33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"31" жовтня 2012 р. Справа № 5/21/3644
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Філіпова Т.Л.
судді Дужич С.П. ,
судді Саврій В.А.
при секретарі Карпець О.О.
за участю представників сторін:
позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Бортник Зінаїда Петрівна
відповідача 1 (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_9
відповідача 2 - не з'явився
відповідача 3- Назарова Катерина Михайлівна
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.08.12 р. у справі № 5/21/3644
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари Поділля", м.Хмельницький
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Хмельницький
Хмельницького бюро технічної інвентаризації, м. Хмельницький
Товариства з обмеженою відповідальністю "Безалкогольні напої", м.Хмельницький
про визнання права власності на 1/2 частину приміщення лабораторії площею 19,6 кв.м по АДРЕСА_1
- скасування реєстрації прав власності на 1/2 частину приміщення лабораторії площею 19,6 кв.м по АДРЕСА_1, визнавши недійсним реєстраційне посвідчення №1073 від 09.01.2003р., видане Товариству з обмеженою відповідальністю "Безалкогольні напої" комунальним підприємством БТІ м.Хмельницького на 1/2 частину приміщення лабораторії площею 19,6 кв.м.
- визнання недійсним правочину - договору дарування укладеного 08.07.2004 року між ТОВ "Безалкогольні напої" та п/п ОСОБА_5 стосовно 1/2 частини приміщення лабораторії площею 19,6 кв.м по АДРЕСА_1
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари Поділля", м.Хмельницький
про встановлення порядку користування приміщення лабораторії, 1/2 частини якої належить ОСОБА_5 на праві власності, по варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи №2078/2079/2094, надавши в користування ОСОБА_5 приміщення 1-2 пл. 4,5 кв.м вартістю 12098,57 грн., 1-3 пл. 5,7 кв.м вартістю 15324,86 грн., 1-4 пл. 6,6 кв.м вартістю 17744,57 грн., коридор 1-1 залишити в спільному користуванні, а всього вартістю 52698 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.08.2012р. у справі №5/21/3644 (суддя Грамчук І.В.) в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари Поділля" м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Безалкогольні напої" м. Хмельницький та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Хмельницький про визнання права власності на 1/2 частину приміщення лабораторії площею 19,6 кв.м по АДРЕСА_1 та визнання недійсним правочину - договору дарування укладеного 08.07.2004 року між ТОВ "Безалкогольні напої" та п/п ОСОБА_5 стосовно 1/2 частини приміщення лабораторії площею 19,6 кв.м по АДРЕСА_1 -відмовлено.
Зустрічний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари Поділля"м. Хмельницький про встановлення порядку користування приміщення лабораторії, 1/2 частини якої належить ОСОБА_5 на праві власності, по варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2078/2079/2094, надавши в користування ОСОБА_5 приміщення 1-2 пл. 4,5 кв. м вартістю 12098,57 грн., 1-3 пл. 5,7 кв. м вартістю 15324,86 грн., 1 - 4 пл. 6,6 кв. м вартістю 17744,57 грн., коридор 1-1 залишити в спільному користуванні, а всього вартістю 52698 грн. задоволено.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.08.2012 р. у справі №5/21/3644 Товариство з обмеженою відповідальністю "Продтовари Поділля" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 07.08.2012 року по справі №5/21/3644 та постановити нове рішення, яким задоволити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Продтовари Поділля»в повному обсязі та відмовити в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Продтовари Поділля" посилається на ту обставину, що спір між сторонами, щодо приміщення так званої лабораторії виник внаслідок різного тлумачення учасниками розподілу майна КП «Хмельницького заводу продовольчих товарів»умов договору від 30.10.1998 року. В договорі про розподіл колективного майна зазначено, що групі співвласників колективного підприємства передається 1/2 вартості лабораторії, а не приміщення. З акту передачі майна від 16.10.1997р. вбачається, що групі співвласників КП передано у спільну часткову власність 50% вартості лабораторії. З протоколу №5 загальних зборів співвласників колективного підприємства від 16.10.1997р. вбачається, що на загальних зборах обговорювалось і вирішувалось питання щодо поділу в натурі лише компресорної та котельні, а щодо поділу в натурі лабораторії питання на зборах не вирішувалось.
