Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" листопада 2012 р.Справа № 5023/3827/12 вх. № 3827/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бураковой А.М.
при секретарі судового засідання Шилов С.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Мартиненко Н.В. за довіреністю №20545-07/20 від 28,12.11р.
відповідача - Корсун Є.С., за довіреністю від 18.06.12р.
розглянувши справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській обл., м. Харків
до Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк"
про стягнення 43729,51 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі відповідач) про стягнення 43729,51 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору №104 від 01.10.2009 р., укладеного на виконання Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" між головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та публічним акціонерним товариством Державний Ощадний банк України в особі філії - Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", а саме порушення статті 7 розділу ІV "Інші умови", якою передбачено, якщо суми пенсії одержуються з поточного рахунку за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік, установи Банку не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, повідомляють про це письмово головне управління Фонду, та безпідставну, на думку позивача, виплату відповідачем коштів, які були перераховані на пенсійне забезпечення фізичній особі Цимай Зої Іванівни в період з 01.07.2007 року по 30.11.2011 року в сумі 43729,51 грн. у силу ст.ст. 25, 26, 346 ЦК України, ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", оскільки вже йому не належали, у зв'язку з тим, що Цимай З.І., 18.01.1937 р.н., не зареєстрований в м. Харкові та Харківській області та виїхав на постійне місце проживання до Австрію.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.2012 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні 13.09.2012 року о 11:15 годині.
У судовому засіданні 13.09.2012 року було оголошено перерву до 03.10.2012 року о 11:45 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2012 року клопотання позивача (вх.15612) про витребування судом доказів - задоволено шляхом надіслання запитів до: Адміністрації Державної прикордонної служби України, що знаходиться за адресою 01034, м. Київ - 34, вул.. Володимирська, 26, про надання відомостей щодо дати фактичного перетину кордону України Цимай Зоєю Іванівною в період з 01.07.2007 року по 30.11.2011 року з зазначенням підстави перетину; Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головного управляння МВС України в Харківській області, що знаходиться за адресою вул. Римарська, 24, м. Харків, 61057, про надання відомостей про те, чи Цимай Зоя Іванівна фактично здійснила виїзд на постійне проживання та коли саме. А також, було оголошено перерву у судовому засіданні до 22.10.2012 року об 11:30 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.10.2012 року було клопотання (вх. 17228) Адміністрації Державної прикордонної служби України, задоволено та надіслано копії документів, що посвідчують громадянство та посвідчують особу Цимай Зої Іванівни; клопотання (вх.17176) представників позивача та відповідача про продовження строку розгляду справи 5023/3827/12 за межами двомісячного строку - задоволено. Продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 07.11.2012 року та розгляд справи 5023/3827/12 відкладено на "01" листопада 2012 р. о 10:45 годині.
До господарського суду Харківської області 29.10.2012 року від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову по справі (вх. 17670), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 43729,51 грн. В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на порушення відповідачем договору №104 від 01.10.2009 р., укладеного на виконання Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" між головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та публічним акціонерним товариством Державний Ощадний банк України в особі філії - Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", а саме порушення статті 7 розділу ІV "Інші умови", та Інструкції з виплати пенсії особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам установами ВАТ "Ощадбанк", затвердженою постановою правління ВАТ "Ощадбанк" від 28.12.2006 року №129, якою передбачено, якщо суми пенсії одержуються з поточного рахунку за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік, установи Банку не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, повідомляють про це письмово головне управління Фонду, та безпідставну, на думку позивача, виплату відповідачем коштів, які були перераховані на пенсійне забезпечення фізичній особі Цимай Зої Іванівни в період з 01.07.2007 року по 30.11.2011 року в сумі 43729,51 грн. у силу ст.ст. 22, 614, 623 ЦК України, ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", оскільки вже йому не належали, у зв'язку з тим, що Цимай З.І., 18.01.1937 р.н., не зареєстрований в м. Харкові та Харківській області та виїхав на постійне місце проживання до Австрію.
Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
До господарського суду Харківської області 01.11.2012 року від представника відповідача надійшли пояснення (вх. 18061) з документами в їх обґрунтування.
Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, також просить суд задовольнити заяву про зміну підстав позову по справі (вх. 17670). Надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, вважає позовні вимоги позивача безпідставними, незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, проти заяви про зміну підстав позову по справі заперечує. Надав пояснення по суті справи.
Розглянувши надану позивачем заяву про зміну підстав позову по справі (вх. 17670), суд зазначає наступне.
