33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"30" жовтня 2012 р. Справа № 16/6/21/1596
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Тимошенко О.М.
судді Саврій В.А. ,
судді Коломис В.В.
при секретарі Саган І.О.
за участю представників сторін:
від органу прокуратури - Криворучко А.О.
від позивача - не з'явився
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - не з'явився
від відповідача 3 - не з'явився
від відповідача 4 - Будик А.О., Сушков Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.09.12 р. у справі № 16/6/21/1596
за позовом Перший заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України
до Державне підприємство "Нігинський кар'єр" с. Сахкамінь Кам'янець-Подільського району
до Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкампром"
до Сільськогосподарського приватного підприємства "Еліта-А"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнерська організація"
про визнання недійсними договорів
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.09.2012 року у справі № 16/6/21/1596 (головуючий суддя Магера В.В., судді Заярнюк І.В., Муха М.Є.) в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з викладених в апеляційній скарзі підстав. Зокрема зазначає, що оспорювані договори купівлі-продажу укладені всупереч інтересам держави, в порушення приписів чинного законодавства України, а тому підлягають визнанню недійсними з підстав, визначених ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 236 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог щодо незаконності укладення спірних договорів зазначає, що спірне майно продане по вартості нижче ринкової, що виразилось в недоотриманні державою в особі державного підприємства прибутку від власної господарської діяльності у сумі понад 100 млн.грн. Звертає увагу, що середньоринкова вартість вапнякового щебеню по Хмельницькому регіону, на момент укладання вищезазначених спірних договорів купівлі-продажу становила 10,8 грн. за одну тонну, що підтверджується експертним висновком № С-104 від 15.05.2008 р. проведеним Хмельницькою торгово-промисловою палатою на вимогу Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області. Окрім цього, в умовах укладених договорів об'єкт продажу - щебінь, ніяким чином не індивідуалізований крім ваги. Відсутні певні інші характерні ознаки, в зв'язку з чим неможливо розмежувати кому саме належить спірний щебінь, так як ДП "Нігинський кар'єр" безперервно здійснює свою виробничу діяльність та продовжує видобувати та складувати відходи від корисних копалин на земельній ділянці де і розташований спірний щебінь.
В судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.
Відповідач-4 у відзиві на апеляційну скаргу з доводами прокурора не погоджується та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Відзначає, що відповідач -1 реалізував свою продукцію за цінами, вільно визначеними з урахуванням всіх обставин укладення договорів та відсутності державного регулювання цін на таку продукцію, що в повному обсязі відповідало видам господарської діяльності та повноваженням керівника підприємства, передбаченими Статутом. Стверджує, що з огляду на п.3 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 632, ст. 627 ЦК України, ст. 190, ч. 1,2 ст. 191, ч.1 ст. 270 ГК України відсутні підстави вважати спірні договори купілві-продажу укладеними всупереч встановленим цілям та діяльності Відповідача -1. Також зазначає, що позивачем не було доведено якою мала бути вартість однієї тони щебеню з карбонатних порід фракції 0-20 мм та однієї тони щебеню вапнякового фракції 0-20 мм, придбаних за спірними договорами, на дату укладення цих договорів. Просить відмовити в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача -4 підтримав викладені у відзиві заперечення.
Інші сторони судового процесу в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали. Зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази не витребовувались, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду скарги без участі представників сторін - за наявними у справі матеріалами.
Розпорядженням голови суду Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із тим, що суддя Огороднік К.М. брав участь в розгляді справи № 16/6/21/1596, рішення по якій переглядається Рівненським апеляційним господарським судом, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 12.09.2012 року у справі № 16/6/21/1596 залишити без змін виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2004р. між ДП „Нігинський кар'єр" (надалі - продавець) та ПП „ВКП „Нігинсахкампром" (надалі - покупець) укладено договір купівлі продажу.
Відповідно до п.1 даного договору, на основі договору продавець зобов'язується продати, а покупець належним чином прийняти та оплатити щебінь з карбонатних порід фр. 0-20 мм в кількості 12 000 тис. тонн.
Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що вартість щебеню складає 12 грн. за одну тисячу тонн. Вартість договору складає 144 000 грн., в тому числі ПДВ 24 000грн.
Згідно п.п.3.1, 4.1 договору відвантаження товару буде здійснюватись за умови сплати покупцем 100% вартості товару. Товар відвантажується покупцеві самовивозом.
