Справа № 2604/17649/12
іменем України
"15" жовтня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі :
Головуючого судді БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі: Ізвольській С.С.
з участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача і третьої особи 1 -Константінової О.Б.
представника третьої особи 2 -Паладія А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Житлоінвестбуд-УКБ»Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи -Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання права власності , -
Позивач -ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним.
11 березня 2009 року між позивачем (інвестором) та відповідачем - КП «Житлоінвестбуд-УКБ»(замовником) було укладено Інвестиційний договір №67/20 (інвестиційний договір).
Відповідно до п.п.1.1, 1.2 інвестиційного договору, відповідач зобов'язується забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт по спорудженню житлового будинку АДРЕСА_1 до складу якого входить об'єкт інвестування, а саме: нежитлове приміщення без номеру на одинадцятому поверсі загальною площею 42,0 кв. м без визначення функціонального призначення.
Відповідно до п. 2.1 інвестиційного договору, сторони домовились, що загальна вартість об'єкта інвестування складає 109 200,00 гривень та підлягає сплаті позивачем у триденний термін з моменту укладання договору.
Зазначену суму позивач сплатив у повному обсязі та у встановлені строки, на підтвердження чого 23.03.2009р. КП «Житлоінвестбуд-УКБ»видало позивачу довідку про повну сплату вартості об'єкта інвестування.
На виконання умов договору КП «Житлоінвестбуд-УКБ»передало, а позивач прийняв об'єкт інвестування (нежитлове приміщення) за актом прийому-передачі від 23.03.2009 №14.
Отже, позивач на законних підставах набув право власності на об'єкт нерухомого майна.
Згідно з п.1.4 інвестиційного договору, після визначення функціонального призначення об'єкта інвестування Інвестор самостійно, за власні кошти виготовляє проектно-кошторисну документацію та в подальшому виконує будівельно-монтажні роботи згідно з проектом.
20 лютого 2011 року позивач уклав з TOB «БОЛУК»договір №67-08/11, згідно з яким ТОВ «БОЛУК» виконало взяті на себе зобов'язання по влаштуванню художньої майстерні в нежитловому приміщенні на 11 поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 - відповідно до кошторисної документації та робочого проекту виконаного ПП «ОСОБА_5».
На підставі акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року позивач сплатив TOB «БОЛУК»загальну вартість виконаних будівельних робіт у розмірі 81 323,11 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 18.02.2011 №22.
Відповідно до Технічного паспорту від 28.09.2011 №10502, виготовленого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», загальна площа нежитлового приміщення АДРЕСА_1 складає 97,6 кв. м.
Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Реалізувати свої права щодо повного розпорядження належною власністю, згідно обставин, викладених позивачем, остання зможе лише після оформлення та отримання свідоцтва про право власності на зазначений об'єкт.
Однак, відповідач безпідставно не визнає право власності позивача на нежитлове приміщення, а також відмовляється передати пакет документів, необхідний для оформлення свідоцтва, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності.
Підтримавши в судовому засіданні позовні вимоги, представник позивача просив позов задовольнити з вищевикладених підстав.
Представник відповідача КП «Житлоінвестбуд- УКБ», яка також уповноважена представляти інтереси третьої особи -1 Головного управління житлового забезпечення КМДА, в судовому засіданні пояснила, що відповідачем належним чином і в повному обсязі виконані умови інвестиційного договору, видано довідку про повну оплату вартості об'єкта інвестування, здійснено передачу об'єкта інвестування. Будь-яких дій, які б свідчили про невизнання за позивачем права власності на об'єкт інвестування, відповідач не вчиняв. Всі необхідні документи для звернення позивача до державних органів для отримання свідоцтва про право власності відповідачем також були надані позивачу у повному обсязі. Відповідач не порушує та не оспорює право власності позивача, тому підстав для задоволення позову немає.
Представник третьої особи -2 КП Київське БТІ в судовому засіданні проти позову заперечував з тих підстав, що позивачем самовільно, без дозвільної документації було збільшено майже у два рази площу нежитлового приміщення після передачі об'єкта інвестування КП «Житлоівнестбуд-УКБ»за актом прийому-передачі. Таким чином, вказаний об'єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом позивача, який не прийнятий в експлуатацію. Відповідно, такий об'єкт не може бути зареєстрований у встановленому порядку. За таких обставин представник вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Представник третьої особи -3 Інспекції державної архітектурно-будівельного контролю у м. Києві в судове засідання не з'явився, направив письмові заперечення у яких просить в позові відмовити з тих підстав, що позивач здійснила реконструкцію переданого їй забудовником об'єкта інвестування, без належного дозволу, внаслідок чого суттєво змінилася площа нежитлового приміщення. Згідно з електронним реєстром інформація про прийняття в експлуатацію реконструйованого нежитлового приміщення, на яке просить визнати право власності позивач, відсутня. Доказів на спростування викладених обставин та правомірності здійснення позивачем самочинного будівництва остання не надала, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, представників третіх осіб, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
11 березня 2009 року між сторонами у справі було укладено Інвестиційний договір №67/20.