П. 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 викладеного позицію щодо застосування ГПК України, зокрема ст. 22 цього Кодексу, а саме: вказаною статтею не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Таким чином, приймаючи до уваги, що заява подана всупереч вимогам ст. 22 ГПК України після початку розгляду справи по суті, разом з тим позивачем не дотримано вимог ст.ст. 54, 57 ГПК України щодо надіслання копії вказаної заяви відповідачу та надання суду доказів такого направлення, з урахуванням п.п. 3.10 - 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18, суд залишає вказану заяву без розгляду.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян", функції з призначення і виплати пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", передано органам Пенсійного фонду України з 01 січня 2007 року; до 01.01.2007 р. органами, що призначають пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" були структурні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, а саме: головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.
Згідно ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ, (в редакції змін з 03.04.2007р.) призначення і виплата пенсій особам, звільненим з військової служби, здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" , (далі -Закон), в усіх редакціях змін встановлено, що пенсії пенсіонерам силових міністерств і відомств виплачуються через установи відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за місцем їх фактичного проживання, незалежно від реєстрації місця проживання.
Згідно зі статтею 8 Закону виплата пенсій зазначеним особам забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до "Инструкция от 30.12.1982 года №44 "О порядке выплаты учреждениями Госбанка СССР пенсии пенсіонерам Міністерства обороны, Министерства внутренних дел СССР и Комитета государственной безопасности СССР", Інструкції "Про порядок виплати пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України установами ВАТ "Державний ощадний банк України", затвердженої постановою правління ВАТ "Державний ощадний банк України" від 30.04.2002 р. №49, Інструкції з виплат пенсій особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам установами ВАТ "Ощадбанк", затвердженої постановою правління ВАТ "Ощадбанк" від 28.12.2006 р. №129 , головні управління Пенсійного фонду України здійснюють перерахування коштів на виплату пенсій безпосередньо на рахунки балансових відділень ВАТ "Ощадбанк" у міру надходження коштів з Державного бюджету України.
Зарахування коштів, які отримані для виплати пенсій, на поточні рахунки пенсіонерів здійснюється установою Ощадбанку в містах впродовж двох, в сільській місцевості - трьох робочих днів з дня надходження коштів на рахунки установ Ощадбанку.
Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок посвідчення і строк дії якої визначається законодавством. (ст. 53 Закону)
01.10.2009 року між головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області (Фонд) та Публічним акціонерним товариством Державний Ощадний банк України в особі філії - Харківського обласного управління AT "Ощадбанк"(банк) укладено договір № 104 (а.с. 8-14).
Відповідно до статті 1, параграфу 1 Договору № 104 від 01.10.2009 року, Банк виконує функції виплати пенсій пенсіонерам з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також іншим особам, які мають право на пенсію згідно із Законом (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) допомоги на поховання та недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю зазначених пенсіонерів, а також одноразової грошової допомоги членам сімей померлих пенсіонерів, що виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 (із змінами та доповненнями) та інші допомоги і виплати.
На виконання вищезазначених норм чинного законодавства України та умов договору ВАТ "Ощадбанк" здійснював виплату пенсійних коштів громадянину Цимай Зої Іванівни, 18.01.1937 р.н.
Виплата пенсійних коштів Цимай З.І. з липня 2007р. здійснювалась його довіреній особі Мурашковською З.І. на підставі повідомлення від 01.02.2005р. та від 23.03.2007 року, яке фактично є довіреністю відповідно до приписів п. 7.1. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ 12.11.2003р. №492., який встановлює, що видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності, яка, зокрема, може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб); така довіреність додаткового засвідчення не потребує.