Згідно п.7.2 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2004р.
25.11.2004р. між ДП „Нігинський кар'єр" (надалі - продавець) та ПП „ВКП „Нігинсахкампром" (надалі - покупець) укладено договір №27 купівлі продажу.
Відповідно до п.1 даного договору, на основі договору продавець зобов'язується продати, а покупець належним чином прийняти та оплатити щебінь з вапняковий фракції 0-20 мм в кількості 12 000тис. тонн фактичної ваги.
Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що вартість щебеню складає 12 грн. з урахуванням ПДВ за одну тисячу тонн. Вартість договору складає 144 000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 24 000 грн.
26.11.2004р. згідно акту прийому-передачі ДП „Нігинський кар'єр" передав, а ПП „ВКП „Нігинсахкампром" прийняв щебінь фракції 0-20 мм в кількості 12 000 тис. тон. (підписаний представниками обох сторін, кріплений печатками).
Згідно видаткової накладної №NК10-00314 від 26.11.2004 р. ПП „ВКП „Нігинсахкампром" отримав щебінь фракції 0-20 мм в кількості 12 000 000 тон на загальну суму 144 000,00 грн., видано податкову накладну № 411 від 26.11.2004 року.
В матеріалах справи наявні платіжні доручення (платник - ПП „ВКП „Нігинсахкампром", одержувач коштів - ДП „Нігинський кар'єр"), а саме: № 195 від 21.09.2005р. на суму 19 800,00 грн., №173 від 15.09.2005р. на суму 10 000,00 грн., №261 від 26.07.2005р. на суму 55 000,00 грн., №246 від 22.07.2005р. на суму 50 000,00 грн., №242 від 18.07.2005р. на суму 22 000,00 грн.
02.04.2007р. між ПП „ВКП „Нігинсахкампром" (надалі - продавець) та СПП „Еліта-А" (надалі - покупець) укладено договір №5/1 купівлі-продажу (щебеню вапнякового).
Пунктами 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 даного договору передбачено, що на основі договору продавець зобов'язується продати, а покупець належним чином прийняти та оплатити щебінь вапняковий фракції 0-20 мм в кількості 12 600 000 тонн фактичної ваги. Вартість однієї тони вапнякового щебеню складає 0,019 грн. з урахуванням ПДВ. Вартість товару складає 238 000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 39 666,67грн. При зміні ціни на продукцію складається протокол погодження ціни, який підтверджується підписами і печатками сторін. Загальна вартість договору складає 238 000 грн.
Згідно Акту прийому-передачі від 06.04.2007р. б/н ПП ВКП „Нігинсахкампром" передає, а СПП „Еліта-А" приймає щебінь вапняковий фракції 0-20 в кількості 12 600 000 тон (підписаний представниками обох сторін, кріплений печатками).
Видатковою накладною №РН-0000149 від 06.04.2007р. зазначено про передачу СПП „Еліта-А" щебеню вапнякового фр. 0-20 мм в кількості 12 600 000 тон на загальну суму 238 000, 00 грн.
Згідно банківської виписки за 25.06.2007р. та за 10.07.2007р. СПП „Еліта-А" було сплачено за щебінь вапняковий 43 000,00 грн. та 195 000,00 грн.
01.05.2007р. між СПП „Еліта-А" (надалі-продавець) та ТОВ „Партнерська організація" (надалі - покупець) укладено договір №1 купівлі-продажу (щебеню вапнякового).
Згідно п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 даного договору передбачено, що на основі договору продавець зобов'язується продати, а покупець належним чином прийняти та оплатити щебінь вапняковий фракції 0-20 мм в кількості 12 600 000 тонн фактичної ваги. Вартість однієї тони вапнякового щебеню складає 0,019 грн. з урахуванням ПДВ. Вартість товару складає 238 000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 39 666,67 грн. При зміні ціни на продукцію складається протокол погодження ціни, який підтверджується підписами і печатками сторін. Загальна вартість договору складає 238 000грн.
Згідно довідки Хмельницької торгово-промислової палати №С-104 від 15.05.2008 р. вартість щебеню вапнякового фр. 0-20 мм становить 10,8 грн. за 1 тону.
