Справа № 2604/16061/12
іменем України
"16" жовтня 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Галагана В.І.,
при секретарі Савченко Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги на загальну суму 7 094,70 грн. та стягнення з відповідачки суми судового збору, мотивуючи свої вимоги тим, що у квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1, які являється споживачем житлово-комунальних послуг, наданих підприємством позивача. В порушення норм діючого законодавства відповідачка не виконувала своїх обов'язків по своєчасному внесенню плати за користування квартирою АДРЕСА_1 та за надані комунальні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість з 01.01.2005 року, яка станом на 01.05.2012 року складає 7 094,70 грн., що є підставою звернення позивача з даним позовом в судовому порядку.
16.10.2012 року в судовому засіданні представником позивача внесено уточнення до позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 суму заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 7 601,46 грн.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з урахуванням внесених уточнень, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визначала частково, визнала наявність з її боку заборгованості перед підприємством позивача за надані житлово-комунальні послуги, однак вважає суму заборгованості, нараховану позивачем завищеною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, не заперечила проти сплати на користь позивача заборгованості в розмірі 7 131,00 грн.
Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Відповідно до статті 24 цього Закону балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.
Отже, слід зазначити, що балансоутримувач житлової будівлі має законне право на звернення до суду в разі несплати особами, що проживають в даній будівлі, кошів за споживання ними житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 14.04.2008 року ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1. (а.с. 8)
За даними довідки Форми № 3, виданої Житловою ремонтно-експлуатаційною організацією № 415 від 08.05.2012 року № 493, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано: ОСОБА_1 з 2009 року, ОСОБА_3 з 2009 року, ОСОБА_4 з 2008 року, ОСОБА_5 з 2008 року, ОСОБА_6 з 2010 року, ОСОБА_7 з 2008 року. (а.с. 7)
22.06.2010 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та ОСОБА_1 укладено договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, відповідно до якого ОСОБА_1 надано розстрочку у погашенні заборгованості з квартирної плати та плати за комунальні послуги, що утворилась станом на 01.06.2010 року на загальну суму 2 839,98 грн. (а.с. 32)
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу Української РСР, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
Відповідно до частини 7 статті 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.
Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що станом на 01.08.2012 року відповідачка заборгувала підприємству позивача по сплаті за квартирну плату та житлово-комунальні послуги на загальну суму 7 601 грн. 46 коп., що підтверджується представленими підприємством позивача довідками та розрахунками.
В порядку ст. 540 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема неподільності предмета зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Відповідно до положення статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України)
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги пояснення представника позивача, заперечення відповідачки ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва підлягає до задоволення та присуджує до стягнення з відповідачки ОСОБА_1 суму заборгованості за квартплату та за житлово-комунальні послуги у розмірі 7 601 грн. 46 коп.
Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір в сумі 214,60 грн.
Керуючись ст. ст. 257, 267, 526, 540, 541, 543 Цивільного кодексу України, ст. 68 Житлового кодексу УРСР, ст.ст. 1, 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 10, 58, 60, 88, 174, 208, 209, 212-215, 216, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення боргу -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва суму боргу за квартплату та комунальні послуги у розмірі 7 601,46 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 214,60 грн., а всього на загальну суму 7 816 (сім тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 06 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.