Згідно параграфу 2 ст. 3 вищезгаданого договору відповідач зобов'язався забезпечити через свої установи, зокрема:
- відкриття для зарахування коштів від органів Фонду окремих аналітичних рахунків за балансовим рахунком №2560 „Державні позабюджетні фонди" в установах Банку без нарахування відсотків за залишками коштів, отриманих від головного правління Фонду;
- укладання з одержувачами пенсії або допомоги договорів про відкриття поточних (карткових) рахунків для зарахування сум пенсій та допомоги;
- відкриття поточних (карткових) рахунків одержувачам пенсії або допомоги у порядку, встановленому Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003р. №492;
- зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів, за умови своєчасного отримання відповідних списків, у містах не пізніше наступного банківського дня з дня надходження коштів від органів Фонду, а в сільській місцевості протягом 3-х банківських днів;
- видачу одержувачам належних їм сум пенсій та грошової допомоги за їх першою вимогою;
- повернення органам Фонду через три банківські дні після зарахування коштів на поточні рахунки одержувачів завірених списків на зарахування пенсій та грошової допомоги та описи до них у кількості і за формою згідно з Порядком;
- здійснення установами Банку нарахування за коштами, які зберігаються на поточних рахунках пенсіонерів, відсотків у порядку та розмірах, визначених договором між одержувачем і відповідною установою Банку;
- надання інформації уповноваженим органам Фонду за їх письмовим запитом, що підтверджує неналежне виконання установами Банку умов даного договору;
- допускати працівників Фонду до перевірок додержання банком та його структурними підрозділами умов Порядку та цього договору і надавати їм необхідні документи, інформацію та пояснення.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що громадянину Цимай З.І. виплата пенсії за віком здійснювалась через Харківське обласне управління відповідача.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було надіслано запит до Адресно-довідкового бюро Управління МВС України в Харківській області щодо надання інформації про пенсіонера Цимай Зої Іванівни (а.с. 26). За відомостями адресно-довідкового бюро Управління МВС України в Харківській області Цимай Зоя Іванівна 18.01.1937 року народження не зареєстрований в м. Харкові та Харківській області.
На запити головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Управлінням у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головного управління МВС України в Харківській області було повідомлено, що Цимай Зоя Іванівна 18.01.1937 року народження знята з обліку 20.06.2007 року в Австрію. (а.с.26)
Позивач стверджує, що Цимай Зоя Іванівна виїхала на постійне місце проживання до Австрії, а тому виплата Банком пенсії останньому з 01.07.2007р. по 30.11.2011р. здійснювалось без достатньої правової підстави, при цьому нормативно обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на ст.. 1212 ЦК України, ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання; під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а також на ст.. 62 Закону, яка передбачає, що пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Також, позивач стверджував про те, що відповідач порушив умови ст.. 7 розділу 4 договору №104 від 01.10.2009р., оскільки він не повідомив відповідний орган Пенсійного фонду про те, що у згаданий період пенсія громадянином Цимай З.І. особисто не отримувалась. Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача 43729,51 грн. виплачених сум пенсій.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно зі ст. 50 названого Закону суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Порядок розв'язання спорів з пенсійних питань наведений в розділі V Закону України „Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст. ст. 102, 103 Закону України „Про пенсійне забезпечення" пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Враховуючи, що пенсійні кошти в сумі 43729,51 грн., які були нараховані позивачем до виплати пенсіонеру Цимай З.І. за період з 01.07.2007р. по 30.11.2011р., фактично виплачені Банком останньому, тобто вийшли з розпорядження останнього, беручи до уваги, що відповідач не є пенсіонером, який отримав надмірно сплачені суми пенсії, а між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини з приводу виконання функцій виплати пенсій та грошової допомоги, а не з приводу виплати йому позивачем сум пенсій, підстав стягувати з відповідача грошові кошти відсутні.
Також, суд зазначає, що згідно з п.14 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999р., якщо суми пенсій та грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються з поточного рахунка більше як один рік уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідний орган Пенсійного фонду або орган праці та соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач пенсії та грошової допомоги - подати нову заяву в орган Пенсійного фонду або орган праці та соціального захисту населення у порядку, визначеному в пункті 10 цього Порядку.
Наведені норми Порядку визначені сторонами в ст. 7 договору.
Відповідно до ст. 47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України. Пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення. Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Отже, місце фактичного проживання пенсіонера в межах України має значення при виплаті і доставці пенсії в грошовій формі безпосередньо пенсіонеру, а не при виплаті коштів з банківського рахунку.
Окрім того, згідно зі ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Нормами ст. 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Тобто, за наявності належним чином оформленої довіреності, відповідач не може будь-яким чином обмежувати права свого клієнта на розпорядження належними йому коштами.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Водночас, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що пенсіонер Цимай З.І. дійсно виїхав на постійне місце проживання до Австрії.
Суд, зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що останній виконував вимоги п. 14 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах та ст. 7 договору, проте лише сам по собі факт нарахування пенсії Цимай З.І. з 01.07.2007р. по 30.11.2011р. не підтверджує, що таке нарахування та виплата відбулося з вини відповідача.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного у позовній заяві, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір у даній справі покладаються на позивача, проте оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати у даній справі не стягується.
На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18, статтями 6, 8, 19, 121, 124, 129 Конституції України, ст. 8, 10, 52, 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", ст. ст. 102, 103 Закону України „Про пенсійне забезпечення", статтями 11, 16, 1066, 1074 Цивільного кодексу України, ст. 47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 05.11.2012 р.
Суддя Буракова А.М.
5023/3827/12