25.05.2007р. між ТОВ „Партнерська організація" (поклажодавець) та ПП ВКП „Нігинсахкампром" (зберігач) було укладено договір зберігання №3, згідно п.п. якого зберігач зобов'язується зберігати щебінь вапняковий фракції - 0-20 мм в кількості 12 600 000 тонн поклажодавця. Місце зберігання: склад зберігача за адресою: с. Сахкамінь Кам'янець-Подільського району (п.п.1.1, 1.2 договору).
Згідно п.п.2.1-2.2 договору передбачено, що зберігач зобов'язується: прийняти на зберігання майно за накладними, з дотриманням усіх необхідних норм для забезпечення збереження майна та забезпечити повне збереження майна; забезпечити належний облік майна при її видачі поклажодавцю; повернути майно поклажодавцю по першій вимозі, оформленій письмовою заявкою та підготувати всі необхідні документи на майно.
Поклажодавець зобов'язується: здійснювати вивезення майна зі зберігання за власний рахунок; письмово протягом 5 робочих днів заявляє претензії до зберігає у разі виникнення після одержання продукції нестач, невідповідності якісних та технічних характеристик продукції, які не могли бути виявлені безпосередньо в момент одержання майна. Зберігач зобов'язується повністю відшкодувати поклажодавцю збитки, завдані втратою, нестачею чи пошкодженнями майна.
Згідно п.п. 3.1 договору зберігання вартість послуг зберігання становить 4300,00 грн. на місяць.
30.04.2009р. між ТОВ „Партнерська організація" (поклажодавець) та ПП ВКП „Нігинсахкампром" (зберігач) було укладено Додаткову угоду до договору зберігання №3 від 25.05.2007р., згідно якої сторони домовились про дострокове розірвання договору зберігання №3 від 25.05.2007р. Поклажодавець не має претензій стосовно збереження майна та виконання умов договору від 25.05.2007р. зберігачем та погоджується на його дострокове припинення. Зберігач не має претензій відносно поклажодавця по виконанню умов договору від 25.05.2007р. та погоджується на його дострокове припинення. (п. 2,3,4,5 додаткової угоди від 30.04.2009р.).
11.06.2009р. між Хмельницькою обласною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ „Партнерська організація" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для складування та переробки вапнякового щебеню фракції 0-20 міліметрів, що знаходиться на території Ніжинської сільської ради Кам'янець-Подільського району за межами населених пунктів. Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 37,2588 га, у тому числі: 1,2212 га - під проїздами, 36,0376 га - під площадками. (п.п. 1.1, 1.2 договору оренди).
Згідно із п.п.2.5, 3.1 договору оренди - підставою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 14 травня 2009 №165/2009-р „Про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „Партнерська організація". Даний договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації. Строк дії договору 49 років з дня його державної реєстрації.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.12.2011р. по даній справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Висновком судової експертизи №253/254/12-45 від 20.07.2012р., встановлено наступне: оскільки в матеріалах справи відсутні первинні первині документи: видаткові накладні та акти прийому-передачі щебеню вапнякового фракції 0-20 мм за довго ром купівлі-продажу від 25.09.2004р., укладеним між ДП „Нігинський кар'єр" та ПП „ВКП „Нігинсахкампром", які б фіксували факти здійснення господарських операцій за договором купівлі-продажу від 25.09.2004 року, документально підтвердити вартість щебеню вапнякового фракції 0-20 мм, яка зазначена у договорі купівлі-продажу від 25.09.2004р., укладеному між ДП „Нігинський кар'єр" та ПП ВКП „Нігинсахкампром", не видається за можливе (по першому питанню).
Судовим експертом визначено, що вартість щебеню вапнякового фракції 0-20 мм, зазначена у договорі купівлі-продажу від 25.11.2004р., укладеному між ДП „Нігинський кар'єр" та ІШ „ВКП „Нігинсахкампром", в розмірі 144 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 24 000,00 грн., документально підтверджується видатковою накладною № Ж-00314 від 26.11.2004р.
У зв'язку із відсутністю нормативної калькуляції ДП „Нігинський кар'єр" передпродажної підготовки 1 тони злежалого відсіву щебеню вапнякового, в якій ДП „Нігинський кар'єр" було б визначено статті витрат, з яких складається собівартість передпродажної підготовки 1 тони злежалого відсіву щебеню вапнякового, визначити, чи є економічно обґрунтованою собівартість передпродажної підготовки 1 тони злежалого відсіву щебеню вапнякового, придбаного за договором купівлі-продажу від 25.09.2004р., укладеним між ДП „Нігинський кар'єр" та ПП „ВКП „Нігинсахкампром" та за договором купівл-продажу від 25.11.2004р., укладеним між ДП „Нігинський кар'єр" та ПП ВКП „Нігинсахкампром", не видається за можливе.