Відповідно до умов договору про розподіл майна колективного підприємства «Хмельницький завод продовольчих товарів»від 30.10.1997р. позивачу передано адмінкорпус загальною площею 327,66 кв.м. до якої входить і площа приміщення спірної лабораторії. Відповідно до умов договору від 30.10.1997р. у власності КП «Хмельницький завод продтоварів» залишається весь адмінкорпус -пункт 1 договору від 30.10.1997 р. -залишковою балансовою вартістю 34789,69 грн., 1965 введення в експлуатацію, куди увійшли і всі спірні приміщення лабораторії.
Крім того в рішенні суду не проведено аналізу правомірності укладення договору дарування з урахуванням вимог ст..720 ЦК України та змісту Установчих документів Товариства.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р. у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продтовари Поділля»прийнято до провадження, справу призначено до слухання.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари поділля" Бортник З.П. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 07.08.12 р. у справі №5/21/3644 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення.
Представник відповідача 1 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 ОСОБА_9. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.08.12 р. у справі №5/21/3644 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Безалкогольні напої" Назарова К.М. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 07.08.12 р. у справі №5/21/3644 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судове засідання представник Хмельницького бюро технічної інвентаризації в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.1997 року між Колективним підприємством «Хмельницький завод продтоварів» та групою співвласників колективного підприємства укладено договір про розподіл колективного майна КП Хмельницького заводу продтоварів.
У відповідності до Договору у зв'язку з виходом із КП „Хмельницький завод продовольчих товарів" 33 його членів, колективна заява яких була розглянута на зборах членів колективного підприємства КП „Хмельницький завод продовольчих товарів" за протоколом № 3 від 24.07.1997 року та актом передачі майна групі співвласників, затвердженого протоколом № 5 від 16.10.1997 року, було проведено розподіл майна КП „Хмельницький завод продовольчих товарів".
У власності колективного підприємства КП „Хмельницький завод продтоварів" залишився адмінкорпус (п.1 договору) залишковою балансовою вартістю 34789,69 грн., 1965 року введення в експлуатацію.
У власність 33 чоловік, групи співвласників, які в подальшому 31 жовтня 1997 року створили ТОВ „Безалкогольні напої" м. Хмельницький, перейшло інше майно згідно переліку, в т.ч. під пунктом 10 договору було зазначено - 1/2 вартості лабораторії, залишковою балансовою вартістю 2000 грн., 1965 року введення в експлуатацію.Кожна сторона цього договору зареєструвала в Хмельницькому бюро технічної інвентаризації належне їй право власності на нерухоме майно.
Зокрема, 6 листопада 2002р. реєстраційне посвідчення № 1073 на об'єкти нерухомості по АДРЕСА_1 отримало КП „Хмельницький завод продовольчих товарів" м. Хмельницький, в т.ч. адмінкорпус загальною площею 327,66 кв.м. і відповідно отримало Технічний паспорт з експлікацією на приміщення адмінкопусу, до складу якого було включено приміщення лабораторії. Виготовлення вказаного документу всупереч п.1.4 затвердженої Наказом Держбуду України 24.05.2001 N 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна здійснило ТОВ ВБФ "Хмельницькагропродсервіс"м. Хмельницький.
Представник Хмельницького БТІ у суді першої інстанції підтвердив, що в результаті ретельного вивчення документації та проведеного обстеження приміщень, Хмельницьке БТІ повідомило заявника, що видати Витяг на відчуження адміністративного корпусу площею 57,91 кв.м. неможливо, оскільки під час реєстрації договору про розподіл колективного майна КП "Хмельницький завод продтоварів" від 30.10.1997., посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 11219 заявником було приховано, що до приміщення адміністративного корпусу входить приміщення лабораторії. Даний факт було виявлено в ході проведення інвентаризації приміщень при реєстрації прав на нерухоме майно за ТОВ "Безалкогольні напої", які складають зміст вищезазначеного договору.