Відповідно до п.п.1.1,1.2 інвестиційного договору, відповідач зобов'язується забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт по спорудженню житлового будинку АДРЕСА_1 до складу якого входить об'єкт інвестування, а саме: нежитлове приміщення без номеру на одинадцятому поверсі загальною площею 42,0 кв. м. без визначення функціонального призначення.
Відповідно до п. 2.1 інвестиційного договору, сторони домовились, що загальна вартість об'єкта інвестування складає 109 200,00 гривень та підлягає сплаті позивачем у триденний термін з моменту укладання договору.
Зазначену суму позивач сплатив у повному обсязі та у встановлені строки, на підтвердження чого 23.03.2009р. КП «Житлоінвестбуд-УКБ»видало позивачу довідку про повну сплату вартості об'єкта інвестування.
На виконання умов договору КП «Житлоінвестбуд-УКБ»передало, а позивач прийняв об'єкт інвестування (нежитлове приміщення площею 42, 00 кв.м. ) за актом прийому-передачі від 23.03.2009 №14.
З наданих позивачем доказів і пояснень вбачається, що до Управління комунальної власності майна ВО Київської міської ради (КМДА) з заявою про оформлення свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення без номеру на одинадцятому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 42,0 кв. м., позивач не звертався.
Будь-яких доказів здійснення перешкод відповідачем у реалізації передбаченого інвестиційним договором права позивача на звернення до державних органів за отримання свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення -об'єкта інвестування площею 42, 00 кв.м., позивач суду не надав.
З матеріалів справи убачається, що 20 лютого 2011 року позивач уклав з TOB «БОЛУК»договір №67-08/11, згідно з яким ТОВ «БОЛУК»виконало взяті на себе зобов'язання по влаштуванню художньої майстерні в нежитловому приміщенні на 11 поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 - відповідно до кошторисної документації та робочого проекту, що виконаний ПП «ОСОБА_5».
На підставі акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, позивач сплатив TOB «БОЛУК»загальну вартість виконаних будівельних робіт у розмірі 81 323,11 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 18.02.2011 №22, а товариство здійснило будівельні роботи згідно умов договору.
Відповідно до Технічного паспорту від 28.09.2011 №10502, виготовленого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», - загальна площа нежитлового приміщення АДРЕСА_1 після ремонтних робіт склала 97,6 кв. м. замість 42, 00 кв.м., тобто, нежитлове приміщення має іншу площу, ніж мав об'єкт інвестування, переданий позивачу відповідачем, крім того, у технічному паспорті стоїть відмітка про те, що нежитлове приміщення АДРЕСА_1 площею 97,6 кв. м., не введено в експлуатацію.
Згідно з електронним реєстром Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, інформація про прийняття в експлуатацію реконструйованого нежитлового приміщення, на яке просить визнати право власності позивач, також відсутня.
Доказів введення позивачем нежитлового приміщення АДРЕСА_1 площею 97,6 кв. м в експлуатацію, суду не надано.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нею нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно з ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
При вирішення спорі судом приймаються до уваги положення Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», п. 9 якого зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону № 2780-ХІІ спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом - відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаний або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво може здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
З матеріалів справи убачається, що відповідач КП «Житлоінвестбуд-УКБ»належним чином виконав перед позивачем зобов'язання за умовами інвестиційного договору, передав позивачу за актом прийому-передачі нежитлове приміщення, яке було об'єктом інвестування, видав усі передбачені договором документи для належного оформлення позивачем та реєстрації в подальшому права власності позивача на нежитлове приміщення.
Відповідач КП «Житлоінвестбуд-УКБ» не є державним органом, до компетенції якого віднесено питання оформлення права власності на нежитлові приміщення.
Доказів того, що право власності позивача порушене відповідачем у будь-який спосіб, останнім не надано, як і не надано доказів того, що позивач в установленому законом порядку звернувся до державного органу щодо прийняття нерухомого майна до експлуатації, за оформлення свідоцтва про право власності на таке майно та з питань державної реєстрації свого права власності.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до КП «Житловінвестбуд-УКБ»про визнання права власності на нежитлове приміщення, є недоведеними позивачем та передчасними, отже, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 331, 376 ЦК України, 10, 11, 57-61, 79, 88, 208-209, 212-215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд , -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Житлоінвестбуд-УКБ»Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи -Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання права власності -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а учасниками судового розгляду, які не були присутні при оголошенні рішення у судовому засіданні, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.