності з наданими письмовими доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо виселення відповідача ОСОБА_3 зі спірної кімнати АДРЕСА_1 на підставі ст. 116 ЖК України не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 116 ЖК України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду в судовому засіданні, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення -протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.