Вимоги прокурора обґрунтовані його тим, що оспорювані договори купівлі-продажу укладені всупереч інтересам держави, в порушення приписів чинного законодавства України, а тому підлягають визнанню недійсними підстав, визначених ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 236 Цивільного кодексу України.
Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить в ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Досліджуючи спірні договори купівлі-продажу від 25.09.2004р., від 25.11.2004р., від 02.04.2007р. №5/1, від 01.05.2007р., вбачається, що останні за своєю правовою природою мають ознаки правочинів купівлі-продажу з елементами договору поставки.
Предметом спірних договорів було відчуження відповідачем-1 (а в подальшому, відповідачем-2 та відповідачем-3) щебеню вапнякового фракції 0-20 мм., який був побічним продуктом (відходом) виробництва відповідачем-1 основного виду продукції (вапнякового каменю для цукрової промисловості, будівельного щебеню, вапнякового борошна) для потреб сільського господарства.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Умовами спірних договорів (п.п.3.1, 4.1) передбачалось, що відвантаження товару буде здійснюватись за умови сплати покупцем 100% вартості товару. Товар відвантажується покупцеві самовивозом.
В матеріалах справи наявні докази фактичного виконання договорів купівлі-продажу, а саме: платіжні доручення (платник - ПП „ВКП „Нігинсахкампром", одержувач коштів - ДП „Нігинський кар'єр") про оплату вартості вапняного щебеню, а саме: № 195 від 21.09.2005р. на суму 19 800,00 грн., №173 від 15.09.2005р. на суму 10 000,00 грн., №261 від 26.07.2005р. на суму 55 000,00 грн., №246 від 22.07.2005р. на суму 50 000,00 грн., №242 від 18.07.2005р. на суму 22 000,00 грн., банківські виписки за 25.06.2007р. та за 10.07.2007р. на суму 43 000,00 грн. та 195 000,00 грн. як оплата за вапняковий щебінь. Також, товар отримувався покупцями згідно видаткових накладних №NК10-00314 від 26.11.2004 р., №РН-0000149 від 06.04.2007р., оформлених належним чином (підписані представниками сторін, скріплені печатками).
З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні договори купівлі-продажу відповідають вимогам щодо їх укладання (оформлення), визначені ст.ст.655, 692, 712 ЦК України, відповідно підстави вважати їх неукладеними відсутні.
Підстави недійсності правочинів передбачені ст.215 Цивільного кодексу України. Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою застосування ч.1 ст.207 ГК України для визнання господарського зобов'язання недійсним, є наявність у суб'єкта господарювання на момент укладання спірного правочину мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Згідно ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 207 ГК України, ст. 228 ЦК України, п. 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до абз.3, 4 п.11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди що укладається і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Аналогічна позиція закріплена і в п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно якої при визнанні правочину таким, що порушує публічний порядок (в тому числі й суперечить інтересам держави) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
З огляду на наведене, необхідною складовою мети, передбаченої ч. 1 ст. 207 ГК України, є наявність вини суб'єкта господарювання у формі умислу.
Завідомість такої мети полягає в наявності умислу сторони правочину, що одночасно виражається в: в усвідомленні протиправності правочину, намір укласти який вона має; в усвідомленні суперечності його мети інтересам держави та суспільства; в прагненні або свідомому допусканні протиправних наслідків.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99р. №З-рп/99 по справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) встановлено таке: із врахуванням того, що „інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №7 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.
Із позовних вимог прокурора слідує, що порушення інтересів держави і суспільства виразилось в недоотриманні прибутку відповідачем-1 від власної господарської діяльності. Сума недоотриманого прибутку в розмірі 135 928 800,00 грн. була визначена із застосуванням даних експертного висновку Хмельницької торгово-промислової палати № С-104 від 15.05.2008 р., згідно якого середня ринкова вартість однієї тисячі тонн вапнякового щебеню по Хмельницькому регіону на момент укладання спірних договорів купівлі-продажу становила 10,8 грн. за одну тонну .