9 січня 2003 року Хмельницьке БТІ за реєстраційним посвідченням № 1073 на об'єкти нерухомості по АДРЕСА_1, серед яких цех безалкогольних напоїв, магазин, 1/2 котельні, 1/2 підстанції, підвальне приміщення адмінкорпусу для зберігання виноматеріалів, квасне відділення, що прибудоване до адмінкорпусу, зареєструвало за ТзОВ „Безалкогольні напої", 1/2 частину приміщення лабораторії загальною площею 39,2 кв., про що повідомило КП „Хмельницький завод продовольчих товарів" листом від 02.07.2004 року.
Позивач за первісним позовом - КП „Хмельницький завод продовольчих товарів" вважав таку реєстрацію права власності за ТзОВ „Безалкогольні напої" з боку Хмельницького БТІ незаконною, стверджуючи, що відповідно до договору від 30.10.1997 року приміщення лабораторії у власність ТзОВ „Безалкогольні напої" не переходило, а 33-м його учасникам, бувшим членам КП „Хмельницький завод продовольчих товарів", поряд з іншим майном перейшла лише вартість 1/2 частини лабораторії.
Окрім того 8 липня 2004 року ТОВ „Безалкогольні напої" м. Хмельницький подарувало 1/2 частину приміщень лабораторії, площею 19,6 кв.м., за договором дарування серія ВВЕ № 954728 від 08.07.2004р. приватному підприємцю ОСОБА_5 Даний правочин зареєстровано приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 в реєстрі під № 798 одночасно з нотаріальним посвідченням угоди, а також зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.08.2004р., що підтверджує Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серія СВС № 225919 Хмельницького БТІ за № 4545145 під реєстраційним номером № 5789979.
Згідно Висновку № 2078/2079/2094 призначеної господарським судом Судової будівельно-технічної експертизи від 08.02.2008р. Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз варіанти розподілу приміщень колишньої лабораторії КП "Хмельницький завод продтоварів", загальною площею 39,2 кв.м, розташованої по АДРЕСА_1, в частинах 1/2/ і 1/2 з варіантами переобладнання можливі та надані у дослідній частині висновку, що відображено у додатках. Витрати по переобладнанню нежитлових приміщень, загальною площею 39,2 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1, по першому варіанту розподілу складуть - 1648 грн., по другому варіанту розподілу, складуть -3352 грн., відповідно до розрахунків, наведених у додатках до висновку. Вартість однієї долі нежитлових приміщень /колишньої лабораторії КП "Хмельницький завод продтоварів"/, загальною площею 39,2 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 становить 1/2 * 105392 = 52692 грн.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 8 Конституції України гарантовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Зокрема, відповідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 317 Цивільного кодексу України, якою визначено зміст права власності, регламентовано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
У відповідності до статті 319 Кодексу, що обумовлює здійснення права власності, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно статті 321 Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК.
У відповідності до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно статті 355 Кодексу майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Статтею 356 Кодексу закріплено право спільної часткової власності, зокрема власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
У відповідності до стаття 358 Кодексу, якою передбачено здійснення права спільної часткової власності, визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
З дослідження матеріалів справи слідує, що фізична особа - підприємець ОСОБА_5, м. Хмельницький згідно Витягу за № 4545145 від 26.08.2004р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно являється власником 1/2 частини нежитлового приміщення лабораторії загальною площею 39,2 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1, як на час звернення позивача до суду (т.1 а.с.20), так і на час прийняття рішення по суті спору, що підтверджується поясненнями повноважного представника Хмельницького бюро технічної інвентаризації. Доказів, які б підтверджували позбавлення права власності підприємця на вищевказане майно суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи позивач за первісним позовом займає нежитлове приміщення лабораторії загальною площею 39,2 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1, та не допускає відповідача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 до використання належного їй об'єкта нерухомості, що додатково підтверджується оглядом нежитлового приміщення (протокол огляду від 10.07.2012р. т.6 а.с.19).
У відповідності до пункту 7 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України за N 01-8/98 від 31.01.2001 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" з послідуючими змінами та доповненнями, власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не пов'язаних з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов). Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними. Позовна давність до відповідних вимог не застосовується, оскільки правопорушення триває у часі.
Оскільки на час судового розгляду належне позивачу за зустрічним позовом приміщення неправомірно використовується відповідачем за зустрічним позовом (первісним позивачем), тобто порушення права власності підприємця носить триваючий характер і на момент подання позову та розгляду спору по суті воно не припинилося, позивач, як власник 1/2 частини нежитлового приміщення лабораторії загальною площею 39,2 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1, незалежно від можливого внутрішнього перепланування та зміни конфігурації і розмірів кімнат, що входять до його складу на час прийняття рішення по суті спору, вправі вимагати судового захисту через встановлення порядку користування приміщення лабораторії, 1/2 частини якої належить ОСОБА_5 на праві власності, по варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2078/2079/2094, надавши в користування ОСОБА_5 приміщення 1-2 пл. 4,5 кв.м вартістю 12098,57 грн., приміщення 1-3 пл. 5,7 кв. м вартістю 15324,86 грн., приміщення 1-4 пл. 6,6 кв. м вартістю 17744,57 грн., коридор 1-1 залишити в спільному користуванні, а всього вартістю 52698 грн., що відповідає правовим позиціям Вищого господарського суду України, викладеним в Інформаційному листі за N 01-8/98 від 31.01.2001 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом"(п.5) з послідуючими змінами та доповненнями.
Враховуючи, що господарським судом зроблено обгрунтований висновок про правомірність вимог позивача за зустрічним позовом , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком про задоволення позовних вимог фізичної особи -підприємця ОСОБА_5.
Розглядаючи по суті первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари Поділля" м. Хмельницький в частині визнання недійсним правочину - договору дарування укладеного 08.07.2004 року між ТОВ "Безалкогольні напої" та п/п ОСОБА_5 стосовно 1/2 частини приміщення лабораторії площею 19,6 кв.м по АДРЕСА_1 апеляційний суд враховує наступне.
У відповідності до ч.2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Правовий статус громадянина у сфері господарювання регламентовано ст. 128 ГК України.
У відповідності до ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За частиною 1 ст. 718 Кодексу, дарунком поряд з іншим можуть бути також нерухомі речі.
Відповідно до ч.2 ст. 719 ЦК договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Статтею 720 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. При цьому статтею 721 Кодексу закріплено обов'язки дарувальника, а статтею 722 - прийняття дарунка.
У відповідності до чинного роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 N 02-5/111 ( v_111800-99 ) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме : відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до частини першої статті 215 ЦК ( 435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
При цьому наявні в матеріалах справи докази підтверджують відсутність фактичних та правових підстав для визнання оспорюваного договору дарування недійсним з огляду на таке.
Відповідно до ст. 182 ЦК України виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно підлягають державній реєстрації. Загальний порядок державної реєстрації таких договорів встановлений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", що набрав чинності з 3 серпня 2004р., тобто після укладення спірного правочину.
Частиною 2 ст. 719 ЦК України встановлено обов'язковість нотаріального посвідчення договору дарування.
Частиною 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є чинним з моменту його державної реєстрації. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 ЦК України).
У пункті 2 постанови від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Пленум Верховного Суду України вказав, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Оскільки ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, а тому за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, з існуванням яких можливе визнання спірного правочину недійсним, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари Поділля"м. Хмельницький в частині визнання недійсним правочину - договору дарування укладеного 8 липня 2004 року між ТОВ "Безалкогольні напої" та п/п ОСОБА_5 стосовно 1/2 частини приміщення лабораторії площею 19,6 кв.м по АДРЕСА_1 слід відмовити.
Підсумовуючи викладене у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари Поділля"м. Хмельницький в частині визнання позивачем права власності на 1/2 частину приміщення лабораторії площею 19,6 кв.м. по АДРЕСА_1 яке зареєстровано відповідно до реєстраційного посвідчення № 1073 від 06.11.2002 року правомірно відмовлено, оскільки останнім не надано суду безспірних та беззаперечних доказів на підтвердження його права власності на 1/2 частину приміщення лабораторії.
З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари Поділля" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» наголошено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду у цій справі таким вимогам повністю відповідає.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.08.2012р. р. у справі №5/21/3644 - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Справу №5/21/3644 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Саврій В.А.