Колегією суддів приймається до уваги те, що дані Звіту про незалежну оцінку оціночної вартості об'єкту оцінки (відсіву, гірничої маси фракції 0-20 мм), довідка відповідача-2 про вартість передпродажної підготовки щебеню, а також результати проведених судових експертиз (висновок судової товарознавчої експертизи №1158 від 03.03.2010 р., висновок судово-економічної експертизи №253/254/12-45 від 20.07.2012р.), не підтвердили позицію прокуратури щодо неотримання прибутку відповідачем-1 на суму 135 928 800,00 грн., а також не було доведено, якою повинна бути вартість однієї тони щебеню з карбонатних порід фракції 0-20 мм та однієї тони щебеню вапнякового фракції 0-20 мм, придбаних за спірними договорами купівлі-продажу.
Твердження прокурора в апеляційній скарзі, про порушення відповідачем-1 статутної діяльності при підписанні спірних договорів-купівлі-продажу колегією суддів до уваги не беруться з огляду на наступне.
За правилами ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Основним установчим документом юридичної особи є його статут. Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону.
Згідно п.2.2.1. Статуту Державного підприємства „Нігинський кар'єр" (чинного на дату укладання спірних договорів) передбачено, що останній здійснює розкривні, гірничопідготовчі, видобувні, дробільно-сортирувальні роботи, які забезпечують виробництво вапнякового каменю для цукрової промисловості, будівельного щебеню, вапнякового борошна для потреб сільського господарства та здійснює іншу діяльність. Реалізує свою продукцію, послуги, залишки від виробництва за передбаченими законодавством цінами, що формуються відповідно до законодавства України (п.п.5.1.2 Статуту).
Згідно п.4.2. Статуту вказано, що відповідач-1 мав право володіти, користуватися та розпоряджатися майном, яке є державною власністю, на власний розсуд, вчиняти щодо нього будь-які дії, які не суперечать законодавству та статуту. Також, забезпечував виробництво та поставку продукції відповідно до укладених договорів (п. 5 Статуту).
Із врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність підстав вважати укладені спірні договори купівлі-продажу всупереч статутній діяльності відповідача-1.
Частиною 1 статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади.
Враховуючи правову природу договорів купівлі-продажу, визначення сторонами ціни у відповідності з приписами ч. 7 ст. 180, ч. 2 ст. 189 ГК України, є істотною умовою таких договорів.
Статтею 190 ГК України встановлено, що вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.
У відповідності з приписами ч.1, 2 ст.191 ГК України, ст. 9 Закону України „Про ціни і ціноутворення" (чинний на момент укладання спірних договорів) передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
З вищевикладеного вбачається, що на дату підписання спірних договорів не існувало особливого порядку визначення ціни на майно (вапняковий щебінь фракції 0-20 мм.) та не було встановлено фіксованих цін, граничного рівня цін або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів тощо.
Тому, сторони спірних договорів мали право встановлювати ціну за власною домовленістю у відповідності з приписами ст. 632 ЦК України.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки, на момент укладання спірних договорів купівлі-продажу сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників були вільними, а зміст правочинів не суперечив вимогам чинного законодавства та спрямовувався на реальне настання правових наслідків, відсутні підстави вважати, що спірні договори купівлі-продажу були укладені всупереч встановленим цілям та діяльності відповідача-1 та з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави та суспільства. Беззаперечних доказів на підтвердження зазначеного суду не було подано.
Також судом першої інстанції вірно зазначено, що визнання угод недійсними можуть стосуватись лише договорів купівлі-продажу, укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2, а не усіх наступних договорів, укладених після них, адже договір купівлі-продажу за №5/1 від 02.04.2007 року, укладений між відповідачем-2 та відповідач-3, та договір купівлі-продажу за №1 від 01.05.2007 р., укладений між відповідачем-3 та відповідачем-4, не зачіпають інтересів відповідача-1 та не стосуються його господарської діяльності.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Лише в цьому випадку майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.388 ЦК України, власник має право витребувати майно від добросовісного набувача (яким є відповідач-4) у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно Узагальнень Верховного Суду України від 24.11.2008р. „Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено: якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.
Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсними угод, стороною в яких така особа не є, тобто з застосуванням правового механізму, встановленого ч.1 ст. 216 ЦК України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст.388 ЦК України.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 12.09.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд-
1. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Хмельницької області №05/2-1289-09 від 26.09.2012 р. залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.09.2012 року у справі № 16/6/21/1596 залишити без змін.
3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.